Виворіт. Властивості тіл.

Вчора. Пізній вечір, мені на роботу рано, тому я уже майже сплю. Приходить повідомлення на месенджер від мого знайомого (назвемо його Ігор) з волонтерської організації: «Привіт, як справи? А ти давно переїхала в А!??». Та ну шо ж ти будеш робити, блядь!!! Я звісно роблю вигляд, що не розумію, про що мова, сама швиденько приховую анкету, і думаю собі: «Ну що за трясця! Не дадуть спокійно поєбатися!!!».
Пояснення про знайомого: він українець, віку 40+, не одружений (з його слів, не перевіряла), різноробочий/періодично безробітний, час від часу допомагає нам на волонтерці. Вперше мене побачивши він відразу почав до мене підкочувати, але там відразу було очевидно, що цікавлю його не я конкретно, але чоловік просто шукає жінку, з ким би знімати разом житло/вести спільний бюджет бажано з вигодою для себе, хто йому там готуватиме/прибиратиме ну і кого періодично можна трахнути. При чому секс в цьому списку далеко не на першому місці, головне бажання спільного побуту, тому що як не крути, а разом виживати простіше. Це серед місцевих заробітчан-чоловіків дуже популярна тема, мені раніше уже двічі робили (прямо чи завуальовано) такі пропозиції, при цьому у багатьох з цих чоловіків вдома дружина з дітьми, але тут хочеться ще одну «польову/вахтову» дружину мати.
Я загалом нічого не маю проти, кожен виживає, як уміє.
В той день я запрацювалася на волонтерці, ми з Ігорем залишилися удвох, він приніс пляшку мартіні, запропонував її розпити, я погодилася. Але далі (можете прогортати!) - нічого не було. За перші ж пів-години спілкування я збагнула, що до чого, але мені було з ним так нудно і нецікаво, от прям зовсім нудно, що я допила мартіні, попрощалася, і пішла додому, попросивши мене не проводжати. Надалі я його не те, щоб уникала, але наодинці з ним більше не залишалася.
І ось він побачив мою анкету на сайті і вирішив мені написати. Для чого? навіщо? хз!
Що мені з цим робити, як реагувати - хз! В анкеті очевидно мої досить не скромні фото (не нюдси, але все ж) ну і опис шось типу «шукаю з ким гарно та цікаво провести час».

Я шалено вдячна долі, що я народилася в цьому сторіччі. Уявила себе народженою десь у 17-18 віці наприкад - і що би я там робила зі своїм лібідо і характером???))) Я би не вижила)))
Заговорила з якимось чоловіком на вулиці - на наступний день про це знало би все місто! Передала потенційному коханцю записку через служницю - вона прочитала, всім подружкам розпатякала! Коханець передав відповідь, призначив зустріч у парку в дальній альтанці - записку перехопили, прочитали, донесли моєму батькові! Я прийшла на зустріч, усіма правдами і неправдами вислизнувши з дому - не встиг би мій потенційний коханець навіть ручку мені поцілувати - нас застукали мої/його батьки! Скандал, репутація спаплюжена, нас розлучають, мене відправляють в монастир/видають заміж за колегу батька, 50 річного штатного радника з червоним носом, подагрою та імпотенцією. Мого коханого посилають служити на Кавказ...
Живу лише надією на зустріч, обдумую плани втечі, але потім до мене доходять чутки, що мого любчика убито в бою - я напиваюся миш’яку/кидаюся під потяг - життя закінчено - а мені ще й 25-ти немає, я за все життя навіть не поєбалася нормально!!! Фуууууух!!!!!!!!!!
Я собі вчора ввечері все це як науявляла - мене в холодний піт кинуло, аж трусити почало)))

Потім отямилася, згадала, хто я і де я, подякувала Фреї за те, що я народилася в кінці 20-го, і все ще жива у 21-му сторіччі. Подумала, що найгірше, чим мені загрожує моя статева поведінка зараз - це лише репутаційні втрати - видихнула і розслабилася.
Дякую усім попередницям, які боролися за права жінок на вільне статеве життя, і вічна слава розробникам надійних і доступних контрацепційних засобів - за те, що я можу єбатися в своє задоволення без усіх цих зайвих ускладнень)))
Амінь)))

