Еспресо спільно з платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових
🕯Старший солдат Тарас Кусковець, позивний Бурштин, загинув 30 листопада 2023 року під час штурму в районі міста Кремінна на Луганщині. Воїну назавжди 21 рік.
Тарас Олександрович родом із села Тріскині Рівненської області. Закінчив Тріскинський ліцей. Потім вступив до Житомирського державного університету імені Івана Франка на спеціальність вчителя фізичної культури. Такий фах обрав, оскільки дуже любив спорт, особливо футбол. Також певний час займався змішаними єдиноборствами. В мирному житті певний час працював в охоронній фірмі «Рубікон», проте більшу частину пропрацював на будівництві. У вільний час любив кататись на ковзанах, займатися полюванням, ходити на риболовлю.
У перші дні повномасштабного вторгнення хлопець вступив до лав ТРО та став на захист своєї країни від окупантів. Спочатку служив у 60-му батальйоні «Поліські вовки». Згодом пройшов КМБ та перевівся до 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов». Там обіймав посаду командира відділення. Разом із побратимами воював на Лиманському напрямку, поблизу міста Кремінна. У жовні 2023 року був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».
«Це людина, яка не вбачала в собі ніякої месійності, цінності, проте була, є і буде найціннішою людиною в нашому житті. Мав засліплюючу посмішку, яку ані я, ані близькі не зможуть забути. Мав велике серце та був надзвичайно щирою людиною, яка хотіла всім допомогти. Завжди буду захоплюватися ним як людиною, проте впевнена, що і командиром він був ще кращим! Живу, живемо заради тебе! Назавжди присутній!» – написала кохана загиблого Ольга.
Поховали «азовця» в рідному селі.
Вдома на Тараса чекали батьки, двоє братів і дівчина.
🕯Старший солдат Тарас Кусковець, позивний Бурштин, загинув 30 листопада 2023 року під час штурму в районі міста Кремінна на Луганщині. Воїну назавжди 21 рік.
Тарас Олександрович родом із села Тріскині Рівненської області. Закінчив Тріскинський ліцей. Потім вступив до Житомирського державного університету імені Івана Франка на спеціальність вчителя фізичної культури. Такий фах обрав, оскільки дуже любив спорт, особливо футбол. Також певний час займався змішаними єдиноборствами. В мирному житті певний час працював в охоронній фірмі «Рубікон», проте більшу частину пропрацював на будівництві. У вільний час любив кататись на ковзанах, займатися полюванням, ходити на риболовлю.
У перші дні повномасштабного вторгнення хлопець вступив до лав ТРО та став на захист своєї країни від окупантів. Спочатку служив у 60-му батальйоні «Поліські вовки». Згодом пройшов КМБ та перевівся до 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов». Там обіймав посаду командира відділення. Разом із побратимами воював на Лиманському напрямку, поблизу міста Кремінна. У жовні 2023 року був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».
«Це людина, яка не вбачала в собі ніякої месійності, цінності, проте була, є і буде найціннішою людиною в нашому житті. Мав засліплюючу посмішку, яку ані я, ані близькі не зможуть забути. Мав велике серце та був надзвичайно щирою людиною, яка хотіла всім допомогти. Завжди буду захоплюватися ним як людиною, проте впевнена, що і командиром він був ще кращим! Живу, живемо заради тебе! Назавжди присутній!» – написала кохана загиблого Ольга.
Поховали «азовця» в рідному селі.
Вдома на Тараса чекали батьки, двоє братів і дівчина.