Книжкова жаба

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!

Підписатися на Книжкову жабу

А от тут мій офігіватор зламався.

Російське видавництво «АСТ» радісно оголосило, що на Росії вийде нова книга з «Відьмака» польського письменника Анджея Сапковського. Більше того, Її можна буде придбати вже у квітні. Мова про «Перехрестя воронів». Це приквел про минулі пригоди мисливця на монстрів відьмака Геральта з Рівії. Росіяни навіть обкладинку вже опублікували. У Польщі «Перехреся воронів» випустили ще у грудні 2024 року. І от така новина.

Мені в цій історії цікавить, як це пояснить сам Анджей Сапковський. Чи буде відповідь - "Гроші не пахнуть"? Чи це піратська версія?

Підписатися на Книжкову жабу

Вашингтон, 1941 рік. Білий дім.

Президент США втомлено потер чоло. У його кабінеті стояв сер Вінстон Черчилль, витираючи широкою хусткою піт з обличчя – спека у Вашингтоні була нестерпною. Прекрасний день для того, щоб укласти угоду з Гітлером.

— Послухайте, Вінстоне, — почав президент, уважно вдивляючись у британського прем’єра. — Я запросив вас сюди не для того, щоб говорити лише про «війну, війну, війну». Ми тут заради миру.

— Чийого миру? — підняв брову Черчилль.

— Нашого спільного миру! — зітхнув президент. — Ми вважаємо, що пора припинити вогонь. Чи не могли б ви просто сказати: «Я хочу укласти мир»? А не все це: «Гітлер те, Гітлер се». Занадто багато негативу.

Черчилль важко зітхнув і залпом осушив склянку віскі.

— Сер, — сказав він. — Я вдячний за вашу допомогу і не хочу втрачати найважливішого партнера. Але, вибачте, мені здавалося, що я перебуваю у Вашингтоні, а не в Берліні. Ви впевнені, що це я маю вибачатися? Може, ще потиснути руку фюреру? Відправити йому різдвяну листівку?

— Це не те, про що я кажу! — президент розвів руками. — Просто припиніть сіяти ворожнечу. Кажуть, що Британія майже зруйнована, ваші солдати тікають, вони не герої, ваша країна втратила мільйони людей, а ви стали диктатором. Як ви на це відреагуєте?

— Скажу вам так: будьте обережні з цифрами, — хмикнув Черчилль. — У нас немає «мільйонних втрат». І ми втрачаємо не «якісь території», а домівки наших людей. Упевнений, якби Німеччина окупувала Нью-Йорк, ви б не назвали його «якоюсь територією». Чи я помиляюся?

Президент проігнорував сарказм.

— Сер Вінстоне, — продовжив він, складаючи руки на столі, — ви повинні розуміти, що ми прагнемо добрих відносин і з вами, і з німцями. Гітлер сказав, що хоче укласти мир. Він пообіцяв, що Британія може зберегти острови, що не буде вторгнення. Хіба це не успіх?

— Ах, Гітлер сказав… — Черчилль постукав пальцем по столу. — Як зворушливо. А що ж із Польщею, Францією, Бельгією, Норвегією?

— Ви знову про минуле! — відмахнувся президент. — Давайте дивитися в майбутнє! Ми прагнемо миру, а не десяти років війни.

— Капітуляція за один день завжди здається привабливішою, ніж перемога за десять років, — зітхнув Черчилль. — Але у мене інший підхід. Ми будемо воювати. Воювати, воювати, воювати.

Президент невдоволено насупився.

— Вінстоне, мені здається, ви неправильно розумієте американську позицію…

— О, я все чудово розумію, — перебив його британський прем’єр. — Ви не хочете опинитися на хибному боці історії. Проблема лише в тому, що ви ще не вирішили, який бік є правильним.

Президент задумливо постукав ручкою по столу. Очевидно, що угода, на яку запросили Черчилля, була фікцією. Навіть якби він мовчки кивав, наче китайський порцеляновий песик, його все одно звинуватили б у неготовності до компромісу. Головне у переговорах — не результат, а шоу.

— Все одно подумайте, Вінстоне, — м’яко сказав президент. — Можливо, коли Лондон припинить існувати, ви захочете повернутися до цієї розмови.

— О, я впевнений, що коли Берлін припинить існувати, ви захочете повернутися до іншої розмови, — усміхнувся Черчилль, підводячись із крісла. — Але поки що… дозвольте мені продовжити «сіяти ворожнечу».

І він гордо вийшов з Овального кабінету, залишивши президента у задумливій тиші, вдивляючись у карту світу.
Борис Джонсон «Фактор Черчилля»

Підписатися на Книжкову жабу

Дівчата зрізають коси
Туго шнурують берці
Їм щастя приснилось, здалося.
Кровить забинтоване серце
Дівчата пакують валізи,
Кладуть туди тугу і втому.
Молитва – надійна віза,
Щоб ви повертались додому.
Дівчата збирають сили
І вже не рахують зморшки.
Постійно, туди де «накрило»,
Шепочуть : «Терпи. Ще трошки…»
Дівчата стоять на чатах –
Безсонні, розбурхані очі.
Слабкість стискає в лещатах,
Печуть заплакані очі
Дівчата рівняють спину
З думками про тих, кому важко:
Ворог таких не спинить,
Кулею влучити тяжко.
Дівчата не хочуть втрачати.
Тому подають набої.
Тому одягають халати,
І вчаться тримати зброю

Автор вірша: Олена Задорожна
Художник: Михайло Дяченко
Ідея Міністерство оборони України

Підписатися на Книжкову жабу

В мене з’явився час на читання. Тому незабаром будуть рецензії. До речі, як краще - текстом чи відео?

Підписатися на Книжкову жабу

🕯️На війні загинув офіцер та поет Максим Ємець

Максиму «Єноту» Ємцю було 30 років, він родом з Косова на Гуцульщині. Пішов добровольцем воювати ще 19-річним в 2014 році.

Був добровольцем у складі батальйону УНСО (Українська Народна Самооборона), служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді та 24-й окремій механізованій бригаді. Пройшов Іловайськ і Дебальцеве.
Став командиром роти, був нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня.

За словами Оксани Рубаняк, його коханої , останнім часом Максим жив також й творчістю. Вона пообіцяла видати збірку його поезії, яка вже майже готова.

Вічна пам'ять Герою!

Підписатися на Книжкову жабу

Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!

Підписатися на Книжкову жабу

Останніми днями знову розгорівся скандал навколо чергового відомого британського автора, і видавництва вже встигають дистанціюватися від нього ще до того, як стане відомо щось конкретне. Йдеться про Ніла Ґеймана – письменника, який здобув світову славу завдяки таким творам, як "Американські боги", "Кораліна" та "Пісочна людина" та іншим. Так стрімінг Prime Video, на всяк випадок, ухвалив рішення не продовжувати на третій сезон серіал «Добрі знаки» з Майклом Шином та Девідом Теннантом за однойменною книгою письменника (у співавторстві з Террі Пратчеттом), а завершити його 90-хвилинним епізодом. Компанія Disney на тлі скандалу скасувала екранізацію «Цвинтарної книги» Ніла Геймана. А Netflix закрив серіал «Детективи з того світу» за книгами автора. А видавництво скасувало вихід нових коміксів за його авторством. Все це сталося через те, що декілька жінок звинуватили його в сексуалізованому насильстві. Сам Гейман відкидає звинувачення. 14 січня Ніл Гейман прокоментував матеріал New York Magazine, написавши в особистому блозі: «Я ніколи ні з ким не вступав у сексуальні стосунки без згоди. Ніколи». Але процес cancel culture вже триває.

Не знаю як буде розвиватися ця історія, але вона дуже нагадує інші випадки, коли відомих, успішних та богатих діячів культури усували з проєктів або скасовували їхні роботи ще до з’ясування всіх обставин. Одним із найгучніших прецедентів був випадок із Кевіном Спейсі, якого навіть звільнили з серіалу "Картковий будинок" і цим "вбили" проект. Хоча згодом обвинувачення проти актора були зняті через виправдання присяжними у суді, але його кар’єра вже не відновилася, а серіал втратив популярність після вимушених змін у сюжеті.