Те саме і зі статевим життям: я шифруюся з усіх сил, але періодично проколююсь, або просто так виходить, що хтось бачить/дізнається про мене щось, що я намагалася приховати. Наприклад місто, де я живу, дуже маленьке в порівнянні з моїм рідним, і я мимоволі постійно десь стикаюся там зі знайомими. А найгірше, що українська діаспора тут маленька, і в ній взагалі усі всіх знають!
Так в нашій волонтерській спільності усі знають, що я не заміжня/не маю чоловіка, і наші старші кумушки періодично дають мені непрохані поради на тему «як мені з кимось познайомитися» і так далі.
Нещодавно, коли ми прогулювалися обійнявшись з моїм коханцем/статевим партнером - ми зустріли мою соратницю по волонтерській діяльності. Це було неприємно для мене, тому що офіційно то я «самотня». По-факту я теж самотня, я просто не хочу пояснювати усім, що «самотня» не дорівнює «ні з ким не єбуся».
Ось це «я самотня, але я єбуся з чоловіками» - воно взагалі дуже погано вкладається в голові у людей! Що у чоловіків, що у жінок, що старших, що моїх ровесників. Для них «не заміжня/ні з ким не зустрічаюся» - автоматично дорівнює тому, що у мене немає і не повинно бути сексу. Бо який же може бути секс поза шлюбом/стосунками??? Це ж БЛЯДСТВО!
А я не умію, не хочу, і не вважаю за потрібне їм щось пояснювати і у чомусь переконувати.

Повторюся, місто, де я живу - це таке собі село з інфраструктурою. Але за великим рахунком тут два «градо-утворюючих» підприємства, маленька щільна українська діаспора і взагалі я називаю його «fucking small village for fucking» (так я одного разу назвала його в розмові зі своїм найкращим коханцем). Коли я дізналася, що три з моїх колишніх статевих партнерів працюють на одному ж з цих градоутворюючих підприємств - я зрозуміла, що ареал єблі треба розширювати. Тому я змінила в застосунку для дейтингу своє реальне місце проживання на інше, сусіднє але відносно велике (разів у вісім більше, ніж моє). Мені там подобається, воно знаходиться недалеко, я туди періодично навідуюся. Назвемо це місто «А!». Я то наївно сподівалася, що це допоможе мені уникнути небажаних повторюванних контактів з колишніми. Але не так сталося, як гадалося.

Про анонімність в мережі і в житті та право на таємницю

Я майстер спорту по «мимовільній де-анонімізації». От серйоно!
Все, що я хочу приховати - рано чи пізно випливає назовні)))
Не знаю, як би пояснив це Фройд - можливо у мене є підсвідома тяга до ексгібіціонізму, і я спеціально роблю все так, аби «розкрится»?????? Звучить правдоподібно, тому що це пояснює, чому я то чатом «випадково» помилюся, присилаючи нюдси не тому, кому планувалося, то особистий щоденник «забуду» на видному місці (було неодноразово у підлітковомі віці), то на робочому компі залишу відкритими всі «провокативні» вкладки, то ще щось. Можливо це один із проявів мого потягу до саморуйнації, бо об’єктивно моя «забудькуватість» завжди виходила мені боком, приводячи до неприємних наслідків різного ступеня тяжкості.

