«Відчув страх і шок, втратив багато крові. Кожна людина жити хоче, я захотів в ту мить жити».

Федорові – 32 роки, він – пацієнт «Лікарів без кордонів» у Черкасах. Там діє наш проєкт з ранньої реабілітації пацієнтів, які отримали важкі травми та ампутації через війну. Фізичні терапевти, медсестри та психологи «Лікарів без кордонів» працюють разом.

Федір потрапив під обстріл на Донеччині, його ранило осколком. З лікарні Дніпра його перевезли до Черкас.

«Протягом пів року я не міг сидіти. Потім почав потроху вставати, ходити з ходунками, але на одну ногу поки що лікарі заборонили повноцінно спиратися, – каже він. – Треба чекати на повне загоєння і ендопротезування».

До війни Федір був майстром по дереву на Вінниччині. Зараз він вже виписався з лікарні: живе у своєму приватному будинку, з лікарями підтримує зв'язок у соціальних мережах. Федір розповідає: «Посадив городину, зібрав урожай... Це – певне відволікання для мене. Так я відчуваю потрібність».

📸© Дора Налісна/MSF