Я сьогодні ввечері читала маленьку збірку поета Богдана Ігора Антонича. (1909 - 1937рр) Поет сонця, щастя та життя. У нього непрості тексти. Але навіть, якщо читати і сприймати вірш складно, він залишає відчуття легкості і поєднаності з життям.

Я люблю пісні на його вірші у виконанні "Пиріг і Батіг". Ось моя улюблена: https://music.youtube.com/watch?v=DhmD-eUsKsU&si=lK4Sfs_t3oBVwmm1

Сам він говорив, що вірші - це його розмова з Богом. А богом він вважав природу та все живе.
В цьому вірші мене зворушив рядок:
"О! Не словами уст, але словами рук співати будем пісню на життя порозі".

Мені здається, що "слова рук" - це наші справи. Іноді зовсім мовчазні. І саме вони завжди важитимуть. Саме вони будуть нашою найважливішою "піснею".
Доброї безпечної ночі. З щирими "піснями" ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз