Записки пасквілянта

Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) – щаслива людина. Внаслідок особливостей свого внутрішньоутробного розвитку він не усвідомлює, що саме читає щовечора з телесуфлерів на радість підданим. Тим більше Найвеличніший (с) не може збагнути зміст того, що він розповідає іноземним журналістам згідно із заздалегідь підготовленими текстами. Бо якби до Найвеличнішого (с) дійшло, що саме він верзе з телеекранів, він би жахнувся.

Ось, наприклад, в інтерв’ю британському журналісту Пірсу Моргану Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) заявив, що втрати Збройних Сил України загиблими за майже три роки війни склали 43 100 чоловік.

Повіримо Найвеличнішому (с) на слово – напевно, саме таке число зазначено в довідці, на підставі якої йому готували текст виступу. Але загиблими в Україні вважаються виключно ті військовослужбовці, смерть яких зареєстрована в органах реєстрації актів громадянського стану на підставі лікарського свідоцтва про смерть або судового рішення. Іншими словами, 43 100 станом на початок лютого 2025 року – це загиблі, тіла яких вдалось евакуювати, доставити в бюро судово-медичної експертизи та ідентифікувати. Решта – а це більшість загиблих, тіла яких евакуювати не вдалось – вважаються зниклими безвісти: вони впродовж трьох років будуть рахуватись у списках особового складу своїх військових частин, а їхні родичі отримуватимуть грошове забезпечення та додаткову винагороду в розмірі, щонайменше, 125 тис. грн на місяць.

Оцінити кількість загиблих, тіла яких евакуювати не вдалось, можна, виходячи із загальної кількості людей, що обліковуються в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин – 63 тисячі. Звісно, якась кількість з них – це цивільні особи, якась – це полонені військовослужбовці, інформація про полон яких ще не підтверджена. Але цілком можна вважати, що на позиціях залишились тіла 55-60 тисяч військовослужбовців.

І ще нюанс. Найвеличніший, називаючи кількість у 43 100 осіб, підкреслює, що це – втрати загиблими Збройних Сил України. А ще ж є інші військові формування, які входять до складу Сил Оборони: Національна гвардія, Головне Управління Розвідки МОУ, СБУ, Держприкордонна служба тощо.

Тому загальну кількість загиблих військовослужбовців можна оцінити в 105 тисяч осіб.

Окрім того, зі слів Найвеличнішого (с), у грудні 2024 було 350 тис. поранених, на початок лютого – 390 тис. Знову ж таки, незрозуміло, про яких поранених йдеться – про тих, які внаслідок поранення, контузії чи бойового травмування були визнані непридатними до подальшого проходження військової служби, чи тих, хто потрапив з тих же ж причин у госпіталь і після лікування, скоріш за все, повернеться в свої військові частини? Здається мені, що Найвеличніший (с) мав на увазі саме першу категорію, тобто тих, хто вже непридатний до служби. У такому разі незворотні втрати лише Збройних Сил України на місяць складають 13 тис. осіб.

У той же час неодноразово озвучувались дані, що в Україні щомісяця мобілізують (здебільшого, примусово) 15-20 тис. військовозобов’язаних. І, тим не менш, така кількість не може скомпенсувати втрати особового складу, через що ситуація на фронті просто катастрофічна. Тож виникає запитання: а де решта? Відповідь дуже проста – решта це дезертири й шабулянти. До дезертирів, загальна кількість яких оцінюється в 200 тис., належать військовослужбовці, що самовільно залишили військові частини з метою ухилитись від військової служби, а до шабулянтів, загальна кількість яких становить ну ніяк не менше 50 тис., – військовослужбовці, які ухиляються від військової служби за домовленістю зі своїми командирами.

Тепер головне – щоби про ці підрахунки не узнав Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с), бо така інформація його дуже засмутить.

Чесні, непідкупні й, головне, високопрофесійні українські журналісти та блогери на всі заставки обговорюють заяву Трампа, який прагне накласти свою імперіалістичну лапу на українські родовища рідкісноземельних металів. Як заявив президент США: «Ми хочемо гарантій по рідкоземельних металах. Ми вкладаємо сотні мільярдів доларів, а в них є великі запаси рідкісноземельних металів. Я шукаю гарантії по рідкоземельних металах, вони готові їх дати».

Якби чесні, непідкупні й, головне, високопрофесійні українські журналісти та блогери вчилися б у школі, то вони б знали, що в Україні немає покладів рідкісноземельних металів і обговорювати тут, власне, нема чого. Україна сама закупляє рідкісноземельні метали за кордоном.

