Степан Гавриш

Україна з останніх сил воює вже проти двох ядерних держав, які спонсоруються третьою. Це друга особливість нової реальності. 

Озвучені плани Трампа про закінчення війни за 24 години ще до інавгурації, готовність його віцепрезидента і радників закінчити війну, виконавши ультиматум Путіна, є тяжкою небезпекою для президентства Трампа. 

Які б аргументи не приводились, Трамп вже є лідером однієї з найбільш розвинутих глобальних демократій, яка непорушно до цього часу стояла на цінностях свободи, суверенного права народів на територію і державу, непорушність кордонів і право націй на самовизначення. 

Путін веде приховану геноцидну війну проти українського народу з метою його повного знищення і ліквідації держави українців. Тому він і критикує Леніна, який мовби дозволив українцям обживати свою територію в межах УРСР, а Сталіна – за те, що він не виселив всіх на безлюдні російські простори. 

Тепер Путін, який зробив ставку на Трампа,  намагається переконати, примусити, обговорити його погодитись віддати йому Україну. 

Спочатку ту частину, яку Росія спочатку захопила і потім вписала у свою Конституцію з вимогою її нейтралітету, а потім, повільним політичним і гуманітарним поглинанням перетворити її в маріонеткову державу класу Білорусі. 

Якщо якимось чином Трамп наважиться на подібне, як партнерство з Путіним, в обмін на що завгодно, то він стане четвертим, найбільш впливовим і ефективним союзником Путіна, який забезпечить йому перемогу над українцями. І тут немає жодних аргументів і способів це виправдати й зрозуміти. 

Трісне Європа. ЄС розколеться. Домінувати будуть Орбани, Фіци і Сари Вагенкнехт із Лє Пенами. 

Голова ЄК Урсула фон дер Ляєн разом зі всіма європейськими лідерами переконували Трампа про важливість зміцнення євроатлантичного альянсу, підтримки України та справедливого завершення війни Росії. 

Америка потрапить в зону злого буревію, який розхитає штати та приведе їх до хаосу. Перші кроки Трампа не переконують, але й дають надію, що він може розуміти подібні наслідки, навіть якщо ми надто радикальні в їх оцінках. 

Якось несподівано історія ходить по колу.  Тоді Гітлер, зараз – Путін. Стратегія Рузвельта і Трампа ледве не ідентичні. США оцінювали завоювання Європи нацистами, як локальні континентальні розбірки.

Дж. Геллап у зловісному вересні 39-го запитав американців: «Чи повинні ми оголосити війну і відправити нашу армію і флот за кордон битися з Німеччиною?». 

95% американців сказали категорично «ні». Конгрес проголосував за нейтралітет Америки й ембарго на продаж зброї. В тому числі та жертвам. 

Ера ізоляціонізму. Наскільки глибоко зайде в неї Трамп ще невідомо. Але він це буде робити. По всій Америці тоді масово виникають комітети «Утримаємо Америку від війни». Гітлерівська розвідка, як нині російська, максимально роздмухувала втечу американців з реальності.  

Про це писав американський журналіст, німець Курт Рісс у книзі «Тотальне шпигунство». Розказуючи, як Вальтер Шелінберг зробив в Америці карʼєру начальника німецької політичної розвідки. 

Посол США в Британії Джозеф Ф. Кеннеді  переконував Рузвельта, що Гітлер неминуче завоює Францію й Англію і, тому, американцям не варто дратувати його підтримкою приречених. 

Представник команди Трампа Браян Ланза заявив, що президент Зеленський має сісти за стіл переговорів і відмовитись від Криму, бо «Криму більше немає». 

Головна проблема – в Росії. Поки що ми не знаємо, чи розуміє Трамп її глибину і вплив на глобальну нестабільність. 

В середу президент Зеленський тривало поговорив з Трампом за участю Ілона Маска. Axios говорить про півгодинну надзвичайно позитивну розмову, яка «не залишила Зеленському відчаю». 

Отже, у Трампа точно немає ясного і чіткого плану щодо війни Росії проти України. Різні його версії, скоріше, є конспірологічними й надуманими від людей з його оточення, але російських агентів, які намагаються сформувати лише одне рішення для Трампа – війну можливо припинити виключно капітуляцією України. На умовах Путіна. Але якщо Трамп проявить характер і волю, то мʼякою капітуляцією. Якщо і не посередині компромісу, то не з повною поразкою Києва. 

