Body Connection

Поглиблення емпатії та заземлення у щоденній взаємодії

Наша здатність справді співпереживати іншим безпосередньо виростає з нашої здатності відчувати відповідні почуття в собі. Наша здатність любити різні частини себе безпосередньо пов’язана з нашою здатністю любити різні частини інших людей і інших людей загалом.

Сильно заряджена емоція може залишити в нашій системі щось на кшталт статичної електрики. Це може затягнутися або поставити нас під удар, і потрібен час для інтеграції. Для деяких людей це дійсно сильно. Емпати можуть уникати певних ситуацій через те, що не можуть впоратися з певною енергією.

Як же впоратися з цим і поглибити нашу емпатію, не замикаючись і не уникаючи ситуацій, особливо коли ми часто переходимо від однієї енергетично зарядженої взаємодії до іншої?

Головне – уникати стану жорсткості. І спосіб уникнути цього – не уникати емоцій, а бути присутнім у своєму тілі. Це означає приділяти частину вашої уваги своєму тілу, поки ви перебуваєте з іншими людьми та їхніми емоціями. Це допомагає не втрачати себе. Якщо ви робите це, це вирішує приблизно 70-80% проблеми.

Інший важливий аспект – це заземлення. Залишайтеся на землі, усвідомлюйте, що ваше, а що не ваше. Ваше тіло і дихання – найкращі інструменти для цього. Вивільняйте будь-які залишки емоцій, дозволяйте сльозам текти, струсіть тіло, заземлюйтеся різними способами. Тай-чі, йога, медитація, масаж – усе це дуже заземляє.

Отже, залишатися у своїх власних фізичних відчуттях є величезною частиною запобігання перевантаженню. Навіть просто потрясти тілом, зробити глибокий вдих може допомогти. Важливо не забувати про ці прості, але ефективні методи.

Отримати більше інструментів для саморегуляції та корегування емоційного стану запрошую у персональній роботі онлайн або очно в Києві.

🎧 Слухав подкаст колеги, який працює також з групами. Дуже відгукнулось та описує те, що я сам роблю.

робити щось, що збільшує домовленість людей, побаченість, контакт зі своїми емоціями,— це не просто там рожева ванільність, де всі посміхаються, але насправді одне одного ненавидять (мається на увазі групи де всі на позитиві і “наче” не відчувають негативних емоцій, а насамперед просто стримують їх та не виказують). Це як я можу через спілкування один з одним зцілитися, бути побаченим, але при цьому бути чесним, щирим, але щоб це не руйнувало спілкування, а поглиблювало його( а тут мається на увазі, коли ми можемо проявлятися в різних своїх станах та проявах та не бути засудженими та відкинутими за це). Це мені дуже цікаво. Я там насправді дуже багато сумніваюся, страждаю, пробую, але ніби це таке бачення, з яким я в контакті, яке мене заряджає. І в якому я бачу багато свого персонального якогось такого грайливого інтересу.

Як можна будувати середовище,в якому люди один для одного стають екологічними коучами. Не коуч у поганому значенні цього слова, який дає поради, розбори та вчить як жити. А один для одного може бути контейнером. Тобто це не замкнуте на якогось гуру, на якогось там одного мати Терези, а створюється ком'юніті, де люди один одного можуть підтримувати, бути почутими, з цікавістю спостерігати в контакті з тілом. таке ком'юніті будувати,де я можу це не замикати на собі, ну хто я такий, щось десь там знаю, але цей організм він набагато багатогранніший, багато різних людей з досвідами, як приклад, кожний з них може дати досвід як слухати в контакті з тілом і давати увагу іншому і щоб вони його перемножили через тисячу контактів друг з другом, а потім забрали в своє життя.

💄 Якщо вам відгукується таке бачення життя та комунікації, приєднуйтесь до нашого ком’юніті.
♥️Живий тижневий досвід на Love Camp 3-11 серпня.
♥️ персональна робота онлайн.

👩‍🎨Вечір Відновлення #рефлексія

Ділюся тим, що та як відбувається на зустрічах.

