ТИПОВИЙ МЕДИК

Життя і смерть: дві сторони однієї реальності

Я бачив смерть. Бачив її неодноразово. Вона не має пафосу, не має містики — лише тиша, що заповнює собою все. Людина, яка ще недавно дихала, відчувала, любила, вмить стає об’єктом дослідження. Тіло більше не належить йому — тепер воно доказ, симптом, відповідь на запитання, яке ніхто не хотів би ставити.

Але саме тут, у морзі, де життя завершується, найбільше відчувається його цінність. Ми так рідко замислюємося, скільки в нас тепла, руху, скільки невидимої роботи виконує серце, легені, мозок. Ми не помічаємо, як легко і природньо дихаємо, доки не побачимо когось, для кого цей процес став неможливим.

Я чую їх. Не голосами, а історіями, які залишають їхнє тіло. І кожен випадок нагадує: смерть не питає, чи ми готові. Вона приходить раптово, без попередження, без шансу переграти все спочатку.

І тому живіть. Не відкладайте слова для близьких. Не чекайте слушного моменту, щоб бути щасливими. Дихайте на повні груди, обіймайте, смійтеся, мрійте. Бо життя — це не просто набір днів, а можливість залишити щось більше, ніж просто тіло, яке одного дня зупиниться.

Чи проводимо ми розтини в морзі вночі? Чи видаємо тіла в неробочий час?

Морг працює за встановленим графіком. Співробітники, які відповідають за розтин або видачу тіл, також працюють за графіком. У більшості випадків і те, і інше здійснюється в першій половині дня (наприклад, з 9:00 до 14:00) п’ять або шість днів на тиждень, з урахуванням вихідних (субота/неділя або лише неділя) та святкових днів відповідно до державного виробничого календаря.

Прийом тіл померлих у морг зазвичай здійснюється цілодобово, незалежно від вихідних. Черговому експерту чи санітару «щастить», коли його зміна випадає на новорічну ніч із 31 грудня на 1 січня.

Але бувають і винятки з правил. Розтин можуть провести в неробочий час (навіть вночі), викликавши для цього лікарів, лаборантів і санітарів (навіть з відпустки), якщо дослідження проводиться, наприклад, у рамках резонансної справи або в умовах надзвичайної ситуації. Інший випадок – за кілька вихідних днів привезли дуже багато тіл, і відділення намагається якнайшвидше впоратися із «завалом», щоб не залишати роботу на завтра. Тому співробітники можуть затриматися на розтинах до пізнього вечора.

Деякі установи працюють без вихідних, а впродовж року мають лише кілька святкових днів, коли всі співробітники дійсно відпочивають.

Щодо видачі тіл – це трапляється значно частіше. Якщо оформлено термінову (позаробочу) видачу, родичі мають можливість забрати тіло й попрощатися і вночі, і у вихідний, і у святковий день.

Безумовно, я описав роботу моргів лише на основі власного досвіду. Десь, як кажуть, працюють чітко «від дзвінка до дзвінка», не переробляючи ні хвилини. У деяких містах, чув, не йдуть назустріч родичам і навіть, що прикро, навмисно затягують як розтин, так і видачу тіл…

Принципи які формують мене:

За роки життя та роботи в морзі я дійшов до кількох важливих висновків. Вони не претендують на істину, але допомагають мені рухатися вперед. Ділюся ними бо є така можливість:

Смерть не змінює людей. Вона лише завершує їхню історію. Не ідеалізуй минуле – люди залишаються такими, якими були.

Не витрачай час на тих, хто не хоче чути. Якщо людина обирає жити в ілюзіях, це її право. Факти важливі в медицині, а в житті – тим більше.

Безкоштовне майже завжди має свою ціну. Заплати одразу – грошима, часом або зусиллями. Так уникнеш почуття боргу чи незручності.

Справжня сила – у спокої. Чим важча ситуація, тим холоднокровнішим потрібно бути. Паніка – ознака непрофесіоналізму.

Гроші дають свободу. Вони відкривають можливості, дозволяють робити вибір і рухатися вперед. Заробляти – це нормально.

Зовнішній вигляд має значення. До тебе ставляться так, як ти себе презентуєш. Доглянутість і стиль – це не марнославство, а повага до себе.

Відповідальність – твоя. Якщо щось іде не так, розгрібати доведеться тобі.

Завжди є альтернативний шлях. Якщо двері зачинені – шукай інші. Якщо справа не твоя – змінюй напрямок.

Помилки – частина шляху. Вони або навчають, або стають пасткою, якщо їх ігнорувати.

Слова мають силу. Будь обережним, що і як говориш. Сарказм може дорого коштувати.

Цинізм – це не жорстокість, а захист. Він допомагає тверезо дивитися на світ, але не повинен знищувати людяність.

Робота приводить думки до ладу. Бездіяльність веде до застою.

Деталі важливі. Жести, слова, поведінка можуть розповісти більше, ніж люди самі. Спостережливість – ключ до розуміння.

Слухай поради, але рішення приймай сам. Усі знають, як тобі жити, але відповідальність нести тобі.

Береги нерви. Це твій головний ресурс. Не витрачай його на зайве.

Час – найцінніше, що в тебе є. Ілюзія, що його багато, розбивається об реальність. Використовуй його з розумом.

Навіщо мені спільнота ТИПОВИЙ МЕДИК ? Що вона для мене означає?

Іноді я думаю, чому я витрачаю стільки часу і енергії на адміністрування цієї спільноти...

Це не просто група, де обговорюють професійні питання. Це місце, яке стало моїм маленьким світом у великому океані медичних проблем, ідей, досвіду й підтримки.

"Типовий Медик" для мене — це не просто платформа для обміну знаннями. Це місце, де лікарі можуть бути не тільки колегами, але й людьми. Це простір для діалогу, який допомагає зрозуміти, що ми всі не одні в своїй боротьбі, у своєму розвитку. Ми можемо допомогти один одному не лише професійно, але й емоційно. Іноді тут виникають дискусії, які змушують задуматися не тільки про медицину, а й про людяність, співчуття, мораль.

Це спільнота, в якій я можу і навчити, і навчитися. Це те місце, де кожен може знайти підтримку, дізнатися щось нове або поділитися своїм досвідом. Тут кожен має голос, і кожен цей голос важливий.

І хочу сказати велике спасибі всім підписникам і учасникам цієї спільноти. Без вас ця платформа не мала б сенсу. Ваша активність, ваші ідеї, ваші думки роблять її живою і цінною. Дякую за те, що ви є, за вашу участь і підтримку!

Я часто замислююся, чому я витрачаю багато часу на це. І відповідь проста: бо я вірю в силу спільноти. Це частина моєї роботи, частина того, що робить мене тим, ким я є зараз. Ваша підтримка і взаємодія з вами дають мені можливість не тільки допомагати іншим, але й не втрачати себе в цьому процесі. Дякую, що ви є частиною цього шляху. І я завжди буду тут, щоб разом з вами шукати відповіді на найскладніші питання.

І навіть якщо я інколи пишу сюди свої філософські думки, записую відеозвернення по 5 хвилин "ні про що", або фото борщу, який я приготував, для мене важливо, що тут, у цій спільноті, можна бути собою, не ховаючи нічого, а це додає справжнього тепла і щирості у наші з вами взаємодії. І нехай це не завжди про медицину – інколи це просто про те, щоб поділитися чимось справжнім.

Завжди ваш адмін спільноти 🫀