Зараз в кіно йде фільм "Інший Франко" про Петра Франка - молодшого з синів Каменяра. Навіть у відриві від національної ідеї, його біографія сама по собі заслуговує на екранізацію. Засновник "Пласта", командир першої льотньої ескдрильї УГА, пілот, письменник, науковець, винахідник, хімік. Мав 36 патентів та звання полковника від Симона Петлюри.
Коли я була в домі-музеї Івана Франка у Львові, з подивом дізналась, що музей засновано в 1940 році.
— Це що виходить, в першу радянську окупацію? - з подивом спитала я екскурсовода.
— Саме так - вона явно була вражена, що дніпрянка знає про цей період і ще й називає його саме так.
— Але як таке можливо - в період, коли винищувались всі, пов'язані з національним рухом?
— Один з синів був тоді депутатом Верховної Ради УРСР, тому посприяв надання будинку статусу музею.
Я тоді подумала, яка іронія: Іван Франко - один з ідеологів незалежної України, а син подався в більшовики.
Фільм починається з цього. Але, як часто виявляється, все складніше. І у депутати він пішов не як поборник ідеї партії. І використовував свій вимушений статус, щоб рятувати українців там, де він міг вплинути. Схоже, що використовув він його занадто активно, бо НКВС прибрали його вже за пів року(
В фільмі хоч і присутній художній вимисел, але всі біографічні моменти відповідають реальній біографії і проконсультовані з Меморіальним музеєм І.Франка. Навіть те, що він обміняв перстень на свободу з польської в'язниці.
До речі, багато сцен знімали безпосередньо в музеї Франка у Львові. Мені було приємно впізнавати інтер'єри, в яких я ходила, знати що це оригінали. Якщо маєте можливість відвідати в музей, а потім на фільм - це взагалі буде комбо-культурний джек-пот 😍
Ще хотіла б підкреслити, що у фільмі влучно показують, як формується психологічна травма - як ламають, "перепрограмовують", людину тортурами. Як кривдники знаходять в біографії те, що можна використати; як викривлюють реальність на свій лад і змушують повірити в зраду від своїх. А інтерпретована зрада з боку своїх завдає психіці більшу травму, ніж тортури з боку ворога. І починається "стокгольмський синдром".
(Ця сюжетна лінія про вигаданого персонажа, та вона дозволяє зрозуміти як працюють ці методи і чому люди ламаються в політичному ув'язненні.)
Фільм гарно знятий (ще й у Львові 🥰), гарно зіграний, збалансований по динаміці - і авіасцени, і рукопашні бої, драматичні діалоги, інтимні сцени. Рекомендую! Хотіла б бачити його на Netflix. Бо історія така, що цікава буде не тільки українцям.
Іронічно, що єдина вулиця на честь Петра Франка - в Харкові. В місті, де він - тоді поляк за громадянством - зустрів Голодомор, записував свідчення про це і, порушивши умови НКВС, опублікував їх по поверненню до Львова (який тоді був під Польщею).
Автори фільму казали в інтерв'ю, що успіхом вони вважатимуть, якщо глядач після фільму зацікавиться особою Петра Франка і хоча б прочитає Вікіпедію. Мені для цього було достатньо трейлеру)
https://youtu.be/-L2Ht7SoB-I?si=MLT3pAAaF8eyzNmE
Коли я була в домі-музеї Івана Франка у Львові, з подивом дізналась, що музей засновано в 1940 році.
— Це що виходить, в першу радянську окупацію? - з подивом спитала я екскурсовода.
— Саме так - вона явно була вражена, що дніпрянка знає про цей період і ще й називає його саме так.
— Але як таке можливо - в період, коли винищувались всі, пов'язані з національним рухом?
— Один з синів був тоді депутатом Верховної Ради УРСР, тому посприяв надання будинку статусу музею.
Я тоді подумала, яка іронія: Іван Франко - один з ідеологів незалежної України, а син подався в більшовики.
Фільм починається з цього. Але, як часто виявляється, все складніше. І у депутати він пішов не як поборник ідеї партії. І використовував свій вимушений статус, щоб рятувати українців там, де він міг вплинути. Схоже, що використовув він його занадто активно, бо НКВС прибрали його вже за пів року(
В фільмі хоч і присутній художній вимисел, але всі біографічні моменти відповідають реальній біографії і проконсультовані з Меморіальним музеєм І.Франка. Навіть те, що він обміняв перстень на свободу з польської в'язниці.
До речі, багато сцен знімали безпосередньо в музеї Франка у Львові. Мені було приємно впізнавати інтер'єри, в яких я ходила, знати що це оригінали. Якщо маєте можливість відвідати в музей, а потім на фільм - це взагалі буде комбо-культурний джек-пот 😍
Ще хотіла б підкреслити, що у фільмі влучно показують, як формується психологічна травма - як ламають, "перепрограмовують", людину тортурами. Як кривдники знаходять в біографії те, що можна використати; як викривлюють реальність на свій лад і змушують повірити в зраду від своїх. А інтерпретована зрада з боку своїх завдає психіці більшу травму, ніж тортури з боку ворога. І починається "стокгольмський синдром".
(Ця сюжетна лінія про вигаданого персонажа, та вона дозволяє зрозуміти як працюють ці методи і чому люди ламаються в політичному ув'язненні.)
Фільм гарно знятий (ще й у Львові 🥰), гарно зіграний, збалансований по динаміці - і авіасцени, і рукопашні бої, драматичні діалоги, інтимні сцени. Рекомендую! Хотіла б бачити його на Netflix. Бо історія така, що цікава буде не тільки українцям.
Іронічно, що єдина вулиця на честь Петра Франка - в Харкові. В місті, де він - тоді поляк за громадянством - зустрів Голодомор, записував свідчення про це і, порушивши умови НКВС, опублікував їх по поверненню до Львова (який тоді був під Польщею).
Автори фільму казали в інтерв'ю, що успіхом вони вважатимуть, якщо глядач після фільму зацікавиться особою Петра Франка і хоча б прочитає Вікіпедію. Мені для цього було достатньо трейлеру)
https://youtu.be/-L2Ht7SoB-I?si=MLT3pAAaF8eyzNmE