При цьому формально я - параноїчка, яка дуже опікується своєю анонімністю та усіма своїми таємницями. Я єдина, кого я знаю, у кого вдома є шухлядки в столі/комоді, які закриваються на ключ (попри те, що я жила одна, але це «від» гостей та «від» тих, хто має ключі від моєї квартири на екстренні випадки). У мене крім того є замки в міжкімнатних дверях (і я вважаю це абсолютною необхідністю), ну і так далі. У мене купа сімкарт для реєстарції, кожна зі своїм призначенням: окремо для банків, окремо для реєстрації на різних офіційних сервісах на кшталт постачальника комунальних послуг чи кабінета лікаря, окремо для роботи, для особистого спілкування, для реєстрації на сайтах знайомств ну і так далі. Кількість моїх мейлів для різних цілей я взагалі уже не пам’ятаю. Але шпигуни проколюються на дрібницях, тому я періодично плутаю номери, самі телефони (як прилади), помиляюся чатами, називаю партнерів іменами інших/колишніх, ну і так далі. Мій стомлений хронічно зайобаний мозок періодично «збоїть» плавлячись від перевантажень, і я «палюся» по-повній. Із таких останніх неприємних моментів: тут, де я зараз живу, не те, що не прийнято обговорювати зарплати свою та колег, а це навіть якоюсь мірою таємниця. Але я примудрилася роздрукувати на робочому принтері (бо вдома я принтера не маю) свої зарплатні листки (бо мені там треба було розібратися з нарахуваннями), але я забула їх забрати додому, а залишила принтері. Мої колеги/сусіди по кабінету що прийшли наступного дня раніше за мене звісно їх побачили та прочитали. Не смертельно, але неприємно, я досі злюся на себе.

А ще моєму житті часто траплялися якісь феєричні збіги обставин, які можна «копіювати» в сценарії
голлівудських мелодрами майже без змін. Із того, що траплялося ще вдома і давно: 1) я випадково познайомилася з колишнім моєї знайомої і почала з ним мутити; 2) дві пари моїх подруг, яких я ніколи не знайомила між собою, які лише чули про існування одне одних - познайомилися між собою випадково, але в той же день з’ясували, що у них спільного; 3) на мене виходили якісь люди, яким щось було від мене потрібно, знаходячи мої контакти навіть не через треті, а через п’яті руки. І це попри те, що я народилася і жила у місті з кількамільйонним населенням.

На молодших курсах інституту я товаришувала з одним своїм одногрупником, який на той момент був у тривалих стосунках. Він був зовнішньо схожий на Антоніо Бандераса, і у нього була купа рис, які мене страшенно бісили. Серед них була самозакоханість, схильність до понтів і пафосу, яка проявлялася не лише у зовнішньому вигляді (він був готом, і вбирався відповідно дуже театрально навіть в повсякденному житті) але й у поведінці, емоційна неврівноваженість. Ми розходилися в ключових світоглядних моментах, в тому числі і у поглядах на стосунки. Я абсолютно чудово усвідомлювала, що він аж ніяк не підходить мені для стосунків, навіть теоретично.
Але нас єднала любов до пошлих жартів та чорного гумору, певної музики, до жінок і до субкультури готів не в останню чергу. Ми проводили багато часу разом, в основному щоправда за завданнями з вищої математики))) І от моя мати зробила з цього висновки і якось запитала мене з надривом у голосі: «Ти що, закохалася у *Антоніо*???». На що я їй абсолютно чесно відповіла: «Ні, але я його хочу». Моя мати була шокована. Вона все намагалася щось допитатися в мене і ніяк не хотіла збагнути, що я - 18-річна дівчинка, - можу когось просто хотіти, але не любити/не бути закоханою. Тоді у мене закралася перша підозра, що існує категорія жінок (ну, або людей загалом), які не розрізняють статевий потяг від любові, і напевне називають закоханністю все підряд, що відчувають внизу живота))))

Передчуваю, що цим постом я відкрию скриньку Пандори, але цікаво було би почитати в коментарях, як це працює у інших людей.

Так-с.
Вирішила добити тему про лібідо і вотетовот всьо, поки маю трохи вільного часу та натхнення.
Частина друга.

Маю велику підозру, що думки, які я хочу озвучити, розділять моїх підписників на два табори, тому що я хочу розглянути питання механізмів виникнення статевого бажання, і застосувати класифікацію за дихотомічною ознакою)))
Так от: як же виникає статеве бажання і що є первинним, а що похідним: бажання чи об’єкт/суб’єкт бажання?
(Звучить майже як основне питання філософії: що первинне, ідея чи матерія?)))

