🇺🇦 У  світі є ідеї, які вартують життя – за це він його і віддав своє життя

Допис буде про Руслана Бойко з невеличкого 📍 м.Ізюм Харківської області.

Сутність людини ми бачимо через призму її реакцій на події у власному житті, на виклики, які відгукнулися та на рішення, які вона прийняла в рішучий момент. Саме в умовах стресу та кризи, людина активніше та глибше починає обмірковувати власні цінності та ідеї, які ще нещодавно складали сенс свого існування.

❗️До всіх небайдужих звертаємося долучитися  до збору підписів в петиції. Для присвоєння звання Героя України "посмертно" Бойко Руслану Віталійовичу.

Коли на початку весни 2024 року у Серебрянському лісі Руслан, не дивлячись на травму спини, самотужки евакуював 7 поранених бійців – я переконалася, що мій син співчутливий та альтруїстичний!

Коли у травні 2024 року, попри контузію, під безперервні, безжалісні обстріли на Харківщині, вивіз з поля бою поранених бійців – я переконалася, що мій син самовідданий!

А коли через декілька днів він, ставлячи під загрозу власне життя, під час атаки дронів-камікадзе, менш ніж за 7 хвилин доставив до лікарні важко пораненого товариша – я переконалася, що мій син – справжній герой

!

Бійці, яких вдалося врятувати моєму синові, називали його «Янголом».🙏

🇺🇦24 серпня 2024 року, за тиждень до його гибелі, Руслан був нагороджений медаллю та грамотою «За оборону України» від Президента України. Ця нагорода була для нього честю та ще одним доказом, що він обрав правильний шлях.

💔 Під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність, суверенітет, територіальну цілісність України, 31.08.2024 року, поблизу населеного пункту Липці, Харківської області, отримав поранення внаслідок наїзду на міну та був евакуйований до найближчого стабілізаційного пункту, але від отриманих травм помер.

Це була людина з величезної букви - в  свої 22 роки він віддав найцінніше що в нього було, це ЖИТТЯ. 🇺🇦

Підписати петицію
✔️✔️✔️
https://petition.president.gov.ua/petition/235296