канал мистецького призначення

Ювелірне мистецтво – тема, про яку зазвичай доволі зрідка можна знайти нішеву інформацію. Тому велика шана тим, хто створює її сам

Нещодавно я довідалася про цикл лекцій ювелірної редакторки та дослідниці Ганни Горошко, який вона присвятила Йосипу Абрамовичу Маршаку. Виявляється, це засновник однойменного ювелірного дому, один з найуспішніших підприємців XX століття та багаторазовий призер світових виставок.

До вище згаданих лекцій додаються також додаткові візуальні, аудіо та архівні матеріали, що дає ниву для самостійного, більш поглибленого вивчення теми.

Основна мета дослідниці: на прикладі історії успішного підприємця розвінчати міф сучасності, що прикраси — винятково справа трендів і познайомити глядача з коренями ремесел роботи з металом.

Придбати курс та ознайомитися детальніше можна за посиланням.

#мистецькі_рекомендації

Гобелени Ольги Пілюгіної — чудовий приклад створення авторських робіт на основі традицій

У Музеї української діаспори триває виставковий проєкт популяризаторки українського килимарства Ольги Пілюгіної — «Мета». І справді, кожен герой, чи символ на гобеленах мисткині дійсно прямує кудись і до чогось, хоч це і лишається таємницею для глядача. Можливо тому, що напрямок зовсім не має значення, адже важливий лише процес і наявність прагнення, що є стимулом для життя. Гадаю, що для майстрині це — творчість. Навіть без особистого знайомства було помітно з якою великою любов'ю зіткані і вивірені гобелени: кожен вузлик і ниточку дбайливо поміщені на їх місце.

Про пристрасть пані Ольги до її фаху свідчить також її шалена продуктивність. Я нарахувала 9 творів зроблених за 2024 рік, зважаючи на їх розміри та трудомісткість процесу це вражаючі цифри. Щиро захоплююся мисткинею і відтепер пильно слідкуватиму за її творчим шляхом.

Музей української діаспори (локація, вхід з двору)
«Мета»
Вхід — 100/200 грн
Виставка діє до 19 січня, а завтра (21.12), о 13:00, відбудеться авторська екскурсія

Експозиція сповнила мене вірою у краще, сподіваюсь цей промінчик добра осяє і ваш день.

Вже цієї неділі, 22 грудня о 12:00, пройде екскурсія дослідника архітектури і монументального мистецтва, автора проєкту Ukrainian Modernism Дмитра Соловйова

Як ви вже певно зрозуміли з афіші, маршрут присвячений експериментальному мікрорайону Троєщина-1. Обіцяють розповісти, у чому полягав експеримент, чим Троєщина-1 унікальна і чи вдалося містобудівельникам створити комфортне та естетично привабливе середовище, знайти всі мозаїки і бетонні монументи району, поговорити про колір в архітектурі та концепцію мікрорайонування.

В програмі:
🗿мистецькі артефакти
🏙 милування панельками
🎭 історія та сучасний контекст району
✨ нові враження та нетворкінг з однодумцями

Дмитра знаю особисто, тож раджу від щирого серця!

Реєстрація за посиланням.

#мистецькі_рекомендації

Книга про знищені дерев'яні церкви Лівобережної України, які можна побачити завдяки доповненій реальності

Ще до повномасштабного вторгнення у видавництві Олександра Савчука вийшла воістину сенсаційна праця. Вона ґрунтується на дослідженні мистецтвознавця, організатора та учасника пам'яткоохоронного руху Стефана Таранушенка. У 1920-30-х роках він виміряв та закарбував у світлинах церкви, що невдовзі були знищені совєцькою владою. Матеріали Таранушенка дали змогу відтворити пам'ятки хоча б віртуально для покоління, що не мало змоги побачити цю архітектуру наживо.

Видання розпочинається зі вступу архітектурознавця Віктора Вечерського. І саме ця передмова дає нам розуміння, що далі йдеться про справді унікальні речі, які вирізняють українську архітектуру серед світової. Окрім того, розуміючи професійність свого колеги Стефана Таранушенка та трохи відмінну мету його видання, пан Вечерський роз'яснює основи будівництва дерев'яної сакральної архітектури, що допоможуть збагнути подальший матеріал.

У книзі йдеться усього про п'ять церков (бо в контексті України їх тисячі). Автор вибудовує свою розповідь опираючись на архівні джерела й власну експертизу. Читач має змогу простежити кожну видозміну пам'ятки, яку тільки вдалося зафіксувати, до того ж на професійному рівні. І це дуже цінно, особливо зважаючи на те, що усі згадані тут храми збудовані у ХVIII столітті.

Наприкінці кожного розділу знаходиться qr-код, перейшовши за яким перед вами з'явиться пам'ятка, з якою ви щойно ознайомилися. Модель можна порозглядати з різних ракурсів. Аби зрозуміти як це, раджу переглянути промо-ролик проєкту.

Як на мене, ця праця — взірець роботи зі збереженням спадщини, тож підтримуймо подібні ініціативи: придбати книгу за дивовижною ціною з 2021-го можна за посиланням.

#мистецька_бібліотека

🧩Нагадую, що у нас з frisson i Kirisenko gallery триває розіграш!

🐌Лишилося всього 5 днів (результати вже 23 грудня)

🖼Приз — набір лімітованих пазлів з репродукції живописця Саші Боба!

👇 Умови тут

«Шиття-2» — це органічне продовження однойменної ретроспективи Анастасії Подерев'янської, що відбулася цього літа в НХМУ

У рамках події представлені останні твори мисткині, над якими вона працювала у 2024 році. У них здебільшого осмислюється український культурний код. Це і запозичений з наївного мистецтва сюжет — «Оленка і олень», і використання вишивок ХХ століття, і натхненні народними легендами та віруваннями образи, і килими-коци, що є притаманними як для сходу, так і для заходу України.

Цікаво, що шануючи власну традицію, Анастасія й інтегрує європейський контекст: використовує популярну для епохи Відродження форму кола для картин (тондо) і додає омаж на картину Леонардо да Вінчі (фото в коментарях).

Попри те, що Подерев'янська буквально вибудовує свої твори з «запозичень», вони є абсолютно самобутніми. Саме це вирізняє митця від ремісника й відповідає одній з основних цілей майстрині: донести, що рукоділля може мати не лише утилітарне призначення, а й велику мистецьку цінність.

Dymchuk gallery (карти)
«Шиття-2»
Вхід — вільний
Виставка діє до 12 січня

#безкоштовно
#куди_сходити_в_грудні
#куди_сходити_в_січні