#памʼять Роки болю, втрат і пам’яті… Сьогодні минає третя річниця з дня загибелі шполянина, Героя Романа Дульнєва.
Для його рідних — це день назавжди непоправної втрати. Вони більше не можуть почути його голос, побачити рідну усмішку, відчути теплоту обіймів…
Щоб вшанувати пам’ять загиблого захисника, місце його останнього спочинку відвідали в.о. міського голови Олег Кошовий, заступник міського голови Ірина Каландирець. Вони поклали квіти до могили загиблого, а також вшанували мужньoгo oбoрoнця укрaїнської землі хвилиною пошани й честі. Старший солдат, гранатометник військової частини Роман Олександрович Дульнєв, позивний «Кузя», загинув 8 березня 2022 року під час артилерійського обстрілу в Мощуні Бучанського району Київської області. Його відданість Батьківщині, мужність і самопожертва назавжди залишаться в пам’яті рідних та земляків.
Роман Дульнєв народився 20 червня 1984 року в місті Шпола Черкаської області в родині робітників. Його батько працював будівельником, а мати — на меблевій фабриці. Дитинство провів разом зі старшим братом.
З 1991 по 1999 рік навчався у Шполянській загальноосвітній школі №2. Після закінчення дев’ятого класу вступив до ПТУ №28 у Києві, де здобув повну середню освіту та кваліфікацію машиніста мостового, козлового та баштового кранів. Із 2002 року працював у будівельній сфері.
Роки потому стали випробуванням для Романа. Він брав активну участь у Революції Гідності, згодом добровільно став на захист України в зоні АТО. За службу та відданість Батьківщині Роман Дульнєв нагороджений: нагрудним знаком «Знак пошани», 2015 рік; відзнакою «За участь в антитерористичній операції» та «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня (2016 рік); медаллю «За відвагу» (2018 рік); Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Зі спогадів рідних та друзів…
«Ми всі після роботи йшли на Майдан. Роман завжди був попереду, бо не терпів несправедливості. Він вірив у вільну, сильну Україну. І коли почалася війна, не міг залишитися осторонь», — згадують його друзі.
Мати Героя розповідає: «У 2018 році він отримав медаль за відвагу, але війна не відпускала — контузія, втрата слуху… Я раділа, коли він повернувся до мирного життя, знайшов роботу, зустрів своє кохання. Вони з дівчиною мали стільки планів, мріяли, будували спільне майбутнє. Та в лютому 2022 року всі мрії обірвалися. Повномасштабне вторгнення не залишило вибору — Роман знову став на захист країни. Він боровся за мир, за право кожного українця жити в незалежній державі».
8 березня 2022 року під час артилерійського обстрілу його серце зупинилося. Разом із ним загинули його мрії, його плани, його майбутнє. Пам’ять про Романа Дульнєва житиме вічно — у спогадах рідних, у серцях друзів, у незалежній Україні, за яку він віддав своє життя.
Світла пам'ять, низький уклін та безмежна вдячність…