Зібралася невелика група до 10 людей. Дівчат було трохи більше. Майже всі учасники – нові люди, які не були у мене на заняттях раніше. Запит розслабитися, вимкнути голову, більше побути з тілом, скинути напругу емоційну та фізичну.

👥Що ми робили?
Спочатку я запропонував приділити увагу тілу. Відчуттям у тілі. Дозволити тілу проявлятися у просторі так, як йому зараз хочеться. Рухатися. Сповільнюватися. Адже через уповільнення ми ще більше поєднуємося із собою. Сигнали тіла стають більш чутними. Ми можемо суттєвіше відгукуватися на них. Я пропонував надавати можливість звучати тілу. Гучно видихати, позіхати, тягнутися. Все це заспокоює нервову систему, дає можливість вийти напрузі.
З'єднавшись із тілом, ми почали розмовляти.

Я запропонував розділитись на двійки і дав вправи діалог з інтересу. Де учасники у парі по черзі ставлять один одному питання з інтересу. Тренування інтересу формує зовсім інший стан. Більшість із нас зараз переживає стан напруги, затиснення в тілі та страху. Страху невідомості. Протилежний стан страху - цікавість, інтерес. Неможливо одночасно перебувати в страху та цікавості. Ось я і запропонував піти у стан інтересу. До нової людини. Людині, яку я не знаю. Зауважив, що деяким учасникам було складно в цій вправі. Важко виявляти інтерес до незнайомої людини . А деяким навпаки було легко та весело ставити різні питання зі стану інтересу.

🏘Ви можете вдома або на роботі спробувати також цю вправу. Взяти таймер на 5 хвилин, наприклад, і почати ставити запитання з інтересу по черзі партнеру. Запитанням відповідаючи на запитання. І завдання не в тому, щоб питанням дати відповідь, а в тому, щоб з'єднатися з собою, своїм інтересом і запитати з цього стану. Нормально дати час та паузу собі, щоб помітити цей інтерес. Нормально,якщо його може не виникнути. Загалом, будь-яке почуття, яке виникає у процесі – нормальне.

Далі ми помінялися парами та провели другий сет з іншими людьми. А потім ділилися та помічали як змінювався стан із різними людьми.

🎵🔊А ще ми танцювали. Хтось назвав це інтуїтивним танцем. Можна його й так також назвати. Це коли йде глибока увага до тіла та його імпульсів і з цих імпульсів народжується рух. Не з голови, а з тіла. Входячи в цей стан, глибше відбувається звільнення заблокованих емоцій і бажань. Відбувається очищення та звільнення. Як результат відчуття радості та свободи.

🙃Закінчили вправою у четвірках. Завдання було у тому, щоб довіритися партнерам, розслабитися й у буквальному значенні слова віддатися у руки. Ті, хто роблять вперше цю вправу, помічають, що складно перестати контролювати свої руки, ноги. Якщо лягти на спину, в той момент, коли троє партнерів, що підтримують, обережно починають асинхронно рухати ними. Це викликає дисонанс у голові. Голова не розуміє, що відбувається, не вдається контролювати одночасний рух рук та ніг. У результаті може статися тотальне розслаблення та видихання. Це дає почуття легкості, відпочинку та наповненості. У деяких досвідченіших практиків ця вправа викликає активацію енергетичних центрів і може почати відбуватися спонтанні рухи тіла. Це і є початкова стадія пробудження кундаліні.


⚡️Продовження та поглиблення я даю вже на більш розвинених рівнях. Інтенсивний, дводенний або ретрит. Завдання коротких зустрічей познайомитися з практиками, розслабитися, відпочити, відновитись.

На відгук учасників наприкінці зустрічі ми досягли цього. Чого й вам бажаю.