Ще один приклад — Ендрю Куомо, колишній губернатор-демократ Нью-Йорка. Віннважався одним з головних претендентів у кандидати в претенденти від Демократичної партії. Але через інтриги проти нього Куомо змусили піти у відставку на хвилі звинувачень у сексуалтних домаганнях, хоча сам він заперечував свою провину. Важливо, що після його відставки жодної кримінальної справи не було доведено до суду і всі вони розвалилися. Політичний тиск і суспільна реакція виявилися сильнішими за правові процедури, і навіть якщо згодом звинувачення не підтвердилися і він не був засуджений, але його кар’єра вже була зруйнована. І до речі, це коштувало Демпартії програшу на останніх виборах.

Така практика стала частиною сучасної політичної та медіакультури: достатньо звинувачень – навіть без доказів – щоб творчість або кар’єра людини опинилися під загрозою. Поки що жодних офіційних деталей щодо Ґеймана немає, але комікси вже скасували, а серіали припинили знімати. І якщо згодом з’ясується, що звинувачення були безпідставними, то чи повернеться все на свої місця? Велике питання без відповіді.

Аналогічні явища можна спостерігати й в Україні. Часто суспільний хейт, особливо в соцмережах, спалахує швидко та без спроби розібратися у ситуації. Людей засуджують на основі емоцій, вирваних із контексту цитат або непідтверджених звинувачень. Це стосується як відомих особистостей, так і звичайних людей. Культура “скасування” дедалі більше перетворюється на зброю, якою можна знищити репутацію будь-кого без суду й розслідування. І ліків проти цього поки не існує.

Підписатися на Книжкову жабу

Відома цитата братів Стругацьких "Там, де тріумфує сірість, до влади завжди приходять чорні" сьогодні в черговий раз отримала підтвердження власної влучності з Рашки. І пропозиція улюбленця Путіна спалити більшість книжок говорить про те, що сірість на Росії вже перемогла та це лише перший крок то тріумфу "чорних". В гітлерівській Німеччині все йшло по схожому сценарію. Спочатку палили книжки на площах міст, а потім люде в концтаборах. Так що не здивований.

Підписатися на Книжкову жабу

Творчість душевнохворих. На Росії не можуть видавати книжки про Гаррі Поттера через заборону авторки, тому схоже видають отаку маячню. Хоча заборонено видавати з 2022, а друкували це і раніше. Хвора країна.

Підписатися на Книжкову жабу

На фронті під час виконання бойового завдання загинув поет з Тернополя і військовослужбовець Михайло Микусь із позивним «Небо».

Михайло - випускник Тернопільської спеціалізованої школи №7 та факультету філології і журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка. Виступав у Тернополі з концертами, писав пісні й вірші.

У 2022 році долучився до Збройних сил України. Був військовим 5 окремої штурмової бригади.

У 2023 році вийшла друком його поетична збірка «Всесвіт тисячі мрій».

Вічна пам'ять Герою!

Вірш Михайла Микуся
***
«Життя закінчилось, так і не почавшись
Все по-англійськи, навіть не попрощавшись…
Крапка поставлена і не над «і"
Холодні ночі і пусті сірі дні…
Ти розказуєш про сенс життя,
Я мрію лиш про спокій і забуття…
Немає Нас, по факту і не було
Нас не згадають бо уже давно забули…

Підписатися на Книжкову жабу

Тема війни увійшла в наше життя і залишила свій слід у кожній українській родині. Це не лише виклик для дорослих, але й для дітей, які намагаються зрозуміти те, що відбувається навколо. Останніми роками книжки для дітей про війну стали важливою частиною літературного простору.

З 2022 року видавці дедалі частіше звертаються до теми війни. З кожним роком таких видань стає все більше. Батьки все частіше обирають для своїх дітей книжки, що розповідають про сміливість, силу духу, підтримку одне одного та навіть складні, але життєво важливі теми втрати.

У розмовах із батьками стає очевидним, що кожна сім’я по-різному підходить до питання війни. Одні вважають за необхідне говорити про це з дітьми, обираючи книжки, які пояснюють реальність доступною мовою. Інші уникають таких розмов, бо війна вже й так занадто присутня в житті дитини через новини, розмови дорослих чи власний досвід.

Купувати чи ні - вибір за батьками та дітьми…

Книжки про війну – це не лише історії про страх і втрати. Це історії про героїзм, силу єдності, любов до рідних і віру в майбутнє. Через книгу можна вийти на розмову з дитиною, зрозуміти що вона відчуває і яке має відношення до сьогодення.
Як і завжди книжка є інструмент для пояснення і підтримки!

Підписатися на Книжкову жабу