ЛІТО і ДИМ
Пост про актрису ТЮГу Валерію Чайковську
Якби "Вікіпедія" не написала, то я би і не повірив, що сьогодні, 14 серпня, знаковий ювілей у талановитої актриси киівського ТЮГУ на Липках, у Валерії Вікторівни ЧАЙКОВСЬКОЇ. Їй 75. Аж не віриться. Але ж, як кажуть Сара Бернар і Лариса Валентинівна Кадочникова:"Актрисі завжди 18!" І ні роком більше.
Якось, ще до повномасштабної війни та особистих землетрусів, ми записували з пані Валерією програму для телеканалу "Культура" про режисера Миколу Івановича Мерзлікіна, що працював у ТЮГу в 1977 - - 1983 рр. Якраз тоді вийшла і книжка про режисера - "Микола Мерзлікін. Пошук досконалості" . І я бачив як актриса видозмінювалася перед телевізійною камерою. Ніби поринала подумки у роки свого театрального щастя, коли театр ще сприймався за храм, а не за боксерський ринг (де традиційно триває бій тільки за приміщення у центрі, а не за химерні художні ідеали) .
Так от, саме Чайковська серед тих лічених наших актрис, яка не може витравити з себе уявлення про художні ідеали.
Після телевізійної зйомки мені і подумалося: а таки було б добре, якби ця хороша актриса колись стала в уявну чергу за іншою, успішнішою, акторською долею, на яку саме така, як вона, без сумніву заслуговує.
Ні, вона не ремствувала під час зйомки на своє акторське життя/буття, приймала його таким , яким воно вже склалося. Бо направду були сезони цікавої творчої співдружності з Миколою Мерзлікіним, Юрієм Одиноким, з Віктором Сергійовичем Гиричем, новий керманич ТЮГУ, Слава Жила, також, я переконаний, не стане притісняти хорошу актрису у трупі, бо розуміє їй ціну.
Я про інше. Про те, що саме така особлива актриса зі своїм безкомпромісним сценічним ліризмом, з внутрішнім психологічним надломом, з загостреним драматизмом, що пробивається навіть у комедійних сюжетах, так от саме така як вона велінням долі і мала би на творчому шляху отримати у подарунок з Небес "свого"режисера. Так як зустріли колись "своїх" режисерів інші видатні актриси, вельми споріднені з українською Чайковською своєю психофізикою. Так, наприклад, Джульєтта Мазіна колись зустріла свого Федеріко Фелліні і народилися "Ночі Кабіріі" та "Дорога". Так, наприклад, Ольга Яковлєва зустріла "свого" Анатолія Ефроса і згодом народилися сценічні шедеври - - "Літо і дим" Вільямса "Ромео і Джульєтта" Шекспіра, "Одруження" Гоголя.
Що не кажи, а тут би кожна з наших хороших актрис погодилася стати в таку уявну чергу за " іншою долею", щасливішою, успішнішою, навіть медійнішою, якщо хочете.
На жаль, таких черг не існує. Як і не існує можливості переписати творче життя з чистого аркуша. Бо театральне життя, як дим на сільському городі під завісу спекотного літа:спалять бур'яни та картоплиння, вітер розвіє попіл та дим, а потім знову і знову гострий плуг обробляє свою цілину.
З іншого боку, гадаю, Валерія Чайковська, як жінка скромна, терпелива, інтелігента, ніколи б і нічого не переписувала заново.
Бо, оглядаючи життя у свої теперішні 75, вона і пригадає, що у її доробку були хороші і навіть улюблені постановки у Києві: "Кохання, джаз і чорт" , "Скляний звіринець", "Гарольд і Мод" , "Лісова пісня" , "Оскар - - Богу" (роль Рожевої пані), деякі інші вистави, були і державні звання, які вона заслужила чесною творчою працею . З кіно, правда, не вельми щастило. Але це і не дивина. Для такого обличчя, як у неї, треба спеціальні режисер та оператор, що глибоко копають у психології і знають як подати саме таке доросле/діточе акторське жіноче обличчя.
ВалеріяЧайковська - - одна з небагатьох украінських актрис сучасності, що зберегла до мистецтва театру - - трепет.
Колись, ще на початку 1980-х, критик Наталія Кримова запитала Фаіну Георгіівну Раневську у телевізійному інтерв'ю:"Фаина Георгиевна, а что, на ваш взгляд, сегодня стремительно уходит из Театра? - - "Трэпэт, деточка, трэпэт... Из театра ушёл трэпет. " - - відповіла тоді велика актриса.