"Діти української дивізії"
Практика брати до себе у військові частини маленьких дітей, зазвичай обездолених сирот, йде мабуть з сивої давнини.
Таким чином дітей рятували від голодної смерті, надавали належне виховання й можливості саморозвитку.
Самі ж дітлахи виконували переважно допоміжні функції при частині.
Було кілька таких "синів полку" і в українській дивізії Ваффен-СС "Галичина"
Так, хлопак на фото - 11-річний Анатоль Забуцький, родом із Куп'янська, що на Харківщині. Його батька більшовики вивезли в невідомому напрямку, матір убили, про долю маленької сестрички юнак нічого не знав.
Першими його до себе взяли німецькі моряки, з якими він 9 місяців пробув на Чорному морі. А опісля його відправили до Гайделягеру - табору, в якому якраз проходили вишкіл частини української "Галичини". Логічно, що в подальшому він вже перебував при дивізії, однак про подальшу його долю - нічого невідомо.
На фото він під час перебування у Львові. 1943р.
Практика брати до себе у військові частини маленьких дітей, зазвичай обездолених сирот, йде мабуть з сивої давнини.
Таким чином дітей рятували від голодної смерті, надавали належне виховання й можливості саморозвитку.
Самі ж дітлахи виконували переважно допоміжні функції при частині.
Було кілька таких "синів полку" і в українській дивізії Ваффен-СС "Галичина"
Так, хлопак на фото - 11-річний Анатоль Забуцький, родом із Куп'янська, що на Харківщині. Його батька більшовики вивезли в невідомому напрямку, матір убили, про долю маленької сестрички юнак нічого не знав.
Першими його до себе взяли німецькі моряки, з якими він 9 місяців пробув на Чорному морі. А опісля його відправили до Гайделягеру - табору, в якому якраз проходили вишкіл частини української "Галичини". Логічно, що в подальшому він вже перебував при дивізії, однак про подальшу його долю - нічого невідомо.
На фото він під час перебування у Львові. 1943р.