Важливо, що Трамп розмовляв із Зеленським без свого віцепрезидента Венса. Антиукраїнського яструба, який блокував пакет допомоги, відмовився зустрічались з Зеленським на Мюнхенській конференції, а в середині вересня цього року заявив про план Трампа про створення демілітаризованої зони на окупованих РФ територіях із відмовою від вступу в НАТО. 

Маск, який має зайняти в Адміністрації Трампа якесь високе місце, пообіцяв і дальше підтримувати Україну своїми старлінками. 

Це ефект метелика. В умовах хаотичної системи турбулентного періоду американської політики подібний незначний позитив, як елемент зміни, може мати великі й непередбачувані наслідки в майбутньому. Якщо це не випадковість. А невелика флуктуація, яка може створити цілком непередбачувані, але позитивні наслідки. 

Можливо Трамп і його радники, яких ми ще не знаємо, усвідомлюють два краєкутних факти, які визначають нову реальність. Для Трампа і його команди. Бо вона існувала і до цього часу, але бажання перемогти було сильнішим необхідності її враховувати й діяти згідно з її обʼєктивністю. Її розуміли, але не ігнорували. Її бачили, але відкладали на майбутнє. 

Тим більше, що достатньої впевненості у перемозі над демократами у республіканців не було. 

Отже. Перша реальність, яка вже виписує порядок денний і для Америки Трампа. Створена, існує і розвивається Вісь зла. Суто антиамериканська. З центром в Москві, у воєнному союзі з північною Кореєю, Іраном, Білоруссю, яка підтримує Хезболлу, ХАМАС та інші терористичні організації проти США й Ізраїлю.  З бенефіціаром, який фінансує, дипломатично захищає і забезпечує їх – Китаєм. 

Навколо них формується полярний до євроатлантичного альянсу та їх союзників, партнерів, пояс Глобального Півдня, Африки, східної й центральної Азії, в БРІКС і ШОС. Зупинити цей процес неможливо, йому можна протистояти й поволі розбити на дрібні частини. Але виключно шляхом обʼєднання на одній платформі країн демократії. Це ідея Байдена. 

Трамп хоче викреслити його з американської історії. Проте, реальність може бути сильнішою від його амбіційної помсти. 

Основою і сталевими наконечниками Вісі є Росія, Північна Корея та Іран. Вони інтенсивно розбивають існуючий світовий порядок. А разом з ним американське домінування і Бреттон-Вудську систему, на чолі з МВФ, яка перетворила в долар основну резервну валюту у світі, яка є основою світової торгівлі інвестицій і діяльності всіх основних фінансових інститутів. 

Трампу доведеться обирати між рішучою обережністю й ескалаційною політикою зловживань на економічних ринках, з метою скористатися існуючими перевагами. Йому доведеться визнати, що Америка до 20 року і США після 22 року – це різні сцени, з декораціями й акторами, які грають у принципово іншу геополітику. На Америку наступають і їй не бояться висувати ультиматуми. 

У 21 році Путін висунув США і НАТО ультиматум, вимагаючи їх капітуляції, розмістивши в той же час на кордоні з Україною наступальні армії, які після цього вторглися на її територію. Тоді він скористався страхом, нерішучістю Байдена і його союзників і продовжує це робити й до цього часу. 

Президент Сі довго вітав Трампа з перемогою, хоча жоден не підтвердив цієї розмови. Хоча китайське видання Xinhua про це написало. 

МЗС Піднебесної із широкою позитивною заявою про «бажання мирно співіснувати та взаємовигідно співпрацювати». Пекін готовий піти на будь-які поступки, аби не допустити чергового наступу Трампа на нього. Той обережний, заявивши, що головним викликом для нього є незаконна міграція. Не Китай, який був ще недавно основою зовнішньою загрозою. 
Трамп буде використовувати «максимальне стримування», щоб не допустити війну Китаю з Тайванем. В обмін на деескалацію він утримається від рестрикцій. 

У Сі не буде виходу. В іншому випадку він може наштовхнутися на серйозний економічний тиск і посилення американської воєнної сили безпосередньо в зоні своїх життєвоважливих інтересів. 

Після Нетаньяху Трампу зателефонував президент Палестинської адміністрації Махмуд Аббас, якому новообраний лідер США пообіцяв, що працюватиме, аби «припинити війну і просувати мир на Близькому Сході». Це фігура мови. Не більше. Трамп буде намагатися реалізувати свій план для палестинців «мир заради процвітання 2020 року». Від якого вони відмовились. 

За ним їм гарантувалося право на обмежене самоврядування в частині Західного берега, але Ізраїль отримав дозвіл анексувати там всі свої поселення і зберегти майже весь східний Єрусалим. 