Для тих, хто не має можливості відвідувати живі зустрічі, запрошую на індивідуальні сесії онлайн. Деталі та запитання можна поставити, написавши мені в особисті повідомлення.
✈️ @Radostavin

Якщо ви відчуваєте, що ваше тіло і розум втомлені

Є декілька простих практик, які допоможуть відновити сили:

Практикуйте усвідомлене дихання 🧘‍♂️
Глибоке дихання допомагає знизити рівень стресу і розслабити тіло. Вдихайте глибоко через ніс, затримуйте дихання на кілька секунд, а потім повільно видихайте через рот.

Займайтесь тілесними практиками 🧍‍♀️
Йога, стретчинг або прості розтяжки можуть творити дива для вашого тіла. Вони допоможуть зняти м'язове напруження і покращити кровообіг.

Виділіть час для себе 🕰
Знайдіть час для діяльностей, які приносять вам радість: читання, малювання, прогулянки на природі. Важливо іноді відволіктися від буденних справ і просто насолоджуватися моментом.

Комунікація з іншими людьми 🗣
Розмови з друзями або участь у групових заходах можуть значно покращити ваше самопочуття. Поділіться своїми почуттями та думками, це допоможе зняти емоційне напруження.

Медитація та усвідомленість 🧘‍♀️
Приділіть кілька хвилин на день медитації. Це допоможе вам зосередитись, знизити тривожність та покращити настрій.

Хочете дізнатися більше і спробувати ці практики на собі? Тоді запрошуємо вас на Вечір Відновлення, який відбудеться вже завтра!

📅 Дата: 18 травня
🕓 Час: 16:00-20:00
📍 Місце: Київ

♥️ Фасилітатор: Костя Радоставін — тілесний терапевт, соматичний коуч.

💰 Ціна участі:
600 грн при оплаті 17 травня
700 грн у день події.

📲 Реєстрація та оплата: @victoria_masljuk

Приєднуйтесь до нас, щоб знайти ресурс для відновлення і підтримки в приємній компанії! 🔤

Те, чого раніше ніколи не відчували.

У стресі та напрузі неможливо творити та створювати. Можливо, але недовго. Це швидкий шлях до вигорання. Можна, звичайно, підтримувати себе пігулками, кофеїном та іншими стимуляторами, але тіло рано чи пізно дасть знати. Важливо вміти періодично зупинятися. Щоб прислухатися до себе, свого тіла.

Це зараз актуалізувалося в моїх індивідуалках із клієнтами. Виявляється конфлікт голови та тіла. Голова хоче одного, тіло хоче іншого. Наприклад, голова може хотіти досягнень, грошей, слави, тіло хоче спокою, відпочинку, полежати.

Або. Ставлячи питання на сесії, а що ти зараз хочеш, я можу почути – не знаю.
Так може відбуватися, коли втрачено або ослаблено зв'язок з тілом. Голова не приймає сигнали тіла. Бажання перестають усвідомлюватись. Справжні бажання.
Тоді ми йдемо у роботу з тілом, не з головою. Голова стає ретранслятором та артикулятором того, що хоче тіло зараз.

Проста вправа, яку я даю в індивідуальній роботі.
Я прошу заплющити очі, розслабитись, відчути свої фізичні відчуття, почати помічати своє дихання. Таким чином, актуалізується тілесний зв'язок. А далі ставлю лише одне питання.

- Що ти хочеш?

Я пропоную почати відчувати імпульси у тілі. Як тіло просто зараз хоче рухатися. В яку частину тіла прямо зараз йде імпульс? В руку, ногу, а може, голову?

Я пропоную надати можливість тілу почати реалізовувати цей імпульс. Перейти до руху. За рухом я пропоную дати можливість тілу звучати. Так, це теж частина того, що дуже стримується. Звучання дає визволення. Не словами, а звуками. Тим, що народжується зсередини. Все це дає синхронізацію, ми входимо до підсвідомості.

І знову.

-Що ти хочеш?

Підсвідомість починає відтворювати. Тіло починає відгукуватися. Виникають бажання.

Далі ми від'єднуємо голову від тіла.

- А що тіло хоче?

І тут починає відбуватися магія.

Для декого це стає новим досвідом. Тим, що раніше ніколи не відчували, куди раніше ніколи не ходили, чого раніше ніколи не усвідомлювали і ніколи собі не дозволяли.

