УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!

Сьогодні на війні загинув мій друг. Дуже близький. Надійний. Людина неймовірно світла. Наповнена талантом, добром і бажанням змінити світ на краще.

Руслан Ганущак. Оператор. Режисер. Боєць.

Ми подружились з ним, коли він був в «Азові». Це Руслан підняв прапор на вишці над відбитою в ворога територією в селищі Широкине під Маріуполем.

Ми працювали в одному ритмі і думали однаково. Ми тримались одних і тих же цінностей, що не заважало нам сперечатися. Ми робили сюжети так, щоб нікого наша війна не залишала байдужим. У нас були свої коди і свої прислів’я.

«І настане день, коли мільйони скажуть Героям Слава! А Пінк Флойд заспіває Червону Калину», - так ми казали.

«Хочу з тобою працювати», - сказав мені Руслан, коли почалась повномасштабна. - «Хочу бути корисним».

Нас разом накрило РСЗВ в Анисовому під Черніговом. І він перший крикнув «Лягай!», коли зашелестіли ракети. Врятував, по суті, всіх, хто був поруч.

Наша машина була вся в дірках, як решето. І мене теж зачепило. Та, якби не Руслан, все могло бути значно гірше.

А коли я ліг на операцію, Руслан сказав мені «Не хочу ні з ким, крім тебе, знімати. Піду служити».

І пішов до 92-ої бригади.

Він все робив так, нібито від його роботи щось мало змінитися. На краще.

Він завжди намагався розібратися в тому, що хотів знати. Він мав золоті руки. Він був глибокою людиною, бо бути поверхневою його не влаштовувало.

Він ліз в саме пекло не тому, що був «адреналінщиком», а тому, що хотів знати все про цю війну, бачити її впритул і бачити тих людей, які тримають Україну. І тому він сам став такою людиною.

Він загинув, як герой. Але хіба від цього легше його дружині? Його донці? Його друзям?

Я передивляюсь його фото. Читаю його повідомлення. Слухаю голосові. Ось він кілька місяців тому написав. Прочитайте. Згадайте. Не забувайте, що ми втрачаємо найкращих.

«Я вирішив піти на службу, бо відчував, що можу зробити щось більше для свого народу, для своєї країни. Тут, на передовій, я вільний. Вільний від страху смерті. Тебе не турбують дрібниці. Це неповторне відчуття свободи. Ти розумієш, що можеш не повернутися з бойового завдання. І це нормально, це війна. Але «фішка» не в тому, щоб геройськи загинути. Складніше вижити у цьому всьому і дійти до Перемоги. А потім ще треба відбудовувати країну і нове суспільство! Ця війна змусила нас змінитись, щоб врятувати Україну».

Україна вистоїть, Русік, адже її захищають ТАКІ ЛЮДИ! Честь і Слава тобі, Герою! Легкого переходу, Брате!

Вискажу своє субʼєктивне бачення цієї ситуації:
Коля боїться свого кума Єрмака і навряд чи зробив би те, що б йому заборонив останній.
Але психотип голови ОП всім вже давно відомий - не дуже відрізняється від Котлєтіного, просто з більш високим IQ і здібностями добре грати «вовка в овєчій шкурі»
Коля, в свою чергу, звичайний виконавець і як колись його назвав глава фракції «Слуга Народу» Давід Арахамія: «Ракєта всенаправленого дєйствія» Так от, ці дії зі сторони кума Єрмака дають нам (звичайним смертним) зрозуміти, що ми не маємо право і не будемо впливати на рішення царів.
Треба? - Хтось сяде!
Не треба? - Хтось буде знущатись над військовим і показово потім, прошу відмітити - зухвало, демонструвати це суспільству!
Єрмак, Тищенко, «дякую», що витираєте об громадян України свої брудні ноги!

Повернення наших людей з російського полону – це завжди дуже хороші новини для кожного з нас. І сьогодні один із таких днів: нашій команді вдалося повернути 189 українців додому.

Це військові – захисники «Азовсталі» та Маріуполя, ЧАЕС, острова Зміїного, із різних напрямків фронту. Серед них солдати, сержанти, офіцери. Це нацгвардійці, у тому числі «азовці», прикордонники, тероборонівці, воїни Військово-Морських та Збройних Сил. І також двоє цивільних, які були захоплені в Маріуполі. Кожного вдома чекають рідні та близькі. І це радість, що нам вдалося їх повернути. Сьогодні ще 189 родин щасливі.

Ми працюємо, щоб звільнити з російського полону кожного й кожну. Це наша мета. Ми нікого не забуваємо. Дякую команді, яка робить усе, щоб наші люди поверталися. Дякую всім партнерам, зокрема ОАЕ, хто допомагає нам у цьому.

🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Кожен російський масований удар потребує часу на підготовку. Це ніколи не спонтанне рішення. Це усвідомлений вибір не тільки цілей, але й часу та дати.

Сьогодні Путін свідомо обрав Різдво для атаки. Що може бути більш нелюдським? Понад 70 ракет, серед яких балістичні, і більш ніж сотня ударних дронів. Цілі – наша енергетика. Вони продовжують боротися за блекаут в Україні.

За попередніми даними, нашим захисникам вдалося збити понад 50 ракет і значну частину дронів. На жаль, є влучання. Станом на зараз у кількох регіонах є відключення. Енергетики працюють, щоб якомога швидше відновити подачу світла.

Дякую кожному, хто зараз працює для країни, хто на бойовому чергуванні, хто захищає наше небо. Відновимо максимум. Російське зло не зламає Україну та не спотворить Різдво.