🧑‍🎓 Філософія channel 🧑‍🎓

Одного разу людині пощастило побачити Бога. Намагаючись дізнатися найважливіше, людина попросила:
– Господи, я б хотів побачити рай і пекло.
Господь взяв людину за руку і підвів його до двох дверей. Відкривши одну, вони побачили великий круглий стіл з величезною чашею в центрі. Чаша була наповнена їжею. Навколо столу сиділи люди – та здавалося, що вони були знесилені, хворі або вмирали від голоду. У кожного на руці була прикріплена ложка з довгою-довгою ручкою. Вони легко могли дістати їжу, але не могли піднести ложку до рота. Вигляд їх нещастя просто вражав.
– Тільки що ти бачив пекло, – сказав Господь.
Вони підійшли до другої двері. Відкривши двері до раю, вони побачили такий же величезний круглий стіл, таку ж велику чашу, наповнену смачною їжею. І навіть у людей навколо столу були точно такі ж ложки. Але всі виглядали задоволеними, ситими і щасливими.
– Я не розумію, – сказав чоловік.
– Це просто, – відповів Господь. – Ці люди навчилися годувати один одного. А в пеклі ж думають тільки про себе.

Філософія Channel | Читати

Життя часто порівнюють з подорожжю, де кожен з нас є не тільки мандрівником, але й дослідником. Ми шукаємо сенс у всьому, що нас оточує, прагнемо зрозуміти суть нашого існування, знайти відповіді на вічні питання. Проте, можливо, найважливіше не в тому, щоб знайти відповіді, а в самому процесі пошуку.

Сократ сказав: "Я знаю, що нічого не знаю". Ця проста, але глибока думка нагадує нам про обмеженість нашого розуміння. У світі, сповненому невизначеності, важливо визнавати свої обмеження, бути відкритими до нових ідей та досвіду.

Кожен наш вибір, кожна дія відлунює у вічності. Ми залишаємо слід, навіть не усвідомлюючи цього. Філософ Жан-Поль Сартр говорив про екзистенційну відповідальність: ми вільні у своїх рішеннях, але ця свобода несе із собою тягар відповідальності за наші вчинки та їхні наслідки.

Геракліт вірив, що все змінюється, і ми не можемо двічі увійти в ту саму річку. Наше життя – це постійний процес змін, і кожен момент є унікальним. Нам варто навчитися приймати ці зміни, бути гнучкими і пристосовуватися до нових обставин.

Філософія – це не просто абстрактні роздуми, а спосіб життя. Вона закликає нас мислити глибше, бачити світ у всій його складності та красі, приймати його таким, яким він є, і водночас прагнути змінювати його на краще. У пошуках сенсу ми не тільки відкриваємо нові горизонти, але й краще розуміємо самих себе.

Філософія Channel 🇺🇦

Притча
Бути собою.

Одного разу садівник прийшов до свого саду та побачив, що всі його рослини помирають. Дуб сказав, що страждає, бо не може бути таким високим і струнким, як Сосна. А Троянда... Троянда плакала, бо не була така сильна і могутня, як Дуб... І так страждав увесь сад.
Садівник знайшов лише одну рослину – Ромашку, квітучу та прекрасну, як ніколи.

Садівник спитав Ромашку:

— Як у тебе виходить бути такою гарною? Ти ж ростеш посеред цього зів'ялого та похмурого саду! Ромашка відповіла:
— Я завжди думала, що, саджаючи мене, садівник хотів саме ромашку… Якби садівник хотів мати в саду ще один Дуб чи Розу, він посадив би саме їх…
Тоді я сказала собі: я намагатимусь бути ромашкою настільки добре, наскільки зможу…

Цю історію почули бджоли. Вони полетіли від квітки до квітки, розповідаючи всім цю історію.

І сад ожив, зацвів яскравими барвами. І більше не плакали троянди і не засихав виноград.

Завжди є вибір: дослухатися до власного я чи намагатися бути схожим на когось. Який вибір зробиш ти?

Філософія Channel

Довіритися потоку (конфуціанська притча)

Одного разу вчитель стояв коло мосту й милувався бурхливим потоком, що спадав із величезної висоти, вируючи і виблискуючи мерехтливими зблисками.

– Тому, хто наважиться перетнути цей бурхливий потік, буде нелегко! – мовив він до учнів.

Зненацька вони помітили, що якийсь чолов’яга, ніби прочитавши їхні думки, збирається перейти потік убрід. Учні поквапилися до мандрівника, аби застерегти його, проте він не дослухався порад. Спокійно перетнувши річку, сміливець вийшов на іншому березі цілий та неушкоджений.

– Ти на диво спритний! – вигукнув учитель. – Як тобі вдалося вступити в такий вир і вибратись із нього майже сухим?! У чому твій секрет?

– Усе просто, – усміхнувся мандрівник. – Вступивши в потік, я цілком віддаюся йому й довіряю власне життя. Покластися на потік означає вільно розташувати тіло в його хвилях і течіях та дозволити їм керувати тобою. Саме завдяки цьому я можу ввійти у будь-який вир і лишитися неушкодженим.

Почувши це, учитель звернувся до учнів:

– Ми маємо так само довіряти життєвому потоку і не протистояти йому.

Філософія Channel Читати