В чому ефективність атак людськими хвилями?
В 1880-х Британська імперія вела чергову колоніальну війну в Судані. 17 січня 1885 колона генерала Герберта Стюарта з 1400 чоловік стикнулась з 14 000 (по британським джерелам) воїнів племен хадендоа, озброєних списами і щитами. За кучеряве волосся британці дали їм прізвисько "фуззі-вуззі" (пухнастики). 3000 з них взяли безпосередню участь в бою.
Воїни племен атакували британські каре плотною піхотною масою. Солдати стріляли залпами зі швидкістю 6 пострілів на хвилину, але фуззі-вуззі змогли добігти до британців, вступили з ними в рукопашну і навіть прорвали одне з каре. Тим не менш, британці встояли і змогли перебити тих, хто зайшов всередину каре, і відбитись штиками від основної маси атакуючих. Кулемет в той день не допоміг британцям. За підсумками дня, вони втратили 76 людей вбитими і 82 пораненими, племена - більше 1000. Подібна історія сталась в битві при Томаї - туземці змогли добігти до британського строю і прорвати його.
Попри технологічну перевагу білих людей, уникнути штикового бою їм не дала математика. Візьмемо, для прикладу, умовну роту зі 100 солдат, які будуть стріляти зі швидкістю 6 пострілів на хвилину. На дистанції 700-300 ярдів ефективність вогню за статутами того часу складала б 5%, тобто за 4 хвилини, поки тубільці бігли цю дистанцію, можна було досягти 120 попадань (вбиті та поранені). 300-100 ярдів: 2 хвилини, 10% ефективність, ще 120 тіл. На дистанції 100 ярдів і менше, ефективність була б 15%, але на цій дистанції багнети вже мають бути приєднані. До того ж, при такому темпі стрільби, у солдат вже має закінчитись БК, який за стандартом складав 40 набоїв. Тобто, одна рота в ідеальних умовах могла в теорії покласти мінімум 220 супротивників і ще невідомо скільки на близькій дистанції. У будь-кого іншого вже б похитнулась мораль, але тубільці тоді атакували безоглядно поки не дійшли до цілі.
На честь цих подій Редьярд Кіплінг написав поему
Fuzzy-Wuzzy:
We've fought with many men acrost the seas,
An' some of 'em was brave an' some was not:
The Paythan an' the Zulu an' Burmese;
But the Fuzzy was the finest o' the lot.
So 'ere's to you, Fuzzy-Wuzzy, an' your friends which are no more,
If we 'adn't lost some messmates we would 'elp you to deplore;
But give an' take's the gospel, an' we'll call the bargain fair,
For if you 'ave lost more than us, you crumpled up the square!
#історія #Rule_Britannia