Пʼятирічну Марію та 12-річного Юрка Шухевичів насильно забрали від матері у 1945 році та відправили у дитячі будинки. Спочатку у Чорнобиль, потім Сталіно (Донецьк). Коли після багаторазових спроб старший брат втік, Марія лишилася сама. Тоді її перевели у дитячий будинок в Словʼянськ. Там вона почала ходити у школу, вчити російську мову.
Мати, знаючи, що радянська влада буде переслідувати дітей через батькову позицію, переписала їх на своє дівоче прізвище Березинська. Хоча у дитбудинку Марії змінили одну букву у прізвищі і вона стала — Березанською. Змінили рік народження (з 1940 на 1942), місце народження (Сталіно замість Кракова), вказавши національність — росіянка замість українка.
Ні друзі Марії, ні вчителі не знали, що вона — донька керівника УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича. Не знала цього і сама дівчинка до 14 років, поки не отримала листа від матері, яка вийшла із тюрми та розшукувала своїх дітей.
Страшна історія. Ще більш страшна від того, що те ж саме сьогодні відбувається знову з нашими дітьми.
Дуже рекомендую подивитися тут інтервʼю з Марією Шухевич, яке записала Дарка Гірна.
Трьома роками раніше за Сталіна цього дня, 5 березня, загинув командир УПА Роман Шухевич від куль агентів МДБ.