Давним давно я була зареєстрована на одному з безлічі сайтів знайомств, який, з поміж інших, вигідно виділяла опція «ведення щоденника на сайті». Можливість постити короткі записи та залишати під ними коментарі робила цей сайт подібним до будь-якої соцмережі, але з акцентом саме на дейтінг, та допомагала людям знайомитися та створювати пари, на мою думку, набагато ефективніше, аніж усякі там «лайки», «матчі», «супер-лайки» та «отримати віп» чи «зробити подарунок». На жаль, ця чудова задумка напевне виявилася невигідною з комерційної точки зору, тому що спочатку власники просто закрили цю опцію, а потім і сам сайт викупив якийсь агломерат типу «мамби».
Але поки ця опція існувала, я активно тішила там свою графоманію, і звісно часто читала особливо цікаві дописи інших учасників. Так от, в одному із щоденників, в ході коментування зайшла мова про статевий потяг/статеве утримання тощо - одна учасниця задала запитання, яке в ході тієї дискусії було явно риторичним: «А що, хіба буває статевий потяг сам по собі, а не до конкретного чоловіка [людини]???». (І тут я підзависла…) Більшість коментаторок (відписалися майже одні жінки) повністю підтримали попереднього оратора, висловившись стосовно себе, що «так, саме так, статеве бажання у них не існує/не активне саме по собі, а «прокидається», коли у полі їх зору з’являється відповідний об’єкт/суб’єкт, в якого вони закохуються».
Я щиро намагалася примірити це на себе, але не змогла. Тобто, це як? Якщо навколо не було би жодного «достойного» кандидата, то мені і сексу би не хотілося взагалі?? Це було би напевне зручно, з практичної точки зору, але для мене це точно не працює.
(Пізніше я зустрілася з терміном «демісексуальність», і подумала, що може всі ті жінки, які в один голос стверджували, що хотіти можна лише конкретну людину - були демісексуалками.

Я можу розказати про себе (ну бо про інших не можу, упс) що у мене однозначно статеве бажання є «первородним». Воно існує у мене саме по собі, не залежно від наявності в моєму оточенні привабливих для мене осіб. Хоч на безлюдному острові, хоч в одиночній камері тюрми - мені хотітиметься сексу. Якщо поруч з’являється більш чи менш привабливий для мене суб’єкт, це бажання природньо фокусується на ньому. Якщо такого суб’єкту наразі немає, це бажання існує в фоновому/несфокусованому стані, або переходить в площину спогадів або в площину фантазій.

Я не знаю, як це працює у інших, але цікаво було би розібратися. Якщо згадати усі гендерні стереотипи, які я чула все своє життя і продовжую чути ще доволі часто, то там буде приблизно таке «чоловіки - примітивні створіння, для яких секс стоїть на першому місці, але вони чітко розділяють секс і любов, тому трахати можуть кого завгодно, а одружуватися на геть інших». Ну і звісно «жінки - натури складні, їх для того, аби зайнятися сексом/отримати від сексу задоволення, обов’язково потрібна емоційна близькість/любов/штамп в паспорті».
Якщо мислити подібними штампами, то я виходить чоловік, тому що розрізняти/відокремлювати любов/закоханість від просто статевого потягу я навчилася дуже рано. Тобто я не вважаю, що вони повинні бути відокремлені - навпаки, я все ще мрію зустріти людину, до якої відчуватиму і любов, і статевий потяг, і повагу, і ще купу позитивних почуттів - водночас. Але практика мого життя показала, що не відчувати статевий потяг до якихось людей, які мені приємні як особистості - і навпаки, відчувати його до тих, які мені очевидно не підходять на роль партнерів для життя - це для мене нормально.

Я не пам’ятаю, коли нас вирубило. І не пам’ятаю, коли ми продовжили - в той же день, чи уже на наступний. Але я пам’ятаю, що мій коханець вирішив зробити мені масаж, і яким чудовим був цитрусовий запах масажного масла. Він розминав мені кожен м’яз, розтягував кожне сухожилля, я ніколи ще так виразно не відчувала, з чого складається моя скелетно-м’язова система. Все, про що я могла думати в цей момент, було «О боже, який кайф!!!». Але я була би не я, якби мій мозок не отруювали думки на кшталт «Чорт, де він цьому навчився??? Такому не можливо навчитися самотужки, це майже професійний рівень!» і «Я не дотягую! Я не дотягую до його рівня! Терміново треба записатися на курси масажу, хоча би, для початку!».

