Держава в цей момент, звичайно, дбала про репродуктивні функції жінок, адже ввела достатньо нових законів для цього. «Програма захисту жінок і сім’ї» (1992 р.): довгостроковий план задля покращення становища жінок і сім’ї, захисту материнства і дитинства, ухвалена Кабінетом Міністрів України, проголошувала пріоритетність покращення умов праці жінок. Водночас програма включала заборону для жінок працювати у важких умовах, що фактично обмежувало їхній доступ до багатьох високооплачуваних професій. Наслідком цієї програми стали: «Програма звільнення жінок від виконання важкої фізичної праці та обмеження нічної роботи» (ніяких металообробок, ливарень, водінь вантажівок тощо). Справжній хеппі хаус полягав в тому, що до 1996, рік введення закону, на цих підприємствах переважала жіноча сила. Жінкам забороняли працювати по ночам і перешкоджали карʼєрному зросту, якщо це раптом впливало на репродуктивну функцію. А в політиці раптом виникла інтересна така мова, яка наголошувала на важливості жінки, як матері, а лише потім — професіонала.