Олексій Гончарук


Channel's geo and language: Ukraine, Ukrainian
Category: Politics


Офіційний телеграм-канал Олексія Гончарука
Прем‘єр-міністр України (2019-2020) 🇺🇦

Related channels

Channel's geo and language
Ukraine, Ukrainian
Category
Politics
Statistics
Posts filter


Україна остаточно об’єднала електроенергетичну систему (електростанції та мережі) з європейською. Тепер вона у нас спільна.

Ще місяць назад ми залежали від Росії і Білорусі, тепер - ні.

Це ще один історичний момент.

Переможемо!


Я не знаю слів, щоб описати те, що я відчуваю зараз, коли дивлюсь на руїни драмтеатру в Маріуполі…

Ви будете горіти в пеклі, мразі.

Ми вичислимо і знайдемо кожного атрилериста, кожного льотчика, що знищував наші мирні міста.

І пекло для вас почнеться ще на землі…


Росію викинули з Ради Європи. Рішення історичне.

Значення це має символічне, але чітко показує ставлення Європи до війни в Україні.

Україна майбутнє - Росія минуле!

Переможемо!


Путін в пастці.

Він розуміє що керівництво ФСБ його підставило казочками про «будуть зустрічати з квітами».
А звільнити нікого не може, бо це буде визнанням того що все іде не за планом.
Верхівка силовиків знає що після війни їм кінець, тому не можуть не думати про ліквідацію Путіна.

Тепер або вони його зараз, або він їх потім…

Гнила система.
У нас інша. Тому ми переможемо!


Отак працює наша арта.

Чорнобаївка. - 7 гелікоптерів + пошкодження.

Джерело - Юрій Бутусов


Інфляція в Росії за підсумками року уже оцінюється в районі 70% (за умови збереження санкцій) і наростатиме «сніжним комом». І це оптимістичний для них сценарій.

Холодильник з’їсть телевізор.

Треба вистояти!

Переможемо!


Шкода що не можу писати тут все що знаю, але як ж у нас круті люди є в спецслужбах.

Скажу так: колись одна з спецоперацій під Києвом точно потрапить в підручники диверсійної роботи. Красавці!

Креатив у нас в крові.

Переможемо!


Довіра - фундамент вільного суспільства і його головна конкурентна перевага перед авторитарними, агресивними системами. Зараз це зрозуміло як ніколи раніше.

Знаю десятки прикладів, коли незнайомі люди передавали один одному великі гроші, техніку і навіть зброю за паролем «паляниця».
Перемогти таке суспільство неможливо.

А ми переможемо!


В Москві затримали людину за 6-ту заповідь: «Не вбивай». Україна ніколи не буде такою.
Переможемо!


​​30 років тому українці зруйнували СРСР. А зараз, 30 років потому, ми – основне поле битви у глобальній війні за демократію в світі.

Це саме той меседж, який ми хочемо, щоб розуміли та приймали наші міжнародні партнери. Радий, що мої колеги в Стенфорді підтримали мою ідею проведення конференції “Демократія в Україні: 30 років після радянського колапсу”. Я щиро вдячний усім спікерам та гостям заходу, які доєднались до нас у Стенфорді та онлайн: Френсісу Фукуямі, Кетрін Стонер, Стівену Пайферу, Ларрі Даймонду, модераторам дискусій Мирославі Гонгадзе та Віталію Шклярову, нашим гостям Роуз Готемюллер, Сергію Плохію, Марті Дичок, Норману Неймарку, авторам документального фільму “Колапс: як українці зруйнували імперію зла” Ярославу Лодигіну та Олександру Зінченку, а також численним гостям та глядачам з США, України, Канади та багатьом іншим.

Я не втомлюсь повторювати, що Україна сьогодні – головне поле битви у глобальній війні за демократію. Агресія Кремля спрямована на нас через наш демократичний вибір. Бо Україна змогла. Навіть у нашому складному регіоні ми стали демократією, нехай ще недосконалою, але точно демократією.

Заходу важливо зрозуміти, що Україна – не проблема, яку треба вирішити і забути. Україна – це рішення, це маяк демократії в регіоні. Наша перемога означатиме перемогу демократії в світі. Тому що сильна демократична Україна – найкраща відповідь на глобальні виклики Росії.

30 років тому Захід був близький до перемоги у Холодній війні, але побачив здатності України зруйнувати Радянський Союз. Тоді, на переломному етапі розпаду СРСР, Президент США приїхав в Україну з промовою, яка увійшла в історію як Chicken Kyiv speech. Це була помилка. Dear West, don’t chicken out this time.


