Весело та трішки страшно

1000 днів триває триденна операція з захоплення Києва.

1000 днів та 1000 ночей Україну атакує ядерна держава із, здається, безкінечним запасом заліза та безкінечно безвольним народом.

1000 днів росія атакує Україну балістичними, крилатими та гіперзвуковими ракетами. КАБами та дронами. Атакує стратегічною авіацією, кораблями та підводними човнами. Рівняє із землею міста, підриває дамби та знищує енергетику.

Щоб атакувати Україну ядерній державі допомагають інші ядерні держави: вони діляться із нею ударними БпЛА, технологіями, чіпами, артилерією, снарядами, та живою силою.

Ще одна країна люб'язно надає росії свою територію, щоб їй було простіше атакувати Україну.

А ще у ядерної держави, яка 1000 днів атакує Україну, є чіт на гроші, який дозволяє їй простіше заганяти свій нікчемний народ на війну.

У цьому тексті немає жодної гіперболізації, скоріше навпаки. Це те із чим стикнулися українці за минулі 1000 днів. І знаєте шо?

Попри 1000 днів атак від божевільного сусіда-терориста, Україна стоїть! Стоїть із високо піднятою головою!

Україна дає гідну відсіч, попри усі занепокоєння Заходу. І архітектором цієї відсічі є Збройні Сили України.

Завдяки винахідливості, сміливості та мужності українського солдата, країна тримається вже 1000 днів.

При чому тримається настільки впевнено, що українці ходять на роботу, відвідують заклади, ходять на концерти, знімають на вулицях ТікТоки, грають у футбол та роблять меми.

Україна тримається завдяки людям, які просто люблять свою країну. Людям, які працюють, людям які допомагають та, звісно, військовим, які знищують!

Вічна слава усім, хто віддав життя за Україну. Слава Збройним Силам України! Слава людям, які залишаються поруч! Слава Україні!