Коли він закінчив з масажем, єдине, чого мені хотілося - спати. Але я заборонила собі засинати, я відчувала, що повинна якось віддячити людині, яка принесла мені стільки задоволення.
(Взагалі цей лейтмотив «я повинна віддячити» є одним з основних в моїй підсвідомості, і в цих стосунках теж зіграв зо мною злий жарт, але з іншого боку, - що таке любов, як не відчуття вдячності за принесене нам задоволення???).

Мій коханий стомлено лежав на спині, розкинувши руки. Я сіла скраю ліжка і почала розминати йому стопи (стопи у нього красиві, я милувалася, так що він помітив це і навіть запитав, чи я маю фут-фетіш), ікри, потім повільно піднімалася вище, обережно, ніжно цілувала внутрішню частину стегна, пах, мошонку, але умисно оминала торкатися члена, щоб не сполохати збудження, яке помалу наростало у ньому. Коли член уже трохи набух, тоді я взялася і за нього. Облизувала так, наче це моє улюблене фісташкове морозиво)) Дивно і парадоксально, що я довгий час перед нашою зустріччю не була фанаткою міньету, але Йому мені хотілося смоктати без перерви на рекламу)))
Він обрізаний, а крім цього у нього однозначно понижена чутливість, тому міньети завжди були лише «прелюдією». Він жодного разу не кінчив від міньету, і навіть не прагнув до цього. Мене це, загалом, влаштовувало. Тому що я люблю, коли чоловіки кінчають, «лежачи» на мені. Люблю відчувати вагу чоловічого тіла. Тому після того, як він кінчив, ще довго «валявся» на мені, не виймаючи з мене.

Коли ми прощалися наступного ранку, довго не могли націлуватися і розчепити обійми, - я уже абсолютно чітко усвідомлювала, що я пропала.

