Почала читати «Прокинутися на Шібуї» – завʼязка дивна, але головна героїня обожнює азіатів, і я дуже її розумію. В книзі має бути дві сюжетні лінії про неї: в першій їй чотирнадцять і вона тільки мріє поїхати в Токіо, в другій – містично «застрягає» замкненою в Шібуї (район Токіо), з якого не можу знайти шляху додому.

Буквально на початку книги авторка згадує Муракамі, і наразі мені здається, що містичний реалізм в цьому романі спирається на його стилістику. Але можу і помилятися – тож цікаво буде перевірити)