​​Україна – це головне поле битви (main battleground) за демократію в світі. Такого очевидного висновку ми дійшли під час останньої розмови з радником з нацбезпеки в кабінеті Президента США Дональда Трампа, тризірковим генералом армії США, моїм колегою по програмі у Стенфорді Гербертом МакМастером для його Youtube проекту Battlegrounds. Висновку очевидного для нас, але поки не очевидного для наших західних партнерів.

Ще місяць тому під час запису подкасту я наголошував: найкраща стратегія Заходу – це показати, що Україна є частиною “Заходу”. Посилення присутності сил НАТО в регіоні, більше спільних військових навчань, побудова спроможностей для відвернення загрози з повітря, моря та для об’єктів критичної інфраструктури – необхідні кроки, що продемонструють Росії, що військова агресія проти України обернеться для неї трагедією.

Запис нашої розмови з Гербертом можете знайти за посиланням https://bit.ly/3dosyiH.

Вже завтра, 8 грудня, ми разом з колегами Френсісом Фукуямою, Майклом МакФолом, Стівеном Пайфером, Кетрін Стонер та Ларрі Даймондом та гостями Роуз Готтемюллер, Сергієм Плохієм, Мартою Дичок, Мирославою Гонгадзе та Віталієм Шкляровим проведемо у Стенфорді конференцію, присвячену ролі України в світовій війні проти демократії, – “Демократія в Україні: 30 років після радянського колапсу”.

Конференція буде доступна онлайн для зареєстрованих учасників.

Реєструйтесь та долучайтесь!
🔽🔽🔽


​​Найкраща відповідь на виклики Росії – це сильна демократична Україна. Саме цей підхід до зовнішньої політики США щодо України має стати мейстрімом, над чим я і працюю.

Радий, що ці думки розділяє і мій колега у Стенфорді, колишній посол США в Росії Майкл Макфол. Разом ми випустили колонку в Washington Post і я впевнений, що наш голос буде почутий.

Повний текст колонки за посиланням 🔽


​​30 років тому відбувся референдум за незалежність України, який остаточно поховав СССР. «Імперію зла», як його влучно називають автори документального серіалу «Колапс» (раджу подивитись всім, особливо тих хто досі вважає, що незалежність України «сталася випадково»). З тих пір Росія багато зробила для формування Україні іміджу слабкої, залежної та несуб'єктної. Тому про нашу реальну незалежність світ всерйоз дізнався лише після анексії Криму та початку війни на Сході України.

Сьогодні Україна є історією успіху. Нам ще є над чим працювати, але очевидно, що у дуже складних історичних умовах ми змогли побудувати демократичне суспільство. За це і отримали «удар в спину» від північного сусіда, який боїться демократії «як чорт ладана». Зараз ми – епіцентр боротьби за демократію і те, наскільки Україна справиться з викликами, які ставить перед нами Росія, буде свідчити про стійкість демократії у світі.

Через тиждень, 8 грудня, (у річницю підписання Біловезьких угод) у Стенфорді ми проведемо конференцію, присвячену ролі України в світовій війні проти демократії, – «Демократія в Україні: 30 років після радянського колапсу».

У цей день ми, разом з колегами зі Стенфорду Френсісом Фукуямою, Кетрін Стонер, Стівеном Пайфером та Ларрі Даймондом прийматимемо дорогих гостей – патріотів сильної України Мирославу Гонгадзе та вільної Білорусі Віталія Шклярова, дипломата, колишню заступницю Генсека НАТО Роуз Готемюллер, професорів Сергія Плохія з Гарварду та Марту Дичок зі Східного університету Торонто, команду творців уже згаданого мною фільму Ярослава Лодигіна та Олександра Зінченка, числених друзів з української діаспори та багатьох інших.

Проведемо дві цікаві панелі і, звичайно, подивимось «Колапс: як українці зруйнували імперію зла». Поговоримо про феномен демократії в Україні та наш спільний досвід помилок та успіхів за останні 30 років. Досить підживлювати образ «бідного родича». Україна може багато чого навчити наших західних партнерів.

Конференція буде доступна онлайн для зареєстрованих учасників.

Реєструйтесь і долучайтесь. Буде цікаво. Давайте покажемо, що тема України актуальна і цікава не лише академічній спільноті.

Детальна програма і форма реєстрації – на сайті Стенфорду за посиланням🔽


​​​​У світі немає кризи демократії. Це війна. І у цій глобальній війні за демократію Україна – головне поле битви.

Це головна тема моєї відкритої лекції в Стенфорді. Для мене була честь виступати перед слухачами та глядачами зі всього світу, студентами з України, професорами та викладачами.