FT пише про готовність Трампа чинити тиск на Нетаньяху для припинення вогню в Секторі Гази й підписання мирної угоди. Щоб повернутися до великої угоди Ізраїля із саудами заради довгострокового миру в регіоні. 

Проблема в Ірані. Невідомо, чи він наважиться в цей час нанести удар по Ізраїлю, але до нього може вдатися Тель-Авів. Справа в тому, що Тегеран практично у фіналі виробництва нейтронного детонатора, як останнього елемента для використання ядерної бомби. 

Нетаньяху немає маневру для відступу, розуміючи, що отримання аятолами реальної можливості використовувати ядерні боєприпаси кратно нарощує загрозу для існування єврейської держави. Тим більше, що Трампу може не вдатися стратегія посилення санкцій, обмеження на продаж нафти Іраном, припинення ним підтримки терористичних організацій на Близькому Сході та стримання його ядерної програми. Особливо після доповіді йому розвідки, що КВІР намагався організувати замах на нього і його радників. Помсту за вбивство генерала Касема Солеймані. Якщо читати WSJ. 

Але реальність така, що Трамп може не заперечувати проти ізраїльських ударів по ядерних і нафтових обʼєктах і портах Ірану. До 20 січня, дня його інавгурації. 

Bloomberg це підтверджує, говорячи, що Трамп залишить Ізраїль свободу дій в цьому питанні. Він розуміє, що якщо він буде навіть проти, то Ізраїль задля виживання вдасться до крайніх заходів, якщо Іран радикально не відступить. 

Проблема ще в тому, що обрання Трампа відсунуло Байдена з адміністрацією на другий план і скувало його дії. Як не дивно, виявилось, що вони були не готові. Більше. Трамп діє екстремально і ставить за мету повністю відкинути політику Байдена. 

При всіх складнощах і протиріччях можна з певною долею вірогідності зробити висновок про політику Трампа в напрямку Китаю та Ізраїля-Ірану. 

Сумнівним є його заява про «ціль припинити війни й воєнні конфлікти».  Навпаки, війна Ізраїлю та Ірану виглядає практично неминучою. Це єдиний його час покінчити із терористичною загрозою його існування. 

За Associated Press, Кнесет прийняв закон про депортацію із країни та східного Єрусалиму громадян Ізраїлю, які мають будь-яке, навіть непряме відношення, до тероризму. На строк від 7 до 30 років. 

Дональд Трамп вже контролює Сенат і встановлює повний контроль над Верховним Судом. Мало сумнівів, що він втратить контроль над Нижньою палатою Конгресу – Палатою представників. 

Демократи в цьому випадку «впадуть на дно», поки не зрозуміють, що не Трамп з республіканцями виграли, а вони програли. 

Стареньким, але впертим і нерішучим Джо Байденом, тихою і безсилою перед буревієм Трампа Камалою Гарріс, слабкою адміністрацією без зрозумілої цілеспрямованої стратегії, втратою контролю над зовнішньою політикою і нездатністю до розвороту стратегії лівіючої Демпартії до запиту американських виборців. Трампа обрали  в протесті проти політики демократів. 

Він не приховує, що може депортувати із США до 20 млн мігрантів і жорстко обмежити їх можливості натуралізації в Америці. 

Але за нього голосували регіони найбільш заселені «чорними» і латиноамериканськими виборцями – 46%. Це рекорд. 

Трамп випередив Рейгана і Джорджа Буша. Попри його відкриту расистську риторику про поїдання котів і собак іммігрантами й визначення Пуерто-Рико, як «острів сміття». Він виступав проти абортів, був звинувачений в сексуальних домаганнях. Однак за нього проголосували 45% жінок. 

Трансгендерна дочка Ілона маска Вівʼєн Дженна Вілсон в знак протесту проти батька і Трампа виїхала із США. Співачка Біллі Айліш під час свого концерту в Нешвіллі розкритикувала перемогу Трампа.

Ненсі Пелосі, яка знову стала конгресменом у свої 83 роки, головним винуватцем провалу демократів назвала Джо Байдена, який надто довго не хотів знімати свою кандидатуру і не дав можливості провести праймеріз та висунути більш сильного кандидата, аніж Гарріс. 

Америка, яка обрала нового президента, тепер буде жити сподіваннями на переміни й розчаруваннями від того, що їх не буде. Дональд Трамп задля перемоги говорив американцям все, що вони хотіли почути. 

