Я - український християнин і греко-католик.
Вважаю, що однією з проблем нашої воюючої Нації є відхід від Десяти Божих заповідей.
Маємо проблеми і в тилу, і на Війні - бо, на жаль, не з Богом.
Та це тема окремого посту…
Трохи про себе - християнина: похрестився я у 1991-у році, коли відслужив строкову службу в окупаційній армії. (На той час був вже засновником Народного Руху України на Січеславщині та членом Української Гельсінськоі Спілки)…
Хрестився у 20 років, у колишньому радянському Дніпродзержинську, (тепер в українському Камʼянському) у РПЦ, бо тоді ще не було Української Церкви. Хрестився швидко і якісно, бо за гроші😀…
У 1994 році, будучи командиром підрозділів парамілітарного («незаконного воєнізованого формування», у формулюванні тодішнього режиму внутрішньої окупації) «Тризуба» імені Степана Бандери у 15 областях центральної, східної, південної та північної України, познайомився з Священником, який скорегував мій християнський світогляд у правильному - національному - напрямі. Тому я, зі своїми хлопцями, взяв участь у розбудові парафій УГКЦ (та й УПЦ КП), на територіях мені ввірених Командуванням «Тризубу» і Проводом ОУН, під керівництвом Слави Стецько, пʼятнадцяти областей України.
Якщо буду живий і Бог дасть здоровʼя і сил, опишу це у своїх мемуарах😀… Колись.
Отже, я не про себе, а про панів Акіма Галімова та Євгена Клопотенка…😇
Неодноразово бачив, як усілякі «охристиянізовані» бабусі, чоловіки, жінки «шикали» на дітей, які під час Літургії, у храмі, поводили себе голосно і по-дитячому; бачив на службах Божих, як «типухристияни», намагалися перетворювати вільних людей, які прийшли молитися Богу, у якусь свинособачу масу (як у росії), ставлячи їм дебільні вимоги; бачив багато…
Але моя віра у Христа, із за цього, не зменшилась ні на йоту…
Панове Акіме та Євгене - не зважайте на «церковних віртухаїв», які ганьблять Христову Церкву. Такі завжди були, є і будуть…
Якби їх не було, нам би всім, звичайно, було б легше, але є так як є.
Поки що, я все сказав.
Слава Ісусу Христу!
➕Ростислав Винар
Вважаю, що однією з проблем нашої воюючої Нації є відхід від Десяти Божих заповідей.
Маємо проблеми і в тилу, і на Війні - бо, на жаль, не з Богом.
Та це тема окремого посту…
Трохи про себе - християнина: похрестився я у 1991-у році, коли відслужив строкову службу в окупаційній армії. (На той час був вже засновником Народного Руху України на Січеславщині та членом Української Гельсінськоі Спілки)…
Хрестився у 20 років, у колишньому радянському Дніпродзержинську, (тепер в українському Камʼянському) у РПЦ, бо тоді ще не було Української Церкви. Хрестився швидко і якісно, бо за гроші😀…
У 1994 році, будучи командиром підрозділів парамілітарного («незаконного воєнізованого формування», у формулюванні тодішнього режиму внутрішньої окупації) «Тризуба» імені Степана Бандери у 15 областях центральної, східної, південної та північної України, познайомився з Священником, який скорегував мій християнський світогляд у правильному - національному - напрямі. Тому я, зі своїми хлопцями, взяв участь у розбудові парафій УГКЦ (та й УПЦ КП), на територіях мені ввірених Командуванням «Тризубу» і Проводом ОУН, під керівництвом Слави Стецько, пʼятнадцяти областей України.
Якщо буду живий і Бог дасть здоровʼя і сил, опишу це у своїх мемуарах😀… Колись.
Отже, я не про себе, а про панів Акіма Галімова та Євгена Клопотенка…😇
Неодноразово бачив, як усілякі «охристиянізовані» бабусі, чоловіки, жінки «шикали» на дітей, які під час Літургії, у храмі, поводили себе голосно і по-дитячому; бачив на службах Божих, як «типухристияни», намагалися перетворювати вільних людей, які прийшли молитися Богу, у якусь свинособачу масу (як у росії), ставлячи їм дебільні вимоги; бачив багато…
Але моя віра у Христа, із за цього, не зменшилась ні на йоту…
Панове Акіме та Євгене - не зважайте на «церковних віртухаїв», які ганьблять Христову Церкву. Такі завжди були, є і будуть…
Якби їх не було, нам би всім, звичайно, було б легше, але є так як є.
Поки що, я все сказав.
Слава Ісусу Христу!
➕Ростислав Винар