Звідки ще кілька тижнів тому, обираючи цю тему, я міг знати, що цей наратив буде знову актуальним? – запитували мене мої колеги у Стенфорді. Відповідь проста. Останні 7 років для нас війна – це завжди гаряча тема. Щодня вона забирає життя та вбиває кулями, газом, пропагандою. От тільки ця війна давно перестала бути проблемою лише України.

Об’єктом російської агресії є у першу чергу наш вибір на користь демократії. Всі ці 7 років триває війна проти демократії і Україна в цій війні – головне поле битви. Я щиро вважаю, що програш України означав би програш всього демократичного світу.

І поки Захід говорить про свободу слова, право вибору, важливість достойного життя для кожного, Росія атакує світ антиваксівською пропагандою, втручається у вибори в США, Франції та інших країнах, кидає хвилю мігрантів на кордони з ЄС, бере в енергетичні заручники цілі країни.

На кожній зустрічі тут я наголошую, що десятки мільйонів людей у світі чекають, коли Захід прокинеться і зрозуміє, – війна за демократію вже триває. Тому я працюю над тим, щоб добитись реального розуміння, що війна – це не криза і зараз необхідні справжні кроки та сміливі рішення, а саме:

переглянути санкційну політику на користь каскадних санкцій (час має працювати проти агресора);

розробити за зразком плана Маршалла комплексний план зміцнення економіки та демократії України та інших вразливих демократій;

✔ переглянути логіку роботи інструментів безпеки ООН та унеможливити блокування рішень в умовах конфлікту інтересів;

✔дати Україні та іншим країнам політичний сигнал, що ми також є частиною “Колективного Заходу”. Для України таким сигналом є чіткий план дій щодо вступу в НАТО.

Позитивні відгуки, які я й досі отримую після лекції свідчать про те, що ми маємо відствоювати свою позицію та свої інтереси ще голосніше та жорсткіше. Нас готові чути та підтримувати.

Тому все буде добре, не перемикайтеся.


​​Кілька років тому в Стенфорді була заснована спеціальна програма для лідерів держав, першим запрошеним учасником якої був Президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес. Другим – ключовий радник Президента США з національної безпеки та один з найавторитетніших американських генералів Герберт Реймонд МакМастер. Цього року ця велика честь випала мені.

Однією з ключових, на мою думку, ознак Стенфорду є те що вони сповідують максимальне поєднання теорії та практики, а тому запрошують лідерів-практиків приєднатись до спільноти, щоб поділитись зі студентами та колегами своїм досвідом державного управління.

Стенфорд – це явище. Це концентрація лідерів та ідеологів інтелектуального, політичного та технологічного світів.

Сьогодні, в час кризи демократії в світі, численних нових загроз в регіоні та викликів всередині України, особливо важливою є робота над донесенням ідеї про ключову роль України в стабільності та розвитку регіону. Про її визначальну роль у справі успіху демократії як домінуючого світового порядку.

Це і є моє основне завдання тут – спрямувати потенціал Стенфорду та Кремнієвої долини на просування інтересів України.

Не маю жодного сумніву, Україна – невід’ємний елемент демократичного цивілізованого світу і у нашої країни велике майбутнє.

Щиро дякую Майку Макфолу за запрошення долучитися до команди Фрімен Споглі Інституту міжнародних досліджень (FSI), а також моїм сьогоднішнім колегам – Кетрін Стонер, Ларрі Даймонду та Френсісу Фукуямі за дуже теплий прийом.

P. S. Будете в цих краях — заходьте в гості (Encina Hall, E104).


​​Сьогодні ми, українці, відзначаємо 25 років нашої Конституції — головного закону нашої Держави, фундаменту наших прав і свобод.

Конституція — це не просто документ. Це дзеркало душі України. Це документ про нас з вами. Про українців. З усіма нашими сильними і слабкими сторонами, перемогами, протиріччями та, навіть, парадоксами.

В цей день я постійно згадую мого вчителя та одного з «батьків-засновників» України — Віктора Мусіяку. В день прийняття Конституції Віктору Лаврентійовичу виповнилося 50 років. Кожну спробу чергової провладної команди переписати Основний закон під себе, він сприймав як особисту трагедію…
Таких людей зараз дуже не вистачає.

Спочивайте з миром, Вікторе Лаврентійовичу. Ви виховали достойне покоління, і Ваша справа живе і житиме. А країна розвиватиметься і міцнішатиме!

З Днем Конституції!


Вчорашні санкції проти Росії є дуже важливим і серйозним кроком. Впевнений, що це лише початок.

При цьому, важливо не просто посилювати санкції, а й вдосконалювати сам підхід до їх впровадження. Мають з’явитись прогнозованість, сформульовані чіткі цілі впровадження і передбачене посилення санкцій у разі недосягнення цих цілей.

