Олександр Сирський став головнокомандувачем Збройних сил України 8 лютого 2024 року — в один з найважчих періодів війни з росією. Від останньої великої перемоги — Харківської операції — минуло понад рік. За спиною був невдалий контрнаступ, криваві бої та відступ з-під Бахмуту. Одразу після призначення Сирського ЗСУ довелося залишити Авдіївку. Майже до всіх цих перемог і поразок Сирський доклався особисто.
Про посаду головкома він не мріяв і двічі відмовлявся від підвищення — йому комфортніше на фронті, ніж на безкінечних нарадах у Києві. Сирський погодився лише на третю пропозицію президента. Колишні викладачі й нинішні знайомі Сирського кажуть — він не зірка і не харизмат, а дисциплінований і системний командир, який любить контроль і дисципліну. Його хвалять за вдалі операції на Київщині та Харківщині — і називають «мʼясником» за великі втрати ЗСУ під Бахмутом.
«Бабель» почав збирати інформацію про Сирського невдовзі після його призначення. За кілька місяців ми поспілкувалися з його наставниками, підлеглими, відомими командирами, депутатами, чиновниками й співробітниками Офісу президента. Думки деяких з них про Сирського за цей час кардинально змінились.
Отже,
великий профайл головкома: у
першій частині розказуємо про карʼєру Сирського до повномасштабного вторгнення і службу в АТО, у
другій частині — про головні військові операції останніх років, призначення головкомом і сьогодення.
@babel
