щоб ви оцінили вірш
За безкраїм морем
Море пливе, мов безкрая долина,
Шумом своїм тиху ніч розкрива.
З ним тут шумна навіть тиха година,
З ним тут шумні твої тихі слова.
Люба моя, я тебе теж любила!
Вибач мене за ті болю слова!
Люба моя, чи ти мене простила?
Чи все ж любов твоя уже померла?..
Іди ж ти до мене, моя ти дівчино
І знову промов ті приємні слова:
"Я люблю тебе і я завжди любила,
Любити я буду до свого кінця віка"
Та тепер ти за морем,
А я біля нього, сиджу і чекаю на твої слова,
Можливо чекаєш розкаяння мого,
А я цим віршем тобі його відсила.
Вибач мене, за все що я робила,
Вибач мене, за знущання і біль,
Вибач мене, хочу щоб ти простила,
А то я йти буду, як напівдохла міль.
Пройду через море безкрає
Й усю ту біль, що мене розриває.
Пройду твої муки,
Що сама я зробила,
Візьму себе в руки
Й згадаю твої...
Твої очі ласкаві і милі завжди,
Вони теж як море,
За яким зараз ти.
У них біль та горе,
У них молитви.
Прощай моє серце,
Я піду на край
І буду з люстерка
Дивитись на гай.
Не гай то, а море,
Не край, а вода.
Прощай, моя люба,
На довгі віка...
Скільки з 10?