Це допоможе стимулювати агресора припинити свої незаконні дії. Схоже, у Вашингтоні це також чудово розуміють.

Окремо хочу відмітити, що дії США стали проактивними. Тепер вони діють на випередження, чого не можна сказати про українську владу. Тоді як США висилає російських дипломатів, РНБО займається контрабандистами, мінімізаторами оподаткування та чим завгодно, але не своїми прямими обов’язками – реакцією на справжні загрози національній безпеці.

Схоже, що влада США ставиться до загроз Україні серйозніше ніж українська.


Росія – це загроза не лише для України, але у першу чергу для демократії.
Тому світовим лідерам зараз саме час показати, що вони готові за неї боротися. Якщо сьогодні позиція Заходу буде такою ж непереконливою, як і в 2014 році, Путін піде далі і впливати дипломатичними методами буде вже пізно. Спільна і потужна реакція Заходу сьогодні як ніколи важлива. Україна має отримати план дій щодо членства в НАТО.

Сьогодні США запровадили нові санкції проти Росії. Це важливий крок. Ми бачимо, що після 7 років санкцій в Росії досі є ресурси і бажання збільшити напругу – це найяскравіший доказ, що санкцій недостатньо.

Економічна підтримка України, а головне – робота з Президентом Зеленським щодо проведення в Україні необхідних і дуже важливих реформ у сфері правосуддя, побудови антикорупційної інфраструктури, деолігархізації, приватизації, – будуть найкращою відповіддю Путіну. А Зеленський має отримати чіткий сигнал від Заходу, що Україна може заплатити дуже дорогу ціну, якщо він буде толерувати корупцію у своєму оточенні. І відповідальність за це лежатиме виключно на ньому.

Демократія для України – одне із найбільших досягнень за часи незалежності. А сьогоднішні дії є випробуванням не лише для української, але й для всіх світових демократій.

В умовах постійної військової загрози, ризики для демократії України суттєво зростають. Тому Заходу дуже важливо зараз знайти нові шляхи ефективного протистояння агресії Росії, а разом з тим чітко комунікувати Президенту України неможливість узурпації влади. Адже правосуддя – це функція виключно судової системи, що має бути незалежною від будь-яких зовнішніх впливів.

Про це говорили вчора під час дискусії щодо агресії Росії проти України, яка відбулась на базі Атлантичної Ради, разом із колишнім координатором санкцій в Державному Департаменті США Деніелом Фрідом, колишньою високопосадовицею Пентагону Евелін Фаркас та міністром оборони України в 2019-2020 рр Андрієм Загороднюком.

Основні тези усіх учасників дискусії в матеріалі Голосу Америки https://bit.ly/2ORaPrD


Ще влітку 2019 року в Торонто на конференції з підтримки реформ Україна декларувала боротьбу за інвестиції.

Втім зараз бачимо, що обіцянки, які тоді давав Президент Зеленський, не справдились. Зокрема у питанні демонополізації, прозорих і незалежних судів та боротьби за інвестиції.

Висновок один, поки в Україні не буде верховенства права і олігархи витискатимуть бізнес, інвестицій нам не бачити. Міжнародні інвестори не будуть приходити у корумповане, не прагнуче до змін середовище.

Як Украіна втрачає інвестиції — описали із експослом Канади в Україні Романом Ващуком в статті.


​​Санкції проти олігарха Ігоря Коломойського — це позитивний і логічний крок американської адміністрації проти топкорупціонерів в Україні. Але Державний департамент при всьому бажанні не зробить роботу за українську владу.

Боротьба з корупцією має бути системною, а не вибірковою. Тут не може бути «недоторканних». Якщо влада не буде протидіяти впливу олігархів, перекривати корупційні потоки, як це робив наш уряд, — Україна ніколи не побудує спроможні демократичні інститути.

Санкції — чіткий сигнал для великого бізнесу: «Ваша модель поведінки більше не припустима. Якщо ти дозволяєш собі грабувати країну і поводитися агресивно, це матиме наслідки».

Українська влада має виявляти ініціативу і нарешті перейти до конкретних дій. Ніхто не хоче мати справу з ненадійними партнерами, які розповідають про прихильність реформам, а одночасно захищають одіозних топкорупціонерів й укладають «договорняки» з олігархами. Політичний клас України має зробити свій вибір. І бути готовим до наслідків.

Ми свій вибір зробили давно і довели це реальними справами. Працюємо далі.

Дивіться мій коментар для «Радіо Свобода» за посиланням⤵️

20 last posts shown.

2 920

subscribers
Channel statistics