Андрій Закревський Channel

Станислав Ігнатьєв:
Друзі, наразі є БАГАТО ЗАЯВ та МАНІПУЛЯЦІЙ ЩОДО РОЗПОДІЛЕНОЇ ГЕНЕРАЦІЇ, яка побудована у 2024 році

🫡 Наводжу зібрану статистику:

🛠️Малі ТЕЦ та когенераційні установки 14 установок сумарною потужністю 32,787 МВт, з них 8 установок до 1 МВт (загальною потужністю 3,86 МВт) та 6 потужністю від 1 до 20 МВт (із загальною потужністю (28,987 МВт).

⚙️Також введено в експлуатацію 3 малих ТЕЦ потужністю 20-25 МВт сумарною потужністю 71,4 МВт.

🏛️Органи місцевого самоврядування ввели в експлуатацію 212,42 МВт газопоршневих установок без підключення до електромереж для забезпечення життєдіяльності у аварійних ситуаціях обʼєктів критичної інфраструктури (теплокомуненерго та водоканалів). Ці потужності побудовані як за підтримки програм міжнародної технічної допомоги - МТД (грантів і цільового надання обладнання), так і за рахунок місцевого бюджету, як це робить місто Харків. На привеликий жаль 28,4 МВт, наданого за програмами МТД генеруючого обладнання, залишається без підключення за низки причин (зокрема через відсутність у власних бюджетах органів місцевого самоврядування ресурсів на виконання проектно-кошторисної документації та підключення до газорозподільних мереж).

🇺🇦 Крім того, державні компанії, що зареєстровані у місті Київ у 2024 році, за даними системи закупівель Prozzoro, для своїх дивізіонів по всій Україні провели тендерів на 2,2 млрд грн., що відповідає 37,24 МВт газопоршневих потужностей (детальноі інформації немає у публічному просторі).

⚡️Крім того великий та середній бізнес (за інформацією газорозподільних компаній) у 2024 підключив до мереж 18,63 МВт газопоршневих установк (без підключення до електромереж) для забезпечення власних потреб. Переважно, це великий рітейл та складські термінали із холодильним устаткуванням.

❗️Окремої уваги заслуговує бізнес, який за перше півріччя 2024 року ввів в експлуатацію 212,43 МВт (за даними реєстрів ДІАМ) сонячних дахових електростанцій без підключення до мереж. А у другому півріччі 2024 додатково введено в експлуатацію 384,96 МВт дахових сонячних електростанцій для власного споживання.

♻️ Експертно, за результатами опитувань керівників найбільших компаній, що будують сонячні електростанції для власного споживання приватних домогосподарств, ними побудовано 28,58 МВт таких потужностей. Нагадаю, що на 1 січня 2022 року Украіна мала 1,1 ГВт сонячних електростанцій приватних домогосподарств.

🧩 Крім того, минулий 2024 рік був не визначальним для будівництва та введенням в експлуатацію промислових вітроелектростанцій, оскільки сумарно побудовано 44,6 МВт (за даними вітроенергетичноі асоціації), а у 2023 - 238 МВт. Так, найпотужнішими обʼєктами стали: Сколівської ВЕС (компанія ЕКО-Оптіма у Львіській області), перший вітрогенератор на Закарпатті біля міста Перечин та 2 обʼєкти, що збудували локальні агропідприємства (біля міста Камʼянець-Подільський на Хмельниччині та Кременець на Тернопільщині).

❗️Отже, сумарно маємо встановлену потужність розподіленої генерації 944,767 МВт, з них підключені до електромереж 106,374 МВт.
➕ 37,24 МВт газопоршневих потужностей держаних компаній, що зареєстровані у Києві.

Новий великий нафтопереробний завод у Нігерії почав виробляти бензин та продавати його на внутрішньому ринку державної нафтової компанії Нігерії Nigerian National Petroleum Company (NNPC). Це стало першим випадком протягом останніх десятиліть, коли найбільший виробник нафти в Африці переробляє власну сировину. Але ця подія принесла погану звістку не лише європейському ринку нафтопродуктів, пише ресурс OilPrice.

