Притча про рибку Доротею
У спокійних водах великого озера жила маленька рибка на ім’я Доротея. Вона була надзвичайно цікавою і завжди задавала питання про світ навколо. Одного разу вона помітила, як сонячне світло грає на поверхні води, і запитала стару мудру черепаху:
— Що це за блискітки на поверхні озера?
— Це світло, — відповіла черепаха, — воно завжди було і буде, але зрозуміти його можна лише тоді, коли перестанеш його шукати.
Доротея не зрозуміла відповіді, але її цікавість лише зросла. Вона вирішила знайти це "світло", бо була впевнена, що саме там, де воно сяє, вона знайде справжнє щастя.
Доротея пірнула глибоко в озеро, обшукала кожен куточок, заглядала під каміння, між водоростями, але не знайшла нічого, схожого на світло. Вона піднялася до поверхні, втомлена й засмучена, і звернулася до зграї інших риб:
— Чи бачив хтось із вас світло?
— Ми живемо тут усе життя, — відповіли риби, — але світло ми ніколи не ловили. Його просто не можна схопити.
Але Доротея не здалася. Вона вирішила, що якщо не знайде світло в озері, то вирушить у світ за його межами. Вона наважилася вистрибнути з води і опинитися на суші, але, опинившись у повітрі, зрозуміла, що це не її місце. Сонце було занадто яскравим, а її тіло потребувало води. Доротея знову впала у воду, де її підхопив легкий плин, що повернув до її дому.
Коли Доротея врешті зрозуміла, що шукати світло зовні марно, вона сіла на піщане дно і просто дивилася вгору. І раптом вона побачила, як сонячне світло проходить крізь воду, грає на поверхні і відбивається в її власних лусках.
— Світло завжди було зі мною, — зрозуміла Доротея. — Я просто була надто зайнята його пошуками зовні, щоб помітити його всередині.
Відтоді рибка Доротея пливла озером з легким серцем, знаючи, що все найважливіше вже є в ній самій.