👄1,5 місяці без emotional overeating. мій досвід. що працює та не працює.
/для всіх моїх емоушнл оверітінг гьорліз
//я не психолог і не даю порад, а просто ділюсь своїм досвідом
мій контекст: я вже 1,5 місяці живу без emotional overeating, і це найдовший період з моменту народження. якщо бути реально відвертою, то це сталось не на рівному місці. після балістики по Києву 25 березня я мала доволі яскравий епізод ось цього. і в якийсь момент зрозуміла, що «вау, твій організм і так в стресі, а ти робиш цей стрес ще більшим, яка хороша ідея (ні)». і мені стало так образливо за своє фізичне тіло, що я вирішила з цим розібратись, нарешті.
👇🏻як це було?
1 — спокійно пригадала всі ситуації з дитинства, де емоції&їжа були безпосередньо пов’язані. відв’язалась від цього ментально, наскільки можливо
2 — пообіцяла собі, що ніяких заборон не буде. це не контекст підліткового схуднення, це контекст дорослої турботи про себе.
3 — повністю перестала дивитись ютуб/серіали за всім прийомами їжі, крім вечері [гілті плеже та відсутність якихось агресивних рамок]. це максимально допомогло, бо раніше — це в мене була як подвійна доза швидкого дофаміну.
4 — «їсти&пити в стилі mindfulness» — порада від людини, якій я довіряю. як вона це мені пояснила: задіяти в процесі усі п’ять почуттів — дотик, слух, нюх, зір і смак. якщо це чай, то він гарячий, трішки тріщить, пахне жасмином, парує та якось там смакує.
5 — певний час я уникала ту мач тріггерних ситуацій та продуктів. у всіх вони свої.
6 — періодично нагадувала собі, що 10кг солодощів та 3 бруска масла точно будуть і завтра, і післязавтра, і на наступному тижні. дуже корисно, бо коли підлітковий вік супроводжувався дієтами&схудненням, завжди варто нагадувати собі, що ти так більше з собою не вчинятимеш.
7 — «що я реально зараз відчуваю? я хочу 3 ріттер спорта поспіль чи поспати/відпочити/поділитись почуттями з близькою людиною?»
8 — багатоструктурна їжа — слей. ідеальний приклад: моя шаурма з фетою, сиром, скремблом та болгарським перцем. тут і хрустке, і ніжне, і пухке.
9 — горіхи — слей. я щотижнево роблю нормальну таку касу кеш’ю з сільпо. дуже смачно. і класно насичує. морально зокрема.
10 — насичене життя. мій гіперфікс на дієтах минув на першому курсі (2017), бо в мене не лишалось на це часу. навчання, робота, побут. тоді було так. зараз це ще й про ментал хелз вокс, хобі, час з близькими.
11 — проживати емоції в моменті частіше звертати увагу на «о, я зараз злюсь», бо багато хто з нас звик пригнічувати більшість емоцій. і потім воно всеодно якимось чином вилізає.
сподіваюсь, цей невеличкий овершерінг момент дійсно допоможе комусь дослухатись до себе.
ви маєте право на кожну зі своїх емоцій. вони не роблять вас хорошими чи поганими.
обіймаю!
🫶🏻
/для всіх моїх емоушнл оверітінг гьорліз
//я не психолог і не даю порад, а просто ділюсь своїм досвідом
мій контекст: я вже 1,5 місяці живу без emotional overeating, і це найдовший період з моменту народження. якщо бути реально відвертою, то це сталось не на рівному місці. після балістики по Києву 25 березня я мала доволі яскравий епізод ось цього. і в якийсь момент зрозуміла, що «вау, твій організм і так в стресі, а ти робиш цей стрес ще більшим, яка хороша ідея (ні)». і мені стало так образливо за своє фізичне тіло, що я вирішила з цим розібратись, нарешті.
👇🏻як це було?
1 — спокійно пригадала всі ситуації з дитинства, де емоції&їжа були безпосередньо пов’язані. відв’язалась від цього ментально, наскільки можливо
2 — пообіцяла собі, що ніяких заборон не буде. це не контекст підліткового схуднення, це контекст дорослої турботи про себе.
3 — повністю перестала дивитись ютуб/серіали за всім прийомами їжі, крім вечері [гілті плеже та відсутність якихось агресивних рамок]. це максимально допомогло, бо раніше — це в мене була як подвійна доза швидкого дофаміну.
4 — «їсти&пити в стилі mindfulness» — порада від людини, якій я довіряю. як вона це мені пояснила: задіяти в процесі усі п’ять почуттів — дотик, слух, нюх, зір і смак. якщо це чай, то він гарячий, трішки тріщить, пахне жасмином, парує та якось там смакує.
5 — певний час я уникала ту мач тріггерних ситуацій та продуктів. у всіх вони свої.
6 — періодично нагадувала собі, що 10кг солодощів та 3 бруска масла точно будуть і завтра, і післязавтра, і на наступному тижні. дуже корисно, бо коли підлітковий вік супроводжувався дієтами&схудненням, завжди варто нагадувати собі, що ти так більше з собою не вчинятимеш.
7 — «що я реально зараз відчуваю? я хочу 3 ріттер спорта поспіль чи поспати/відпочити/поділитись почуттями з близькою людиною?»
8 — багатоструктурна їжа — слей. ідеальний приклад: моя шаурма з фетою, сиром, скремблом та болгарським перцем. тут і хрустке, і ніжне, і пухке.
9 — горіхи — слей. я щотижнево роблю нормальну таку касу кеш’ю з сільпо. дуже смачно. і класно насичує. морально зокрема.
10 — насичене життя. мій гіперфікс на дієтах минув на першому курсі (2017), бо в мене не лишалось на це часу. навчання, робота, побут. тоді було так. зараз це ще й про ментал хелз вокс, хобі, час з близькими.
11 — проживати емоції в моменті частіше звертати увагу на «о, я зараз злюсь», бо багато хто з нас звик пригнічувати більшість емоцій. і потім воно всеодно якимось чином вилізає.
сподіваюсь, цей невеличкий овершерінг момент дійсно допоможе комусь дослухатись до себе.
ви маєте право на кожну зі своїх емоцій. вони не роблять вас хорошими чи поганими.
обіймаю!
🫶🏻