Приєднуйся, якщо хочеш відчути новий досвід

♥️18 травня, субота 16.00-20.00 Київ. "Вечір Відновлення"

♥️3-11 серпня. Карпати Love Camp

♥️ індивідуальна робота онлайн

Наше «нутро» підказує нам, що є безпечним, життєво необхідним чи загрозливим, навіть коли ми самі не можемо пояснити, чому почуваємося саме так. Наші внутрішні системи ввесь час ледь помітно, але цілеспрямовано надсилають нам інформацію про потреби організму. Інстинкти також допомагають нам оцінювати ситуацію, у якій опиняємось.

Вони попереджають нас про те, що чоловік, який прямує до нас, здається підозрілим, але й навіюють умиротворення від вигляду кімнати з вікнами на захід, під якими ростуть квіти.
Якщо ви перебуваєте у злагоді зі своїми внутрішніми відчуттями і впевнені, що вони не схиблять, то можете почуватися господарем у власному тілі, володарем своїх почуттів і власного «я».

Але травмовані люди не почуваються безпечно у власному тілі: їхнє минуле продовжує жити у формі невизначеної внутрішньої гризоти. Тривожні сигнали від внутрішніх органів увесь час бомбардують їхні тіла, тож жертви травми, намагаючись контролювати ці відчуття, вчаться майстерно ігнорувати свої інстинкти і відгороджуватись від усвідомлення того, що відбувається всередині. Ці люди вчаться ховатися від себе.

Та що відчайдушніше ці люди намагаються відштовхувати й ігнорувати внутрішні тривожні сигнали, то вища ймовірність того, що зрештою ці відчуття цілковито охоплять їх, а відступивши, лишать по собі лише спантеличення і сором.
Люди, які не можуть усвідомити і прийняти того, що відбувається всередині них, стають уразливими до будь-яких сенсорних зрушень, на які вони реагуватимуть або закляканням і відстороненням, або панікою. Можна сказати, що вони починають боятися самого страху.

Ми знаємо, що панічні симптоми такі настирливі значною мірою тому, що людина починає боятися фізичних відчуттів, які супроводжують панічну атаку. Її може спричинити щось зовсім ірраціональне, і жертва нерідко усвідомлює це, та страх перед неприємними відчуттями лише годує паніку, активуючи всі аварійні системи організму. Фрази «до смерті наляканий» і «закляк від страху» (тобто колапс і заніміння) дуже точно описують відчуття, які викликає травма і жах, — ці реакції є їхнім внутрішнім підгрунтям. Відчуття страху походить із примітивної реакції на загрозу, коли всі шляхи до втечі відрізані. Людина буде заручником страху, допоки це внутрішнє відчуття не зміниться.

Якщо людина ігнорує чи спотворює тривожні сигнали тіла, це загрожує нездатністю виявляти справжню загрозу, а також розуміти, що для неї є безпечним і корисним (це призводить до не менш сумних наслідків). Саморегуляція вимагає дружніх відносин із вашим тілом. Без них вам доводиться покладатися на зовнішню регуляцію — на ліки і наркотичні речовини, алкоголь, на постійну підтримку з боку інших або на патологічну покірність.
"Тіло веде лік" Бессел Ван Дер Колк
💬💬💬💬💬💬💬💬
Запрошую на заняття, де є можливість вчитися саморегуляції та відновлювати зв'язок з тілом.

вівторок 14 травня 19.00-21.00 онлайн зустріч "Безпечний простір". питання та реєстрація @Radostavin

субота 18 травня у Києві "Вечір Відновлення"

індивідуальна робота онлайн

У давньогрецькій міфології є історія про Сізіфа. Камю написав книгу "Міф про Сізіфа". Боги покарали Сізіфа, змусивши його закотити камінь на вершину гори. Інша частина покарання полягає в тому, що як тільки Сізіф досягає вершини, втомлений, спітнілий, ледве здатний дихати від втоми, камінь виривається з рук і раз у раз спускається в долину. Знову ж таки, Сізіф спускається з гори і катає камінь на вершину. І ця мука не має кінця. Покарання триває вічно.