Тому я просто насолоджувалася тим, як мій коханець грається моїм тілом, перевертаючи мене, як ляльку. Ми просто співпали в своїх очікуваннях і вподобаннях, як дві частини пазлу, саме це і робило наш секс таким прекрасним. Я люблю дороге красиве взуття на підборах, а у нього явно фетіш на таке взуття, тому коли він навіть повністю мене роздягнув зверху, закинув мої ноги собі на плечі і почав мені як завжди ретельно вилизувати - то залишив на мені мої замшеві чобітки. Я трохи побоювалася, аби не смикнути мимоволі ногою в екстазі та не заїхати йому каблуком в обличчя - це могло би трохи зіпсувати момент, але все обійшлося.
(Краєчком мозку я подумала, що там на підлозі валяється його чудова червона краватка, і що було би непогано і її якось застосувати в нашій грі, але не стала нічого говорити вголос, аби не збити його і свій настрій).
Я була уже в напівпритомному стані від задоволення, коли він нарешті перейшов безпосередньо до акту пенетрації - зняв з мене нарешті мої чобітки, закинув мої ноги собі на плечі та увійшов. У мене коротка піхва, і його член для мене трохи задовгий, що завдавало мені дискомфорту перші хвилини, але дуже швидко я перестала звертати на це будь-яку увагу. Кайф повністю відключив мій мозок. У мене бувають різні види задоволення, яке я отримую від сексу. Буває задоволення гостре, стрімке, коли збудження швидко наростає і швидко розряджається оргазмом. Але на цей раз збудження і задоволення були повільними, - в таких випадках я не кінчаю, але кайф від процесу отримую шалений, і єдина думка, яка ще тримається в моїй порожній голові: «Будь ласка, продовжуй! Будь ласка, не виймай з мене хуй ні за яких обставин, ніколи його з мене не виймай!!!».
Не пам’ятаю, чи сказала я це вголос, чи лише подумала, але майже саме в цю мить він вийняв з мене член (Чооооорт! Ну чому??????), але засунув в мене пальці. І почав так активно дрочити мені пальцями, натискаючи на передню стінку вагіни, що це було просто НЕСТЕРПНО ПРИЄМНО. Тобто це було безумовно приємно, але і нестерпно водночас (наче зуд в уретрі, сексуальне задоволення і нестримні позиви до сечовипускання водночас). Я уже хотіла попросити його припинити, аж раптом я потекла. Самим реальним чином випустила з себе цівку рідини. Таке зо мною трапилося вперше в житті, але у мене не було часу зосередитися на своїх відчуттях та проаналізувати їх, тому що мій коханець уже увійшов в мене знову, щоб отримати свою долю задоволення. Кінчив він дуже бурхливо. Я взагалі люблю спостерігати, як чоловіки кінчають. Але мій коханець кінчав особливо видовищно, здригаючись усім тілом ще хвилини півтори після. Потім він пробурмотів щось типу «Ти мене убиваєш!» (Забігаючи наперед: навзаєм, любий, навзаєм!) і завалився на мокре від нашого поту ліжко, згрібши мене в обійми.
Я лежала в його обіймах абсолютно виснажена, і він запитав мене: в чому секрет і чому це так приємно, просто лежати разом??? Я відповіла: окситоцин. Він не знав, що таке окситоцин і я знайшла і показала йому якусь статтю на англійській про цей гормон і його роль у формуванні прихильностей. Я лежала на його грудях, я чула, як б’ється його серце, десь краєчком мозку я відзначала подумки, що все те, що мені спочатку не подобалося в його тілі (забагато волосся на грудях, вуха стирчать, пальці на руках короткуваті) - що все це мені уже подобається, от просто зараз, з цієї миті починаючи мені подобається в ньому ВСЕ. Я роздивлялася його закоханим поглядом, він дивився на мене таким самим поглядом, і я розуміла, що от нарешті цієї миті я і закохалася.

*В цей момент я була найщасливіщою за усе своє життя*

На відміну від першої зустрічі, яку я не планувала взагалі, до другого побачення я готувалася дуже ретельно. Я навіть прийшла на нього абсолютно тверезою. Він відразу взяв мене за руку і поцілував так, наче ми щосуботи так зустрічаємося. Ми зайшли випити в якесь досить людне місце, де до того ж гучно волала музика, але для мене це було і на краще. Не треба було багато говорити, бо все одно від хвилювання я не могла зв’язати і двох слів. Тому я просто сиділа навпроти і дивилася в його очі. В його зіницях грали бісики, і він посміхався такою ж божевільною посмішкою, як і в першу нашу ніч. На ньому була біла сорочка і червона краватка, мені подобалося на нього милуватися. Я почувалася дуже ніяково, він це зрозумів і посміхався з мене. Він взяв мою руку і почав повільно проводити пальцями по моєму зап’ястку, просуваючись вище. Від цих простих дій я шалено збудилася.
Я була одягнена в скромне бежеве плаття та тілесні панчохи. Не зважаючи на те, що я загалом не дуже люблю бежевий колір, це плаття мені дуже пасує, хоч і належить до категорії «скромняшних» (тобто скромних, але няшних). Крім того, воно досить коротке, а ноги у мене - одна з ключових привабливих ознак)))
Спочатку ми обговорювали якісь банальності, типу якому вину я віддаю перевагу, чи скільки у мене в гардеробі плать (спойлер: багато, дуже багато). Потім він запитував про такі речі, про які мене давно вже ніхто не питав: про мої хоббі, про мої плани та інше. Я сказала, що скоро буде мій поетичний вечір та запросила його прийти послухати.
Він весь час дивився на мене. Він дивився на мене, як кіт на новорічну гірлянду. Мені подобався цей його погляд. Повітря між нами іскрилося від передчуття бажаної близькості.
Ми не стали затримуватися в тій кав’ярні надовго, і скоро рушили до готелю неподалік.
Зайшовши в номер довго цілувалися при дверях. Я збиралася стати навколішки, але не встигла, тому що він взяв мене на руки, відніс у спальню і поклав на ліжко. Його пестощі були дуже повільними, як і в перший раз, але тепер я уже не квапилася, а просто насолоджувалася кожною миттю. Але щойно я захотіла зняти з себе принаймні взуття, він зупинив мої руки і сказав: «Ні-ні, це моя робота». Що ж! Я не стала сперечатися, а просто розслабилася і дала йому можливість зробити все самому, як він вважав за потрібне.