Обіцяв неможливе, вдавався до маніпуляцій і грубої брехні, одягав маски різних героїв і вдавався до таких артистичних прийомів, які заколисували, гіпнозували величезні натовпичервонокольоровихх прихильників. За технологією «Книги джунглів» Кіплінга. 

Найскоріше, цей образ Трампа вже в минулому. Помер. Зараз він активно і цілеспрямовано готується сісти в Овальному кабінеті Білого дому. Веде переговори з лідерами світу. Як із союзниками, так і не зовсім. 

В Ізраїлі діє шестиступенева прогресивна система оподаткування громадян. 

Саме вона підтримує бум економічного розвитку, тому його ВВП на душу населення в 10 разів перевищує український. Знаходячись у безкінечній війні, Ізраїль не лише найрозвинутіший у світі, але й з супер високою якістю життя та комфортними умовами ведення бізнесу. Хоч у 80-х він був, як нинішня Україна.  

Причина одна – Ізраїль зосередив стратегію на внутрішньому розвитку, а не на «плані перемоги» та гарантіях безпеки з боку своїх союзників. 

Стабілізаційний план 85 року зламав тривіальну економічну і фіскальну системи, за лічені місяці стабілізували ситуацію в Ізраїлі й швидко провели ринкові трансформації. І не думайте, що це сталося завдяки США, які дійсно допомагали грантами, але й на поворотній основі. 

В якийсь час витрати на оборону складали 30% ВВП. При цьому в Ізраїлі майже найнижчі податки серед розвинених країн. Вдвічі менше податків, аніж в Україні. Попри війну, він лідер прямих іноземних інвестицій. Може тому, що він не оподатковує дрова, собак, котів і верблюдів. 

Повертаючись до Англії у період Другої світової, там масово вивезли всі урядові установи з документацією подальше від великих міст. 2000 тонн золота відправили в Канаду. За 3 дні в 39 році до сільських глибинок евакуювали до 1,5 млн вагітних жінок, з немовлятами, інвалідів, 800 тисяч школярів з вчителями й вихователями, розлучивши їх з батьками. 

В 40 році німці масово бомбардували більшість основних міст Англії. У вересні 40 по травень 41 загинуло 43 тисячі цивільних. Британців заохочували займатись вирощуванням продуктів на кожному клаптику вільної землі. 

Масові плакати: «Копай заради перемоги». В 41 році ВВП країни виріс на 21% порівняно з 38-м. За 4 роки війни кількість працюючих жінок виросла на 3 млн. В 42 році уряд почав розробляти концепцію «Нової британської держави загального добробуту». 

Блискучі реформи, які перетворити опір британців в «народну війну». Вони були найбільш мобілізовані з усіх основних воюючих сторін. Гітлер в операції «Лондонський бліц» 57 ночей поспіль в середньому по 200 бомбардувальників щодня бомбардував Лондон, вбивши 40 тисяч мирних жителів. 

7 вересня 40 року 550 бомбардувальників скинули понад 1000 тонн бомб на Лондон. В 48 році він провів перші літні Олімпійські ігри після Другої світової війни. 

Ключ перемоги в руках України. Союзники, незалежно від прізвища американського президента, не наважаться і не готові до рукопашного бою з Путіним. Але й не можуть відступити. Поїдуть шукати нову стратегію продовження і завершення війни з Росією не на умовах Путіна. 

WP з посиланням на 15 високопоставлених джерел з 5 країн писали про розробку нової стратегії ЄС підтримки України за каденції Трампа і пониження ним співпраці з Європою. Час невизначеності. 

За наслідками він може мати ефект шестимісячного затягування Конгресом США надання воєнної допомоги Україні. 

Президент Зеленський оголосив про підготовку «внутрішнього плану». Можливо це і є спроба повторити досвід і обʼєднати зусилля всіх українців у визвольній війні проти Російської імперії. 

Путін посилює наступ і захоплення українських територій, добиваючись майже щоденного повзучого успіху. 

З середини жовтня минулого року Росія захопила 1700 кв. км лише в Донецькій області. Це 17% від плану, бо площа неокупованої частини дещо більша 10 тисяч кв. км. 

Росія взяла важливі фортифікаційні опорні центри – Вугледар, Гірник, найвищу точку на Донбасі, Селидове і наблизилась до Куп’янська, Словʼянська, Краматорська і Покровська. 

Курська операція лише добавила адреналіну Путіну. За Bloomberg, за минулий тиждень Росія захопила понад 200 км української території. При абсолютно непомірних втратах – 375 тисяч вбитих і поранених за останній рік. І більше 1000 танків. З початку війни втрати Росії через день досягнуть 700 тисяч. 

