Коли ми жили в Колорадо, був снігопад. Наш кіт - я дуже люблю котів - хотів вийти з дому, тому я відчинив йому двері, але він не пішов. Просто продовжував плакати та проситися. Він бачив сніг раніше і я не міг цього зрозуміти. Я весь час відчиняв йому різні двері, а він усе не йшов. Тоді Джинні сказала: "О, він шукає двері в літо". Я сплеснув руками, сказав їй більше не казати ні слова і написав роман "Двері в літо" за 13 днів.

– Роберт Гайнлайн, історія роману “Двері у літо”

З того часу, як погода остаточно зіпсувалася, мої коти теж шукають двері у літо. В нас два виходи з хати, тому спочатку вони мене ведуть до перших дверей, просять, щоб відчинив. Потім однією лапою виходять за межі будинку, бачать, що холод та вітер, заходять й біжать до другої двері. Там процес повторюється. Потім вони беруть паузу десь на годину-дві, й після цього знову просять відчинити двері. Мабуть, думають, що за такий час ну точно з'явилися двері у літо.