Хоче Трамп гарантій, що неіснуючі українські поклади рідкісноземельних металів будуть віддані американцям? – Нехай такі гарантії отримує. Аби тільки зброю постачав.

Тільки-но я зібрався відправити в USAID скаргу на те, що так званий Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець розкрадає міжнародну допомогу (у тому числі – гранти USAID), як з’ясувалось, що сайт цієї організації https://www.usaid.gov вже відключений, а фейсбук-сторінка «USAID Ukraine - USAID Україна» не оновлювалась з 17 січня 2025 року.

Я ось думаю, що б це означало: або цю лавочку прикрили, або голова Держспецзв’язку Потій вирішив допомогти своєму другу Лубінцю й заблокував доменне ім’я USAID на території України?

Люди, ви звіри! Хіба можна бути такими жорстокими? Вчора я вирішив порадитись з читачами каналу з нагоди 40-річчя Назара Холодницького й спитав: «Як ви думаєте, поздоровити його з ювілеєм чи не варто в такий день псувати людині настрій?».

Я сподівався, що читачі проявлять співчуття до Назара Івановича. Але натомість у коментарях читацька громадськість стала писати, що треба поздоровити ювіляра.

Звісно, я не такий жорстокий, як колишні соратники Холодницького. Тим більше, що в НАБУ і САП зараз залишилась тільки одна людина, яка не вітається з Назаром Івановичем – це керівник САП Олександр Клименко. Решта – включно із самопроголошеним екс-директором НАБУ Ситником – цілується з Холодницьким у ясна. І я не здивуюсь, якщо першими з 40-річчям Назара Івановича поздоровили Артем Сергійович, його кум Андрій Калужинський, колишній начальник департаменту Генеральної прокуратури України з розслідування особливо важливих справ Володимир Гуцуляк і Сергій Шинкаренко, який на початку 2018 року, будучи детективом Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ, проводив негласні слідчі дії щодо керівника САП Назара Холодницького в сфальсифікованому кримінальному провадженні.

На вимогу громадськості, цитую уривок з протоколу НСРД в «акваріумній справі», де йдеться про начальницю п’ятого відділу управління САП Ольгу Ярову та її відносини з Володимиром Гуцуляком.

***
У ході проведення НСРД зафіксовано розмову між керівником САП ГПУ Холодницьким Н.І. (далі – Х.) та заступником керівника САП ГПУ Кривенком В.В. (далі – В.В.), яка відбулась 07.02.2018, о 09 год 45 хв, у службовому кабінеті Холодницького Н.І. розташованого на другому поверсі адміністративного приміщення САП ГПУ за адресою: м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, із наступним змістом:

Х. – (звертається до В.В.) У нас виходу немає іншого, як тупо зараз стоїть задача втриматись.
В.В. – Шеф, у нас виходу, головне, що ми робим в одній команді, і я не знаю, я іще раз повторююсь…
Х. – Володя, якщо…
В.В. – Конкретно по якій справі, я по кожній справі можу розповісти з ким і що я мав розмову.
Х. – Ти чуєш мене? Ти мене чуєш?
В.В. – Я вас чую.
Х. – Вони хочуть, або перевіряють на вшивість, або хочуть вбити клини. Він мені вчора заявив, що Ярова працює з Ситником. Я в це не вірю. Там вже стільки побиті горшки, що хєр його знає. Правда?
В.В. – Не знаю. Я не вірю Яровій. Бо просто ось вона мені заходе і навіть по цьому Роттердам. Щоб вбить клинья говорить «мені Назар Іванович сказав їхать забирать експертизу…»
Х. – З Гуцуляком вона не спить. Клялась дітьми, тому тут вірити, я, наприклад, сумнівів не маю.
В.В. – Це вона вам?
Х. – Це він. Вона приходила по свої справі, і коли там в операторці ми просто притормозили… у нас всьо відбулось…. але ніяких цих, ніяких моментів. «Він ще мені не розколовся», каже: «пізніше поговоримо, по тому, по співраці з НАБУ». Я думаю, вони його взяли за оці розслідування, я думаю там нічого нема, але шантажують. Тим паче, як воно відбувається. Ти його бачив, чи нє? Худий, спитий. Ти знаєш там історію? Його лишила жінка, пішла до конюха. Всі щось подумали, що до Оніщенка, оказується, що до обичного конюха. Він називається тренер з верхової їзди, але молодший. Десь там їй за щоку понадавав. Але ж дитина чи двоє дітей. В нього ж трагедія, вони скільки років жили зустрічалися. Тому йому зараз похуй усі справи. Він п’є, його там відкачують, ну короче... Тобто, обговорюють всі, дохера генералів про це говорять, і не мають більше про шо говорити. Тому, з нею він нічого не мав, це сто відсотків, я вірю після клятви дітьми, я вірю. Ольга йшла по коридору. Ольга є Ольга. Ми я думаю, по КДКП можемо пробувати зафіксувати і звільнити. Те, що вона бреше, ти її зловив уже.
В.В. – І не раз.
Х. - Це, вона достала. Я думаю, прийшов час, давай організуєм, ми вже два роки не робили. Як тоді ото сядем на поліграфі і начальників відділів прогоним всіх. Але обмежимся начальниками відділів. Ну, я так це бачу. От і все. І пускай приїде Ситник.
В.В. – Ситник?
Х. – Ситник.