ЗСУ втратили за рік не більше 300 танків, а за відкритими джерелами, з початку війни ЗСУ втратили вбитими 58 тисяч військових. Це свідчить про максимально високий потенціал протистояння Росії, який, рано чи пізно, приведе до зламу воєнної стійкості російського населення. 

У війні, як і передбачав у свій час Залужний, за що його необґрунтовано звільнили, склався асиметричний воєнно-політичний тупик. 

Росія може і буде наступати, розширюючи ракетно-бомбові й дронові удари по території всієї України. Виробляючи й закуповуючи у своїх союзників зброю для переходу в цикл нанесення практично цілодобових вогневих ударів по лінії фронту і, як мінімум, по всіх прифронтових територіях на глибину 50-100 км. 

Україна буде чинити опір і відповідати високоточними ракетними й бомбовими ударами, з поставкою у 25 році біля сотні F-16, по російських військах і далекобійними безпілотниками по критичній цивільній інфраструктурі в глибині Росії. 

Рухатись вперед – смертельно небезпечно, відступати – неможливо. 

Західні союзники відмовились дати українцям «смажену рибу» – ракети «Томагавк» і інші види зброї «неядерного стратегічного стримування». Дають «вудочку». 

За цю осінь, наступну зиму і весну Україна має виготовити разом з ними достатню кількість різного типу далекобійних ракет і безпілотників для розширення ударів по Росії. 

Путін розуміє таку перспективу. В інтервʼю програмі «60 минут» він заявив, що готовий йти на «розумні компроміси» з Україною. Але зараз не буде вдаватися в деталі, тому що «прямих переговорів немає». 

Помічник турецького міністра закордонних справ дзвонив помічнику президента РФ Юрію Ушакову і зробив пропозицію від імені української сторони. Але Зеленський тут же заявив, що ніяких переговорів з Москвою бути не може. 

Президент Ердоган на саміті БРІКС в Казані запропонував Путіну відновити діалог з Києвом з приводу відновлення зернового коридору і розмінування Чорного моря. 

Путін і не проти, якщо Зеленський буде діяти за російськими інтересами: «Все має бути на користь Росії, я кажу прямо, без всілякої соромʼязливості, і має виходити з тих реалій, які складаються на полі бою». 

Росія, Путін наполягає, не збирається йти на жодні розміни й робити поступки у вже завойованому. І в тому, що закріплено в її Конституції. 

Спочатку київське керівництво має заявити, куди воно готове відступити, а потім Москва на щось погодиться. Можливо.  

«План перемоги» президента Зеленського, поза жодними сумнівами, був розрахований на нинішню адміністрацію. Це була атака на президента Байдена. Безуспішна. В нього вже не було часу і можливостей знайти адекватну відповідь. 

В України, в президента Зеленського залишився лише один варіант – розраховувати лише на себе. Діяти розумно, ефективно і рішуче. 

У звʼязку з обранням Трампа президентом, перекинути війська з Курська в Донецьку область. І зупинити просування російських і північнокорейських штурмових підрозділів. І ще багато чого. 

Перемога Трампа запустить процес внутрішньої кризи в команді президента. Йому треба шукати відповіді на ці виклики досить швидко, зважаючи, що критик його Офісу, Спартц, знову обрана в Конгрес. 

Між поганим і гіршим. Залишити все, як є, і намагатись домовитись з командою Трампа і хоча б телефоном переговорити з обраним президентом,  або продовжити удавати, що нічого не відбулося, чекаючи на переговори Трампа з Путіним про угоду припинення війни в Україні. 

Залишаючи на своїх місцях всіх тих, хто підштовхував президента до «мінсько-стамбульських» переговорів і угод, людей, які не здатні запропонувати стратегію війни, у відповідь на навʼязану Росією, і не можуть справитись з управлінням воєнною політикою. 

Це шлях в глибинну кризу. Які б тексти не зачитували з «Єдиного марафону», які б обіцянки щовечора не давав президент своїм виборцям, і які б звіти про зниження російської живої сили й техніки не подавав Генштаб. 

Тригером стане поява контрлідера класу Залужного. Розрахунків жодних немає, і вони неможливі. По субʼєктивних відчуттях і з огляду на тенденції, в середині правлячих класів союзників і загострення боротьби на крайніх політичних спектрах, допомога Україні, в паритеті нарощування економічної спроможності Росії воювати, має свої психологічні, політичні й фінансово-економічні межі. 

