Відволікаюся в ці дні двома скандалами: один твітерський про сукню про 9 тисяч і шакалячий експрес, а другий про дівчину, яка хоче стати поеткою, але щось у неї не дуже виходить. Бо видавчиня її пиздою назвала, там її наша подруга "переслідує", бо "хоче з нею переспати", а та їй не дає (госпаді), там їй загиблі люди щось казали, і вона тепер оце з ними посварена, вони вмерли, а вона би може і помирилася.

І такий мені цей другий скандал цікавий. Бо дівчина дуже хоче бути поеткою. Але в її житті - війна не потрібна, бо в неї є мисочки красиві, перукарні, манікюри, дорогі букети, політична позиція, яка відмінна від інших, і іншим вона розповідає, що вони зазомбовані в під війною, і не обов'язково писати про війну. А про що крім війни писати вона не знаходить.

Але вона далі вперто пише про війну, щоб видати книжку. І не йде воно їй, щиро не йде. Їй йдуть вечірки, не шкідливі радикальні демонстрації, і красиве життя. А насилує вона себе війною. І якісь вірші, і все довкола, їй про це не таке.

Але як гарно вона старається. Але щось не виходить.