Гігантський НПЗ, що належить мільярдеру Аліко Данготе, має потужність переробки 650 тисяч барелів сирої нафти на день, що значно більше, ніж у будь-якого НПЗ у Європі, і більш ніж достатньо для потреб Нігерії. У результаті завод не тільки бере місцеву сировину, а й купує сиру нафту, продаючи готовий продукт у вигляді палива в Нігерії в місцевій валюті, заощаджуючи таку необхідну для країни іноземну валюту, особливо долар США.


Активна робота найбільшого в Африці НПЗ почала руйнувати європейські ринки бензину (Premium Motor Spirit). За даними ОПЕК, НПЗ у Данготі скоротив імпорт нафтопродуктів із Європи до Нігерії. На думку експертів, він може покласти край багаторічному бізнесу з торгівлі бензином з Європи до Африки, яка оцінюється в 17 мільярдів доларів на рік.

Зусилля, що продовжуються, з нарощування обсягів виробництва на новому НПЗ в Нігерії та експорт бензину на міжнародний ринок, ймовірно, чинитимуть додатковий тиск на відповідну європейську галузь в цілому, сказано у звіті ОПЕК. Постраждають також інші експортери та трейдери, задіяні у сфері.

Тепер у нового заводу в Нігерії з'явилося багато ворогів, які не зацікавлені в його процвітанні та благо народу республіки. По-перше, це спекулянти в самій Нігерії, які втратили частку від продажу, за якими стоїть місцева мафія. По-друге, це європейські НПЗ, що втратили не лише чудовий сорт нігерійської нафти, а й ринок збуту. І, по-третє, успіхам НПЗ Данготе не раді в РФ, тому що російська сировина перестала бути затребуваною на НПЗ Туреччини, адже на ринках ЄС і так склався надлишок готового палива, додаткові поставки з причорноморської країни стали не потрібні (перешкода робить марною одну з форм обходу нафтового ембарго).

Хто поїде на стару заправку з туалетом у посадці, якщо поруч булочки з кленовим сиропом, чистота й пальне за такі ж гроші?

Що далі? Протягом останнього року були повідомлення про намагання Михайла Кіпермана (очолює нафтовий бізнес «Привату») перегрупуватись у нових умовах. Були розмови про залучення зовнішніх управлінців, про передачу частини або всій мережі в управління. Були й пропозиції з ринку продати частину станцій. Але нічого не злетіло.

Чим довше триватиме цей жах без кінця, тим жахливішим буде кінець. Повернутися на ринок цим заправкам з кожним днем буде складніше. Споживач тікає, багато людей з не отовареними талонами на руках, таке не забувається.

І якщо активи рано чи пізно розподіляться, то про «Приват» як гравця на цьому ринку можна забувати. Приватівці виявилися неспроможними працювати в умовах жорсткої конкуренції, як і будь-який олігархічний бізнес. Паразитування на держактивах, монополія й доступ до регулювання тарифів – ось секрети успіху. А на ринку пального треба нахилятись за кожною копійчиною й облизувати клієнтів.

Дуже показова й повчальна історія. Скільки державних грошей пішло у кишені олігархів? Скільки бізнесів не народилось або загнулось через придушення їхніми монополіями? Яку б країну ми мали, якби ефективно використовували державні ресурси й підприємства? Хтозна’, може, ми б і не опинились у тій ямі, де перебуваємо зараз.

Сергій Куюн:
Кінець нафтової імперії Ігоря Коломойського

У найбільшій українській мережі автозаправних станцій, яка належить групі «Приват» Ігоря Коломойського з партнерами, немає пального. Для будь-якої мережі зникнення бодай однієї позиції з асортименту хоча б на годину – надзвичайна ситуація. «Приват» же стоїть «сухим» на окремих позиціях останні три місяці.

На піку своєї могутності, десь наприкінці «нульових» приватівці контролювали понад 1 600 АЗС – 25% від їхньої загальної кількості в Україні, й проливали кожен третій літр пального на ринку. Впливовість була настільки потужною, що дозволяла шантажувати уряди, смикаючи ціни або виключаючи цінові стели. Що вже казати про геноцид конкурентів, за допомогою якого було придбано чимало АЗС.

Але секрет тієї могутності виявився дуже простим. Восени 2022 року держава націоналізувала напівдержавні «Укрнафту» й «Укртатнафту», які були під контролем «Привату» з 2003 й 2007 років відповідно. Сам Ігор Коломойський опинився за ґратами. Відтоді мережа почала буквально сипатися.

Спочатку свої 537 АЗС висмикнула з консолідованої мережі «Укрнафта» (колись ці заправки за «недорого» було продано «Приватом» «Укрнафті», але вони продовжили працювати на колишнього власника до останнього).

Потім 245 АЗС повернув собі «ПриватБанк», де їх було закладено під кредити, але 8 років вони теж використовувались приватівцями.

Орієнтовно до 200 станцій залишилось на окупованих територіях.

Нині мережа нараховує близько 550 АЗС, з яких багато зачинено. Мобільний додаток на сьогодні містить 430 адрес. Частка ринку у продажах – 5%.

Та головне, що почали загинатися власні станції.

Майже одразу спорожніли магазини – життєво важливий елемент сучасної АЗС.

Улітку 2024 року почали надходити сигнали про затримки зарплат персоналу й зниження окладів регіональним менеджерам.

Тоді ж з’явилися чутки про нестачу грошей для розрахунків із постачальниками пального. А в жовтні пальне почало зникати. На початку січня повністю зник дизель, на сьогодні бензин марки А-92 в наявності на 28% станцій оператора, А-95 — на 12%, скраплений газ — на 5%. Продаж через додаток припинено, скільки залишилось на руках талонів і карт – невідомо, але, гадаю, чимало.

Чому так сталося? Чому решта станцій працює й прагне до розвитку, а така розгалужена мережа занепадає?

Бо у чистому вигляді на заправках «Приват» ніколи не заробляв. «Приват» заробляв на «Укрнафті» й «Укртатнафті», перетворивши свої АЗС на банкомати з видачі готівки своїм власникам.

Раніше я неодноразово писав про розквіт схем з пограбування «Укрнафти», коли лише шляхом продажу нафти «Укрнафти» за заниженою ціною «Приват» заробив тільки у 2009-2010 роках понад $1 млрд.

Аналогічну суму було виведено з компанії 2015 року, коли «Укрнафта» відвантажила без грошей «приватівським» фірмам 1 млн т нафти й у тих же фірм закупила величезні обсяги пального, яке досі не отримала.

Зі слів голови «Укрнафти» і «Укртатнафти» Сергія Корецького, фірми «Привату» винні цим державним компаніям мінімум 100 млрд грн.

Навіть війна нічого не змінила. Наприкінці квітня 2022 року було проведено аукціон з продажу скрапленого газу «Укрнафти», ресурс злили на «Приват» за заниженою вартістю. Втрати «Укрнафти» – 380 млн грн. Зрештою активи було націоналізовано за відмову платити податки...

Скажіть, навіщо мучитись із мережею, інвестувати, ризикувати, наймати тисячі людей, одягати й учити їх, якщо сидячи в офісі, ти заробляєш гроші, які тим заправкам ніколи навіть не снилися?

Але коли основне джерело доходу в «Привату» забрали, занепад був лише питанням часу. Найбільшими перевагами були широке покриття й низька ціна, яка дотувалась коштом вищенаведених доходів від експлуатації державних активів.

Водночас конкуренти, не маючи заводів-пароходів, займались удосконаленням своїх об’єктів і сервісу. Розгорнулась справжня гонитва «озброєнь»: спешлті-кава, бургери з-під ножа, інші приємні для споживача збочення. Вирівнялась і ціна, бо «Приват» опинився у рівних умовах у закупівлі пального з рештою ринку.