Ришард Криніцький. П’ять коротких перекладів з нагоди Дня поезії.

СКІЛЬКОХ З НАС

Скількох з нас ти вже згубила, скількох валиш із ніг,
поезіє. Нові покоління
б’ються за вірші проклятих поетів.

НЕБАГАТО

Я сказав небагато.
Чи встигну виправити
помилки у своїх віршах?

ЯК ПИСАТИ?

Так писати, щоби голодний
думав, що це хліб?

Голодного треба нагодувати
а писати так, щоби голод
не був даремним.

ІНОДІ ЧУЮ СВІЙ ГОЛОС

Іноді чую свій голос
в чужих віршах: але не
шкодую про це: я сам
сьогодні є
чужими вустами. Той, чий голос
відлунює в мені

онімів від гніву та розпачу.

СИЛЬНІШЕ ВІД СТРАХУ

«Чим є поезія, що не зцілює народів ні людей?»
Чеслав Мілош

Чим є поезія, що зцілює?
Лише імена, тіні
люди та речі?

Чим ще вона може бути, якщо не тривожним
мов биття смертного серця,
сильнішим від страху перед бідою та смертю
голосом

сумління? якого народи й люди,
якого нелюдські війни й погроми
не в силах знівечити

ані знищити?

/ зі збірки «Niepodlegli Nicości», 1989

#переклади_без_нічого