Я нікому ніколи у цьому не зізнавалася - але насправді мені подобається бути іграшкою для чоловіка у ліжку. Це абсолютно протирічить тому, як я взаємодію з чоловіками у повсякденному житті: я дружу, я ворогую, я завжди конкурую з чоловіками. Так історично склалося: я росла пацанкою, дружила переважно з хлопцями, училася в технічному вузі і я працюю інженером у переважно (вдома це було «абсолютно») чоловічому колективі. У мене ніколи не виникає бажання, щоб за мене вирішували мої проблеми (да ніхто ніколи цього і не робив і не робитиме), я ніколи не уміла і не хотіла користуватися «перевагами» своєї статі для вирішення якихось робочих питань. Я завжди позиціоную себе як ту саму «сильну і незалежну», але, shit. У ліжку я люблю, щоб мною гралися. Я вбираюся у плаття, корсети, панчохи і підбори, мені подобається дивитися на себе в дзеркало (особливо під час сексу), я люблю, коли домінує чоловік, і я люблю, коли моїм тілом користуються.
Ну, і звісно, не варто нікого обманювати: я досить таки лінива, і я дуже-дуже стомлююся від життя. Тому варіант коли чоловік робить все сам - це майже завжди ідеальний варіант для мене.

Я написала йому першою.
В неділю вранці ми задоволені одне одним розсталися на парковці перед готелем, і дорогою додому я обіцяла собі, що першою йому не писатиму. Але протрималася я рівно до середи, коли еротичні спогади повністю заволоділи мною і я не могла більше стримуватися, а в голові була лише одна думка «я хочу повторити! я хочу ще!». В середу ввечері я взяла вакуумник в одну руку, а телефон в іншу і подумала: «Якого, власне, біса???». Ну і написала. Щось типу: «Привіт, як справи? Я все ніяк не можу забути твій член у себе в роті. Може повторимо?».
Він відписав відразу ж: «А ти запам’ятала ще щось крім цього? сподіваюся, там були ще приємні моменти… », ну чи щось приблизно таке.
Далі розмова перейшла на обговорення цих моментів, ну тобто «що сподобалося/не сподобалося/що хотілося би повторити» і в руслі цієї розмови він написав дуже важливе для мене речення про те, що *секс - це не лише сам статевий акт/акт пенетрації, а весь комплект фізичних та емоційних взаємодій до, під час, між та після*. І ось таке визначення мені дуже сподобалося, і саме це було для мене ознакою, що я не помилилася у своєму «випадковому виборі» і ми дійсно дивимося на це питання схоже. (Тут ви собі поставте поміточку, питання свого сприйняття сексу/того, яку секс грає роль в моєму житті/які функції виконує - я обов’язково розгляну детально пізніше).


Перед другим побаченням з ним я хвилювалася, як інститутка перед випускним. Загалом, небезпідставно. По-перше, я боялася розчаруватися. По-друге, я боялася розчарувати.
Стосовно першого пункту: із власного багатого досвіду - часто траплялося так, що перший/випадковий секс був вау-ефект, але уже другий/запланований розчаровував повністю. Там де присутній адреналін і ефект новизни - я схильна не помічати/пробачати огріхи та промашки, але уже на другій зустрічі стає зрозуміло, що коханець дбає лише про себе/техніка на нулі/намагається знехтувати презервативами/як людина мудак/…/немає бажання розмовляти і домовлятися/ми просто не підходимо одне одному в сексі. Загалом перший хороший секс не дає жодної гарантії, що наступні рази теж будуть хороші.