Друзі, хотів з вами порадитись. Сьогодні своє 40-річчя святкує Назар Іванович Холодницький. Як ви думаєте, поздоровити його з ювілеєм чи не варто в такий день псувати людині настрій?

Нічого подібного в історії Незалежної України ще не було.

У жовтні 2023 року за сприяння уряду Катару з Російської Федерації в Україну було повернуто 8 незаконно депортованих дітей. Катар повністю взяв на себе всі видатки на цю операцію, оплативши перевезення, проживання й харчування дітей, придбання першочергових особистих речей тощо. За кілька місяців по тому, у лютому 2024-го, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець вирішив трохи заробити на цій історії і письмово (!) звернувся до відомої нідерландської правозахисниці Маріам Ламберт з проханням надати йому 18 тисяч євро готівкою для, начебто, відшкодування витрат, пов’язаних із поверненням в Україну дітей, що були примусово вивезені в Російську Федерацію.

Виконуючи прохання Лубінця, Маріам Ламберт передала 18 тисяч євро довіреній особі Лубінця – такому собі Якименку Олександру Сергійовичу, що утримує нелегальний буфет у приміщенні Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Якименко надав їй розписку в отриманні грошей, засвідчену печаткою профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (!!). У розписці Якименко зазначив, що він діє від імені профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а кошти, надані Маріам Ламберт в сумі 755 208,61 грн, що становить 18 тисяч євро, будуть використані в рамках заходів, спрямованих на повернення українських дітей, які були депортовані та/або незаконно переміщені з території України на територію Російської Федерації.

Як мені повідомила Маріам Ламберт, Лубінець ці кошти привласнив і відмовився надавати звіт про їх витрачання.

У листопаді 2024 року я опублікував на своєму персональному блозі volodymyrboyko.com статтю «Уповноважений з корупції», де розповів, як Лубінець не тільки привласнює зарплатню своїх співробітників (підлеглі Лубінця мають здавати йому частину грошей з кожної своєї зарплатні, окрім того, у апараті пана Уповноваженого рахуються десятки «мертвих душ»), але й розкрадає міжнародну допомогу. Також я опублікував свідоцтва про реєстрацію автомобілів, які були передані Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини міжнародними партнерами – зокрема нідерландською правозахисницею Маріам Ламберт – і які Лубінець замість того, щоби поставити на облік у своєму Секретаріаті, зареєстрував на ім’я все того ж Якименка.

Більш того, Лубінець у 2023 року відкрив фіктивну фірму ГО «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яка приймає від імені Секретаріату Уповноваженого міжнародну допомогу. Керівником фіктивної фірми є, як не складно здогадатись, Якименко.

10 січня 2025 року я відправив у НАЗК лист Лубінця, у якому він просить у Маріам Ламберт 18 тисяч євро готівкою, та розписку Якименка в отриманні цих грошей, засвідчену печаткою профспілкової організації співробітників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Сьогодні – 31 січня 2025 року, сплинуло вже три тижні, але ніякої відповіді від НАЗК з цього приводу я так і не отримав.

Нині Україною правлять шахраї та аферисти – і в цьому є головна відмінність між епохою Зеленського та тим періодом в історії України, коли на чолі держави перебував двічі несудимий міцний господарник. Янукович, вихований у традиціях селища Півновка, що в Єнакієвому, з дитинства таких як Зеленський, Лубінець і Потій називав шльоперами. Якби щось подібне трапилось за часи його правління, то Лубінець і Потій вже давно б знайомились з меню Лук’янівського СІЗО, а голову НАЗК Павлущика міцний господарник викликав би до себе «на килим» і просто вибив би йому зуби. Бо гопник Янукович точно знав, що виманювати гроші у правозахисниці з Нідерландів – це ганьба для всієї країни й пляма на ньому, як главі держави.

Але шльопери такими питаннями не переймаються. Бо їхній рівень – це нацарювати 18 тисяч євро й втекти.