Християнські вірші

@muzyka_virshi
Межа

Є та межа, яку переступивши,
Втрачаємо свою ми чистоту.
Світською марнотою осквернившись,
Вже не приносим добрий плід Христу.

Є та межа для тих, що звуться «Божі».
Й щоб не зганьбити це святе звання,
Завжди стояти треба на сторожі
Так, як говорить нам Його вчення.

О, ту межу не кожен навіть бачить,
Бо не позначена чимсь видимим вона.
Лиш той її в житті своїм позначить,
Хто хоче Богові належати сповна.

Хто хоче знати Його святу волю,
Її виконувати ревно повсякчас,
Йому нести не поривання кволі,
А тверді рішення посвяти кожен раз.

Є та межа. І скільки б не казали,
Що час не той, і ми тепер не ті,
Що нові межі, нові інтервали…
Ні, та межа захована в Христі.

Вона Ним вистраждана у смертельних муках,
В отім прощальнім: «Отче, їм прости!».
Її нам провели пробиті руки
Там, де піднялись три страшні хрести.

Так, та межа захована у Ньому.
І поділ є на грішне та святе.
І чисте та нечисте є в усьому,
Й один шлях вгору, другий – вниз веде.


Адже ніщо осквернене й нечисте
Не ввійде у Святий Єрусалим.
Лиш той побачить довгожданне Місто,
Хто зміг навчитись тут бути святим.

Спасенні Богом, від гріхів обмиті,
Кого дітьми Своїми Він назвав:
Є та межа й нема нам частки в світі –
Так в Свїм Слові наш Господь сказав.

Ми – Його власність, ми – Його насліддя,
Із Божих рук ніхто не вирве нас.
Але коли розширимо угіддя
За ту межу – оце погубить враз.

Самі тоді підем з рук Батька Свого,
Принади світу не дадуть з Ним жить.
О, хай безпечність не зведе нікого
В думках, словах, ділах межу згубить!

Є та межа. Й щоб не переступити
Нам через неї, йдучи навмання,
Себе у Ньому треба схоронити,
І будем бачити її щодня.
@poemss_christian

@muzyka_virshi

Зустрітись з смертю кожному прийдеться,
Питання часу: Де? Чому? Коли?
Останній стук зупинить кожне серце,
Життя покине тіло назавжди.

А що потому? Пустота, темрява?
Кінець життя - це шлях у нікуди? 
Якби спитати тих, що вже померли... 
Та не дадуть нам відповідь гроби. 

Хтось скаже: «Смерть - це вічний сон і крапка, 
А після неї чорне небуття.»
Тоді для чого жити, працювати?
Для чого плани, успіх і сім'я?

Якщо ж і так нічого не чекає,
Не має сенсу все, що робиш ти...
Виходить, людство просто так зникає,
Нема Творця.

Ти просто уяви:
Було ніщо і раптом із ні чимось
Воно створило вибух.
І без нічого все навкруг створилось:
Бурхливе море, риби і пісок...

І надскладні природні елементи, 
Ще динозаври раптом завелись.
Не треба бути вченим чи експертом,
Щоб довести безсенсові думки.

Я вірю в те, що мій Творець є Богом
І є Біблійний погляд на життя.
Мені все рівно, в що ти віриш, в кого,
Та 100 процентів в тебе є душа.
Яку турбує: що ж там після смерті,

Як їсть совість в скоєних гріхах.
Десь емоційно скажеш: "Хочу вмерти.. 
Мені не милий світ і ця земля."
Та тільки біль у тілі потурбує

І ти кричиш до Господа: "Спаси!"
Як часто ми слова не контролюєм
І замість квітів сіє бур'яни? 
Можливо завтра, може навіть нині

Ти не попросиш прощення в батьків, 
Не зміниш думку чи заснеш у гніві,
Когось осудиш, скажеш пару слів,
Які поранять і залишать шрами в серці. 

І в раз новини спантеличать всіх
Про твою смерть - тебе уже не має...
Пуста кімната, телефон стоїть,
Який ти більше не візьмеш у руки

І не подзвониш друзям чи близьким.
Ридають рідні, ріже біль розлуки...
Чому вмирати дітям, молодим?
Останній путь - везуть на кладовище...

Букети квітів, хрест... Ну от і все.
Та це початок того, що є вище
І ми усі до Господа прийдем.
І не сховаєш жодне своє діло,

Йому всерівно ким ми були тут.
Важливо те, чи жили ми по вірі,
Чи розуміли, хто такий Ісус.
Чи не робили собі свого бога

І приліпившись до земних речей, 
Для нас гріхи були, немов свобода
І ми хотіли в них побути ще?
Чому так важко в боротьбі за святість

І так легенько в бруд зробити крок? –
Бо викликаєш в сатани ненависть,
Якщо ти любиш те, що любить Бог.
Мені не знати чим живеш сьогодні

Та все ж, мій друже, ми ідемо разом.
Який б не мав ти релігійний погляд,
Чи Бог для тебе просто казка, сон?
Яким великим буде здивування, 

Коли ти станеш перед Ним, як є.
Та оправдань, нажаль, тоді не буде,
Там кожен сам за себе звіт дає.
Якщо ми тут  жили життям негідним

І всяку нечисть говорив язик,
Нам милість Божа була не потрібна,
То є заплата – пекло для таких.
Це не маленькі скачуть чортинятка,

Де милі ріжки з голови стирчать...
Це остаточна і кінцева крапка,
Де не сміються, а від мук пищать.
Мої слова – лише мій страх за тебе,
Глибока правда в Біблії живе.

Вона покаже тобі шлях до неба,
Відкриє Бога, в вічність проведе.
Ти знаєш – час не вміє почекати
І я не знаю, коли ти помреш...

Та зараз можу ці слова сказати:
«Не став для Бога в своєму серці меж!
Не опускай Його під свою планку,
Не ти керуєш, Він дає життя.

Це не кремезний і жорстокий Батько,
Який в твоєму розумі суддя,
Що лиш чекає, поки провинишся
І так скарає, щоб уже дійшло...

Якщо сьогодні ти цього страшишся,
То ти не знаєш, хто насправді Бог.
Поговори! З своїм небесним Татом,
Лиш не формально, але так, як є.
Ти прямо зараз маєш, що сказати,
Залиш усе! Йди! Він жде тебе.»
@poemss_christian