ІШЛО РІЗДВО...В стражденну Україну,
У темні села, стомлені міста....
Ішло через воронки і руїни,
Несло їй силу вічного Христа!

ІШЛО РІЗДВО... до діточок маленьких,
Щоби забрати відчай в них і страх...
До юних... і дорослих...і стареньких,
Несло їм віру на своїх плечах...

ІШЛО РІЗДВО... у бліндажі й окопи,
Окутувало воїнів теплом... Ішло між градами, налякане.... в ознобі.
Щоб стати від загибелі щитом!

ІШЛО РІЗДВО... До кожного порогу...
Не знало, чи відчинять там Йому...
Щоби навчити довірятись Богу,
Щоб вивести до Світла крізь пітьму...

ІШЛО РІЗДВО... Із вдовами стогнало,
На руки брало сиріт у сльозах...
І шепотіло й сльози утирало: «Татусь живий... Він там, на Небесах...»

ІШЛО РІЗДВО... І людям говорило:
- Христос вже народився! Він гряде!
Впускайте Його у серця щосили,
Він вам усі тривоги відведе!

І українці ДУХОМ ПІДІЙМАЛИСЬ
Й молитва їм лягала на вуста!
У радості й надії всі єднались
І зустрічали з ВІРОЮ ХРИСТА!