Сізіф знову спускається в долину і починає котити камінь на гору. Він щоразу сподівається досягти своєї мети. Сізіф думає, що цього разу він зможе закотити камінь на вершину гори. І тоді він покаже богам, як вони помилялися, і скаже "Подивіться, Сізіф все-таки закотив камінь на вершину!"

Знову ж таки, Сізіф починає котити камінь, важко працює тижнями і місяцями, і, нарешті, напівживий досягає вершини гори. Але коли йому залишається один крок, камінь виривається з рук і котиться в долину. І Сізіф починає все заново.

Ви, напевно, скажете, що Сізіф божевільний: чому він не відмовиться від цієї ідеї і не кине роботу? Якщо ви дійсно прийшли до цієї думки, то справжня релігійність незабаром проникне у ваше життя.

Ми всі Сізіфи. У нас можуть бути різні історії, різні гори, але кожен з нас - Сізіф. Ми повторюємо одні й ті ж речі раз у раз. Знову і знову наш камінь зривається з вершини і спускається в долину. Але свідомість людини дуже дивна і постійно втішає себе: "Цього разу щось пішло не так. Але наступного разу все вийде". І історія починається спочатку. Якби така помилка траплялася протягом одного або двох життів, це можна було б перенести. Але обізнані люди кажуть, що ми робимо одну і ту ж помилку протягом нескінченної кількості життів.

Прагнення до матеріальних благ відіграє важливу роль у духовному пошуку. Невдача, кінцевий крах надії є першим кроком до досягнення духовного блаженства. Саме тому я не називаю людей, які шукають мирських насолод, нерелігійними.

Вони також прагнуть до божественного, але йдуть у неправильному напрямку. Вони також шукають блаженство, але там, де його неможливо знайти. Однак ці люди неминуче зроблять перший крок: вони зрозуміють, що матеріальне щастя недосяжне. Тільки після цього вони зможуть повернутись на інший шлях.

"Внутрішні війна та мир" ОШО

Тих, хто втомився котити камінь на гору, та хоче видихнути, перепочити та замислитися, а чи туди я йду, запрошую у вівторок 14 травня 19.00-21.00 на онлайн зустріч "Безпечний простір".

Це можливість говорити та слухати. Брати та ділитися. Усвідомлювати,рефлексувати. Досвідом, станом, емоціями. Говоримо про те, що актуально для мене на сьогодні. Досліджуємо тему безпеки. Що це для мене? Як її знайти?

Будемо відпускати, видихати та приймати. Розділяючи свій стан з іншими, ми отримуємо ресурс та внутрішні зміни.

2 години в зумі. Розмовні та тілесні вправи. В групі, двійках, трійках.

Фасилітує простір Костя Радоставін - тілесний терапевт, соматичний коуч.
Ціна участі 500 грн
якщо оплатити 11,12 травня - 300 грн
якщо оплатити 14 травня- 400 грн

Задавайте питання.
Реєстрація @Radostavin

Якщо ми готові відмовитися від надії на те, що невпевненість і біль одного разу зникнуть з нашого життя, тоді ми зможемо розслабитися та прийняти хиткість нашого становища. Це перший крок на заваді.

Не чекайте, що, звернувши свій розум до дхарми, ви знайдете почуття безпеки або стійкий ґрунт під ногами. Насправді, коли ви звертаєте свій розум до дхарми, ви безстрашно визнаєте непостійність та зміни і знайомитеся з безвихіддю. Тибетською мовою є цікаве слово: йетангче. "Йе" перекладається як "повністю, зовсім", а решта - як "втомлений". Все разом це означає «цілком вибитися з сил». Ми могли б описати цей стан як «ситий по горло». Це стан повної безвиході. Це дуже важливий момент – початок початку. Поки ми не відмовимося від надії на те, що є щось найкраще або хтось найкращий, ми ніколи не зможемо розслабитися і прийняти себе та свою ситуацію.