Президенту Зеленському необхідно зламати існуючу архаїчну, відсталу і неефективну систему управління країною. Перш за все, вийти на принципово іншу фінансово-економічну модель та створити технократичну команду, здатну використати внутрішні й ресурси союзників для швидкого нарощування інвестицій, розігріву ринків і інтенсифікації обігу публічних грошей. З високооплачуваною робочою силою та максимальними гарантіями власності. Це не менш важлива частина стратегії війни з Росією. 

Без власного національно-економічного потенціалу, здатного виробляти не тільки передову, інноваційну зброю, але й стимулювати, гарантувати інвестиційну свободу підприємництва, робочих місць, дохідності, відмова від адміністрування бізнесу та тиску на нього з боку суддів та правоохоронних органів, неможливо розраховувати на дійсну перемогу. 

У президента Зеленського мають врахувати часовий фактор ослаблення внутрішньої стійкості нації, яка до цього часу немає достатньо чіткої і ясної ідеології війни. Крім поразки Російської імперії та виходу її військ за межі кордонів 91 року, або, як каже Андрій Єрмак, хоча б на лінії розмежування 24 лютого 22 року. 

Потрібна стратегія визвольної війни й перезавантаження, перезаснування української держави, на інших, з врахуванням помилок і прорахунків минулого, принципах. 

Ми про це неодноразово писали й захоплені, що низка українських інтелектуалів розвивають цю дискусію. Команда президента Зеленського можливо, до цього і не готова. Але без такого підходу війну виграти буде вкрай складно, оскільки розрив між владою і суспільством, а головне – армією, буде критично наростати.

Путін як досвідчений гравець і професійний провокатор це використовує. 

❗️Передача Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей: такі вимоги може озвучити РФ на будь-яких переговорах за посередництва Трампа, – The Guardian.

Серед інших умов – буферна зона, «репарації» за шкоду Донбасу та гарантії нейтралітету України поза НАТО.

Трамп не виграв. Програв Джо Байден. Виграти Гарріс у Трампа було ілюзією. Саме президента і його команди. Республіканцям безжалісно, між жорсткими атаками на Байдена, вдалося це зробити ще задовго до виборчої кампанії – перетворити у «кульгаву качку», а потім і зовсім «позбавити ніг». 

Вони змусили «сонного Джо» припинити боротьбу і вийти з кампанії. 50% перемоги. Камала Гарріс додала ще 10-12%. Спочатку Трамп боявся Гарріс, що вона скористається його «ходячим мінусом». 

Потенціалу в неї для цього не було. Як і Гілларі Клінтон їй не наважились довірити лідерство імперією. Тепер не скоро жінку будуть висувати на посаду США. 

Трамп досить в грубій, сексистській манері зробив Америку знову чоловічою. Є дві очевидних причини й мотиватори перемоги Трампа. 

1️⃣Перша – Джо Байден. Слабкий, нерішучий, невпевнений, надмірно обережний, правильний аристократичний, у футлярі традиційного американського чиновника, професійний бюрократ. 

Вміло, ледве пересуваючи шахи, він відновив після ковідну економіку, в умовах різкої волатильності ринків захистив добробут американських домогосподарств, відновив євроатлантичну єдність і НАТО-спроможність і, зміцнивши віру в ідею спільної безпеки, серйозно потис Китай, створивши навколо нього досить міцний альянс. Не дав розпалитися війні на Близькому Сході, а Путіну – захопити Україну. Проте виборці цього майже не помітили. Преса постійно писала, що зовнішня політика їх не цікавить, і вона їм не потрібна. Для них важлива «американська ковбаса». 

Вони також вважали, що Америка володіє такою силою, яка може справитись з будь-яким агресором. Швидко й ефективно. Як зробили з Хусейном, Аль-Каїдою та ІДІЛ. Байден невдало, з позором, вивів американців з Афганістану. 

В Україні Путін перемагає, не дивлячись на сотні мільярдів доларів американської допомоги. Ізраїль у вогні, попри авіаносці США. 

Все це – нерішучість Байдена і його нездатність бити силою. Гарріс зі зрозумілих причин йшла за своїм босом. Без зрозумілої й сильної стратегії. 

Трамп з простреленим вухом у Пенсільванії, піднявши руку з кулаком на тлі американського прапора, з обличчям в крові закликав «Fight!». Боротися! Він запевняв виборців, що закінчить війну в Україні за 24 години одним телефонним дзвінком Путіну: «Бог врятував моє життя не просто так». І одразу після повідомлення його штабу про перемогу на виборах, він заявив: «Я збираюся припинити війни по всьому світу». 

