Хріновини

А, і це я змовчав про гуртожитки Могилянки, в яких є ПРОХІДНІ КІМНАТИ в яких живуть люди

До речі, ви знали що окремі фізичні корпуси Могилянки неймовірно уйобські?

Був у 4му корпусі, ходив біля 3го, заходив у 7й.

Найбільш парадоксальна ситуація в 4-му.

Перший поверх віддали відділу по роботі зі студентами — виглядає як шляпа.

Другий — політологи, соціологи: папірчики з текстом ефекту 3Д друку залишились у 2006-му, а не на дверях кафедр, я так думав.

Третій поверх — юристи не настільки все хуйово, але не вражає зовсім. Зовсім. Затаскані аудиторії, на кожній другій — табличка про те що до ремонту долучились якісь благодійники.

А далі йде 4й поверх — це песня. І ти це починаєш розуміти ще в процесі підйому по сходах бо кожна сходинка там гарно пофарбована і підписана «бізнес скул». Та, там Могилянська бізнесшкола. Найдорожча, чи одна з найдорожчих в Україні. Там на рецепції тобі посміхаються, зустрічають ледь не з обіймами, поруч тіпи в хайпових шмотках обкашлюють вапросіки по тєлєфончику (мені трапився російськомовний). Ну, тут інтерʼєрний антураж як у центрі Шептицького в УКУ.

Порівнюю Могилянку з ЛНУ. УКУ тут не згадуєм.

При цьому навчальний процес в Могилянці крутий, по якості можна порівнювати з УКУ (як на мене найкращі в цьому сенсі в Україні).

Йобана азіатщина

Словосполучення яке характеризує Київ під час цієї моєї поїздки.

Приїхав — всюди сніг, його звісно тракторець позбирав, але вигрузив якраз посеред тротуару. Всі обходять.

Їхав у метро — всюди якісь блять тріщини у плитці, поношений мармуровий камінь, про піздєцову ситуацію з доступністю для маломобільних я б змовчав, але не буду. Тисячі сходинок, жодного ліфта, ніде не зроблено пологих спусків.

Вийшов з метро — всюди неприбрана слизька слякоть, потрісканий асфальт, дорожнє полотно спроектоване саме так щоб тебе нахуй всього облила проїжджаючи повз автівка.

Зайшов у готель — о, тут Європа.

Вийшов — Азія.

Ну остання песня це йобаний потяг: 36-й вагон їде вкінці потяга, ну в порядку зростання, нє? А ніхуя, пройшов з 8го вперед до останнього. Останнім виявився о несподіванка, 26й вагон. І що? Ну та ясно — хуяр назад увесь потяг. Ну бо звісно, 36й виявився останнім, але з іншого боку. Так, після першого і… нульового.

Йобана азіатщина закінчується, вертаюсь у Львів.

Ану хутко

оце хотів написати щоб швиденько задонатили і розблокував собі слово «хутко». Бабуся колись тільки так говорила. Ану хутенько.

та, і центр обласний треба вернуть в Камʼянець

А щоб і камʼянчан підпалити – після цього перейменувати Камʼянець-Подільський на Камʼянець (повернути історичну назву).

Ідіть нахуй зі своїм словом «потужно»

До речі