Можна сказати, що слово свідомість вказує на повне занурення у свої переживання, ми цілком присутні зараз: і коли наша рука торкається дверної ручки, і коли дзвонить телефон, і коли виникає якесь почуття. Але якщо слово свідомість вказує на те, що ми повністю присутні тут і зараз, то описати йєтанґче не так просто. Воно пов'язане з зреченням, яке необхідне для просування духовним шляхом.

Наївно вважати, що можна отримати все й одразу. Спроби знайти постійне відчуття безпеки марні. Для того, щоб подолати давні та вкорінені шаблони розуму, необхідно відмовитися від деяких зі своїх базових уявлень. Ми більше не можемо задовольнятися ідеєю про те, що існує окреме, матеріальне «я», що змушує нас прагнути задоволення і уникати болю. Нам треба відмовитися від думки, що у нашому болі винен хтось інший. Страждання зникає, коли ми перестаємо сподіватися та вірити, що нам є куди сховатися.

Безвихідь означає, що ми більше не маємо сил продовжувати йти звичним шляхом. Можливо, ми ще хочемо цього. Ми прагнемо знайти стійкий ґрунт під ногами, але навіть після того, як випробували тисячі способів сховатися і залагодити всі справи, земля під нами все ще ходить ходуном. Однак ці спроби знайти почуття безпеки багато чому нас вчать: якби їх не було, ми б ніколи не зрозуміли, що це неможливо. Звернення розуму до дхарми прискорює процес відкриття. І щоразу ми знову усвідомлюємо, що прагнення знайти стійку опору марно.

Різниця між теїзмом і нетеїзмом зовсім не в тому, вірить людина в Бога чи ні. Теїзм – це глибоко вкорінене переконання, що десь є рука, за яку можна схопитися: якщо ми чинитимемо правильно, то хтось цінуватиме нас і піклуватиметься про нас. У цьому випадку ми впевнені: щоразу, коли нам це буде потрібно, прийде нянька. Ми всі схильні відмовлятися від обов'язків та передавати повноваження зовнішнім силам. Нетеїзм означає здатність розслабитися в невизначеності теперішнього моменту, відмовившись при цьому від спроб відчути безпеку. Іноді ми думаємо, що дхарма – це щось зовнішнє, те, у що ми віримо, чого рівняємося. Проте дхарма – це переконання, не догма. Це абсолютне прийняття мінливості та змін. Вчення розпадається на частини, як тільки ми намагаємося за нього вхопитися. Ми повинні просто переживати його, ні на що не сподіваючись. Так робили багато хоробрих і співчутливих людей, і потім вони передавали свій досвід. Головне послання вчення – це безстрашність. Дхарма – це не віра, якою ми сліпо слідуємо. Вона не дасть нам нічого, за що можна було б ухопитися
Нетеїзм означає, що ми розуміємо, що не можемо розраховувати ні на яку няньку. Ось у вас була хороша нянька, а зараз її вже нема. Нетеїзм означає розуміння, що не тільки няньки приходять та йдуть. Це властивість життя загалом. Це істина, і це незручна істина

"Коли все руйнується" Пема Чодрон

Дякую хлопці, що поділилися своїм станом та відчуттями. Чую, що на сьогодні ми втратили відчуття безпеки зовні. Оточуюча нас реальність стала ворожою та небезпечною. Стає не зрозуміло хто свій,а хто ворог. Відчуття закриваються до рівня виживання. Радіти, бути щасливим та будувати плани стає розкішшю.
Та ми маємо жити далі. Бо рухаючись в один кінець - в сторону страху, неможливо вижити. Там страшно, лячно та безмежжя відчаю.

Важливо рухатися в іншу сторону. Створювати хоча б маленькі простори та острівці, де є можливість, хоча б тимчасово відчувати безпеку. Так. Безпека - це стан, це відчуття. Воно протилежне страху. Страх - це також стан і відчуття. Неможливо одночасно відчувати страх та безпеку. Якщо ми не можемо впливати на деякі зовнішні обставини, ми можемо впливати на наші реакції, на наш вибір стану, який ми обираємо проживати більшість часу.