У Байдена і Гарріс стратегії у зовнішній політиці, ідеї й політичної рішучості припинити війну в Україні – так і не було. Трамп зумів переконати виборців, що він і Гарріс будуть воювати до безкінечності, а американці за це будуть платити. 

Альфа-самець, не старіючий і справжній мачо. Гротескний цезар, який тепер зосередить у своїх руках всю верховну владу, доказуючи, що вона делегована йому народом, який залишається єдиним сувереном, і він має право на обмеження політичного плюралізму. 

Чому йому і подобається цезаристи Путін, Сі, Ердоган і Орбан. Це сподобалося і виборцям. Попри жорстку програму Трампа ледве не ліквідувати традиційну масову міграцію в США, за нього проголосували більшість чорних і латиноамериканських виборців. 

Запит на війну буде переважати попит на будь-яку, навіть необхідну, цивільну продукцію. Війна все більше стає не тільки для Росії, але й для всього світу, високорентабельною і найбільш дохідною економікою. 

Найближчі 5-6 місяців Україна зможе перейти до нанесення ударів в глибину території Росії крилатими і балістичними ракетами. Не тому, що союзники стануть більш рішучими. Це тільки ефект енергії ескалації війни, яка не досягла своєрідної «мертвої точки», коли обмін ударами вже не дає жодного результату, економічні ресурси обох сторін вичерпані, а оборонні лінії тривало «на якорі». 

Війська Путіна за 27 км від Дніпровської області. Це вже центральна Україна. Фронт не стійкий, ламається під тиском російських ударів. Західна зброя, ослаблені українські бригади і примітивні фортифікації не стримують наступальні штурмові прориви росіян. Як на сході. Так і в Курській області. 

Путін прискорюється. Президент Зеленський вимагає цього і від союзників. Вони стоять біля рубікону. 6 листопада їм доведеться його перейти. 

Президент Зеленський вважає, що далекобійні американські, може і південнокорейські, балістичні, чи німецькі крилаті ракети можуть суттєво змінити баланс воєнної сили в сторону України. 

Частково союзники вже прийняли рішення. Вони виділили сукупно понад 10 млрд доларів на створення власного виробництва Україною своїх ОТРК середньої дальності. Він 500 до 1500 км. Можливо і більше. 

Президент переконаний, що у 25 році вони будуть бити по Росії. Йде масове виробництво, попри корупцію і невігластво, українських важких безпілотників. Ще більше їх поставляють союзники, які мають чи не єдину можливість вдосконалювати нові технології війни на українському полігоні.  

Росія підтримує гонку озброєнь для війни. В бездефіцитному бюджеті на наступний рік, більша його половина піде на фінансування війни з Україною. 

Путін не тільки пристосував Росію до стратегії тривалої війни в умовах безпрецедентних західних санкцій, але й зумів створити новий тип економіки в умовах значних вилучень із глобальної економічної системи з високим рівнем стійкості, низького інфляційного різака і підвищення соціального рівня населення. 

Натомість очікуваним падінням і обмеженням, прибуток рос економіки в 23 році склав 19,6% ВВП. Двічі більше від США. Очікуються, що доля зарплати ВВП цього року виросте приблизно до 44%. 20-30 тис. доларів за підписання контракту в армію змушують платити робочим вдвічі більше. Це змушує їх шукати інновації, модернізувати виробництво і зменшувати запити на робочу силу. В РЖД зайнято 850 тисяч, а в Канаді, які в половину менше, всього 60 тисяч. 

40% росіян живе від зарплати до зарплати. Вони бідні. Але решта отримують від 100 тисяч рублів і більше. Тому вони понесли в банки понад 500 млрд рублів. Вклади застраховані і їх в будь-який час можна забрати. Тому очікувати обвал фінансової системи Росії, якщо Захід не введе торгове ембарго, не варто. Тим більше, що розрив між офіційною інновацією у 8,5% і реальною 14% незначний. В будь-якому рівні вона нижче доходів від депозитів. 

Це виклик одночасно Заходу і президенту Зеленському. Потрібна серйозна і глибока зміна стратегій. Президентці Гарріс прийдеться за неї взятись і примусити Київ до проведення реформ президента Зеленського. Він має вдатися до перезавантаження всієї системи політичної й воєнної влади. Якщо захоче зберегти дружбу і підтримку Вашингтона з Брюсселем. Діяти вони будуть лише разом. 

