про dark patterns, nudging і sludging.
якщо дуже просто і на хлопський розум, то dark patterns — це певні прийоми у моделюванні продуктів, послуг, дизайні інтерфейсів і тд, які працюють на те, аби користувач здійснював невигідні для себе, але вигідні для бізнесу речі.
є багато видів dark patterns, і ви зустрічались з багатьма прикладами.
авіалінії і покупка квитків — це перше, що спало мені на думку, бо я якраз недавно мала переліт. коли шукаєш квиток, пише, що він коштує $150, але коли переходиш до процесу його оформлення і покупки, то виявляється, що в ціну ще не враховані податки, сервісний збір, а ще додатково платити треба за те, щоб тобі надіслали на пошту сповіщення про затримку чи відміну рейсу. в результаті, квиток коштує $180, і, оскільки ти вже пройшов девʼять кіл пекла, поки його оформлював, то кидати цей процес, щоб зекономити тих $30 не хочеться. та і не завжди є альтернативи.
то ми не говоримо про те, що якийсь один лишній клік в процесі оформлення квитків, і ваш квиток зростає в ціні вдвічі, а щоб відмовитись від їжі на борту, треба кілька хвилин шукати кнопку «не цікавить».
sludging є різновидом dark patterns і є антонімом до nudging.
nudging — підштовхування користувача до дії. sludging — це утримування, заважання користувачу зробити дію.
що те, що те, може бути корисним, може бути і ні.
до прикладу, ми можемо підштовхувати користувача екологічно і етично, допомагаючи йому найкращим чином вирішити свою проблему, а можемо так само підштовхувати його до покупки непотрібного йому сервісу.
точно так само ми можемо утримувати, стопити, заважати користувачу, щоб той не робив поспішних рішень, а можемо заважати йому закривати свої задачі ефективно, і ускладнювати процес.
є сайти, які перепитують, чи точно ви хочете додати в корзину цей товар, бо у вас уже лежить ідентичний. приватбанк, до прикладу, перепитує, чи точно ви хочете здійснити ідентичну транзакцію від тої, яку ви здійснили кілька хвилин тому, перевіряючи, чи це не помилка.
але сьогодні — про дуже кепський приклад sludging і nudging.
героєм роману буде facebook ads.
якщо вписати в пошук телеграму фразу «ненавиджу фейсбук», то можна знайти сотню повідомлень з таким текстом в діалогах з командою, колегами і студентами.
я не працюю таргетологом на повну ставку, але на деяких проєктах налаштовую рекламу, бо зробити самостійно швидше, ніж пояснити комусь, як треба. і протягом років я спостерігаю, як facebook ads стає не те, що менш зручним, а все більш токсичним по відношенню до користувачів.
до прикладу, вже купу років на ціль «взаємодія» не можна запустити пост-карусель, зате додалось десятки функцій автоматизації.
але суть не в тому.
показую на прикладі, як зараз рекламний кабінет заважає користувачу робити свою роботу, і підштовхує його робити невигідні дії.
якщо дуже просто і на хлопський розум, то dark patterns — це певні прийоми у моделюванні продуктів, послуг, дизайні інтерфейсів і тд, які працюють на те, аби користувач здійснював невигідні для себе, але вигідні для бізнесу речі.
є багато видів dark patterns, і ви зустрічались з багатьма прикладами.
авіалінії і покупка квитків — це перше, що спало мені на думку, бо я якраз недавно мала переліт. коли шукаєш квиток, пише, що він коштує $150, але коли переходиш до процесу його оформлення і покупки, то виявляється, що в ціну ще не враховані податки, сервісний збір, а ще додатково платити треба за те, щоб тобі надіслали на пошту сповіщення про затримку чи відміну рейсу. в результаті, квиток коштує $180, і, оскільки ти вже пройшов девʼять кіл пекла, поки його оформлював, то кидати цей процес, щоб зекономити тих $30 не хочеться. та і не завжди є альтернативи.
то ми не говоримо про те, що якийсь один лишній клік в процесі оформлення квитків, і ваш квиток зростає в ціні вдвічі, а щоб відмовитись від їжі на борту, треба кілька хвилин шукати кнопку «не цікавить».
sludging є різновидом dark patterns і є антонімом до nudging.
nudging — підштовхування користувача до дії. sludging — це утримування, заважання користувачу зробити дію.
що те, що те, може бути корисним, може бути і ні.
до прикладу, ми можемо підштовхувати користувача екологічно і етично, допомагаючи йому найкращим чином вирішити свою проблему, а можемо так само підштовхувати його до покупки непотрібного йому сервісу.
точно так само ми можемо утримувати, стопити, заважати користувачу, щоб той не робив поспішних рішень, а можемо заважати йому закривати свої задачі ефективно, і ускладнювати процес.
є сайти, які перепитують, чи точно ви хочете додати в корзину цей товар, бо у вас уже лежить ідентичний. приватбанк, до прикладу, перепитує, чи точно ви хочете здійснити ідентичну транзакцію від тої, яку ви здійснили кілька хвилин тому, перевіряючи, чи це не помилка.
але сьогодні — про дуже кепський приклад sludging і nudging.
героєм роману буде facebook ads.
якщо вписати в пошук телеграму фразу «ненавиджу фейсбук», то можна знайти сотню повідомлень з таким текстом в діалогах з командою, колегами і студентами.
я не працюю таргетологом на повну ставку, але на деяких проєктах налаштовую рекламу, бо зробити самостійно швидше, ніж пояснити комусь, як треба. і протягом років я спостерігаю, як facebook ads стає не те, що менш зручним, а все більш токсичним по відношенню до користувачів.
до прикладу, вже купу років на ціль «взаємодія» не можна запустити пост-карусель, зате додалось десятки функцій автоматизації.
але суть не в тому.
показую на прикладі, як зараз рекламний кабінет заважає користувачу робити свою роботу, і підштовхує його робити невигідні дії.