В ці часи важливо мати ресурс. Щоб голова була ясною для прийняття найважливіших рішень. Отримуючи досвід безпечного простору, хоча б і тимчасово, ми отримуємо ресурс, який можемо далі поширювати на інші сфери життя.

Люди підтримують людей. Люди зцілюють людей.

В мене виникла ідея створити простір, де буде можливість відчути безпеку, хоча б тимчасово. Щоб видихнути, щоб перепочити. Для тих, кому це потрібно та необхідно.

Давайте створимо онлайн простір, де буде можливість говорити. Про себе, свої страхи,почуття, можливо відчай, а можливо про сміливість. Простір, де одні люди почують інших людей. Без порад, без засуджень, такими, які вони є. Простір, де є можливість проявлятися, бути побаченим та почутим. Побачити та почути інших.

Саме це створює безпеку. Внутрішню. Яку далі можна транслювати назовні.

Онлайн зустріч “Безпечний простір”, вівторок 14 травня. 19.00-21.00 в зумі.
Розмовні та тілесні вправи в групі. Вартість участі 500 грн.

Питання, побажання, реєстрація @Radostavin

Сьогодні проводили дзвінок з командою ведучих Love Camp. Говорили про поточні події в країні та як це може повпливати на сам табір. Як центральну лінію в цьому сезоні ми зазначили рух від безпеки до творчості.

В процесі нашої розмови я запропонував почати саме з цього. З спільного дослідження групою, а що таке безпека для нас? Як ми це відчуваємо? Як ми можемо її створити саме на кемпі?
Подосліджувати це питання на початку кемпу та, маючи можливість створити це відчуття та стан разом, рухатися к творчості.

Після цього я запропонував обговорити чи є це відчуття між нами, ведучими табору? Ми поділилися своїми відчуттями, бо сам кемп є проекцію також і нашого досвіду всередині команди. Якщо у нас всередині команди немає злагоди ми не можемо транслювати її зовні.

А що для вас є відчуття безпеки? При яких умовах воно можливо? Як ви його створюєте? Чи створюєте взагалі?

Давайте поговоримо на цю тему, діліться вашими думками та досвідом.

«Якщо ти подружишся із собою, зовнішній світ стане більш
дружнім по відношенню до тебе».

Цей урок я вже засвоїла раніше і знала, що це єдиний
спосіб рухатися далі. Колись до моєї стіни був прикріплений
листок із написом: «Лише відкрившись руйнуванню, ми зможемо знайти в собі неруйнівне».

Якимось чином, навіть до того, як я познайомилася з буддійським вченням, я знала, що в цьому полягає суть
справжнього пробудження: треба вміти все відпускати.
Але коли грунт йде в нас з-під ніг і нам нема за що вхопитися,
це дуже боляче. Недарма девіз Інституту Наропи каже: «Кохання до істині ставить тебе під удар». У нас може бути досить романтичні уявлення про те, що це означає, але суть така: коли ми виявляємо істину, ми страждаємо. Ми дивимося в дзеркало в ванній кімнаті і бачимо своє старіюче прищаве обличчя, в якому мало доброти, свою агресію та боягузтво.

Саме у цей момент виникає ніжність. Коли у нас ні в чому
немає впевненості і нічого не виходить, ми можемо усвідомити, що знаходимося на межі чогось важливого. Ми можемо зрозуміти, що це дуже вразливий і ніжний стан і що ми маємо два шляхи. Можна, можливо закритися і дозволити образам наповнити нас, а можна поринути в цей трепетний стан.

У цьому стані невагомості, відсутності опори, безумовно, є щось ніжне і м'яке. Це своєрідне випробування, яке має пройти духовний воїн, щоб розбудити своє серце. Іноді ми опиняємось у цьому стані внаслідок хвороби чи смерті близької людини. Ми переживаємо втрату – коханої людини, своєї молодості, самого життя.

"Коли все руйнується" Пема Чодрон