Скоріш за все, добитись цього буде надзвичайно важко якщо й можливо. Тоді – вибори. Не дивлячись ні на що. Вони – ідеальний шторм для «авторитарної демократії». В Україні сьогодні всі «проти». Завтра – під тиском обставин і в пошуках способів виживання та в час відчаю – всі будуть «за». 

Путін, реагуючи на «план перемоги» з Києва, змушений глобалізувати війну. Іран погрожує розповсюдити її на весь Близький Схід, готуючись до масштабної війни з Ізраїлем, його ЦАХАЛ готовий буде нанести не лише удари по ядерній і критично важливій економічній інфраструктурі Тегерана, але й вдатись до точкового удару особливим або ядерним боєприпасом. 

Традиційна оцінка може бути хибною. Війна Ізраїлю з аятолами, які контролюють ХАМАС та Хезболлу, не є окремою від української. Вона частина стратегії хаосу Путіна. 

З двох частин – зменшити воєнну допомогу Україні і переключити увагу США на нестабільний, крихкий арабський світ, який є головним драйвером глобальної економічної стабільності й енергетичної безпеки. Через нафту. 

Путін розуміє, що розпалювання війни в цьому регіоні разом із відмовою Заходу купувати російську нафту може швидко обвалити ринки США і ЄС. Він також точно прорахував, якщо США будуть втягнути в безпосередню війну з Іраном, а «Болівар двох не понесе». 

Правитель Московії, судячи зі всього, чекає на ядерний удар Ізраїлю по Ірану. Тоді у нього будуть розвʼязані руки. Все це надзвичайно сильно обмежує маневр адміністрації Байдена. 

Наступний президент США залишиться заручником Путіна. Хоче він цього чи ні. Трамп вже дав згоду. Гіперактивний тиск, близький до ультиматуму, союзникам президента Зеленського змусив Путіна зробити ще один крок з глобалізації війни. Він безпосередньо включає в неї Північну Корею. 

За даними південнокорейської розвідки, яка змагається з естонською, за ексклюзивність інформації, Пхеньян поставив вже Росії більше тисячі балістичних ракет і близько 10 млн різноманітних снарядів. 

Речник Пентагону Сабріна Сінгх днями заявила про перекидання десяти тисяч північнокорейських військових на Далекий Схід на російські навчальні бази. Частина з них, вже в Україні. 

Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль підтвердив це голові ЄК Урсулі фон дер Ляєн. Bloomberg в скепсисі: у союзників України мало варіантів реагування без ризику ескалації конфлікту. 

Тому, США ведуть активні переговори із Сеулом, аби загальмувати в допомозі Україні зброєю. Південна Корея – пʼятий виробник її у світі. І в неї є вся лінійка необхідних важких наступальних озброєнь і технологій, які Україна вже частково використовує через воєнні поставки Польщі. 

Політичне керівництво Сеулу підписало компроміс із США, що постачання південнокорейської зброї відбудеться лише при наданні Росією Кім Чен Ину російських воєнних технологій. Чекати залишилось недовго, можливо тиждень-два. 

Путіну потрібні не лише північнокорейські піхотинці. Його стратегія – максимальне розширення ареалу ескалації. Втягування глибше у війну Китаю. Від якого на 90% залежить існування нинішнього політичного режиму у Північній Кореї та продовження його швидкого стратегічного озброєння. Пекіну здається, що саме він вміло на ниточках тримає Путіна і скеровує його проти США, розширюючи глобальну воєнну ескалацію, в якій глибоко має загрузнути Америка. 

Недалекоглядність Трампа і полягає в тому, що він вважає Путіна самостійним гравцем. Кремлівський правитель однаково грає з Китаєм, США, Іраном і Ином, разом з Бразилією, Індією і ПАР для перетворення світу в нестабільний, турбулентний простір. 

Він змушує думати всіх, і вони все більше до цього схиляються, що добровільна передача України Росії, Путіну, ледве не швидко верне світ до нового циклу стабільності й порядку. Проте, вампіри одним ковтком крові з яремної вени не задовольняються. Звичайно, він боїться, що в Заходу не буде вибору, і він змушений буде якимось чином реагувати та підтримувати план перемоги Зеленського. 

Найперше, продовжувати озброювати ЗСУ сучасними технологіями ведення війни. F-16, «Хаймерс», важкою артилерією, танками, максимально розширюючи парк ППО. Одночасно надаючи передові нового класу високотехнологічні й роботизовані системи. Ударні, коригувальні, розвідувальні. Разом із супроводженням ударів по окупованих і російських територіях всіма видами розвідок. 

Які б обмеження політики не вводили, війна примусить їх і воєнних лише розширювати воєнну підтримку України.