Стосовно другого пункту - тут уже спрацювали мої власні таргани. Вся обстановка першої нашої зустрічі та вся Його поведінка справили на мене таке сильне враження, що я почала задумуватися «А чи дотягую я до його рівня???». І манікюр у мене не з салону (і той гігієнічний, без покриття), і тіло у мене не фітоняшне, і волосся у мене не піддається жодній укладці, і овал обличчя уже поплив, і зморшки, і плаття у мене «ноу-нейм» бренду, і сумочка стара, і взагалі, і взагалі, і взагалі… Одним словом весь набір стандартних жіночих загонів з приводу зовнішнього вигляду. Додайте до цього ще загони з приводу моєї поганої англійської…. (Я нормально читаю/пишу/говорю/розумію все, що стосується моєї роботи, але дуже погано знаю звичайну повсякденну лексику, і абсолютно не володію сучасним сленгом).

Так-с, кошенятка мої!

У мене тут намалювалася проблемка, з роду тих, які часто трапляються з людьми з паранойєю, або тих, що не догралися в дитинстві у шпигунів... Ну, себто у тих, у яких, як у мене, сто пятдесят сімок, кожна для окремої цілі, і тих, у яких крім параної ще й склероз походу прогресує...

Простими словами: я дуже довго забувала поповняти сімку, на яку зареєстровано телеграм, з аккаунту якого я і веду цей канал, і сталося те, що мало статися - цю сімку заблокували((((
Сама телега у мене поки що працює, але коли мій старий уже заблокований номер повернуть в базу мобільного оператора, сімку з цим номером хтось купить і захоче поставити собі тг - цей аккаунт і канал відповідно теж -автоматично буде знесено.
Маю щось придумати до того, як це сталося. Є простий спосіб перееєструвати аккаунт тг на інший номер, але для цього мені потрібна нова чиста сімка, українського оператора. Ось такими проблемами зайнята я в суботу ввечері.

А у вас як справи?))))

По-третє, і це напевне, найважливіше - питання в тому, як сприймати секс. Для мене секс - це хобі, це ЗАХОПЛИВА ГРА, це свято в решті решт!!! Я люблю секс-побачення, я ретельно до них готуюся, я вбираюся у свої найкращі сукні/білизну, для мене дуже важливо наявність красивого прибраного місця (обожнюю єбатися в дорогих готелях!!!), а найважливіше - відповідна атмосфера і достатня кількість вільного часу! Придумати «сценарій», підібрати образ, підготувати реквізит, - це все для мене дуже важливо в сексі!!! Таке моє сприйняття сексу дещо наближує мене до БДСМ культури (як я її бачу!) з усіма цими поняттями «сессія», «практика», «костюм», «реквізит» тощо. Я люблю такі атрибути/аксесуари, як панчохи, корсети, довгі рукавички, нашийники/чокери, тощо; на чоловіках я люблю бачити напульсники та ціпки. Коли я збираюся на побачення, я уже потроху збуджуюся, просто роздивляючись себе в дзеркало у відповідному вбранні)))
Я люблю не лише вібратори як механічні пристосування, що допомагають швидше досягти оргазму. Я люблю усі ці «штучки», які дозволяють доповнити/урізноманітнити сексуальну взаємодію між людьми. Все, чим можна «доповнити» член/язик/пальці. Мова йде саме про доповнення, а не про заміну: подрочити самій вдома, або коли тобі дрочить чоловік (а в цей час наприклад єбе тебе в рот) - це очевидно абсолютно різні речі для мене.
Але крім іграшок, призначених для генітального/анального використання, є ще купа всяких речей, які я полюбляю використовувати в процесі для взаємодії з іншими частинами тілами: лід, віск, пір’я, пензлики/фарби, напульсники/наручники, масажні/збуджуючі масла, зажими для сосків, ну і так далі, і так далі, і так далі… Я завжди намагаюся задіяти усі можливі органи відчуття/сприйняття у рамках статевої взаємодії.
Я люблю різні «сценарії» в залежності від настрою. Як я хочу, щоб мене сьогодні виєбали: розслаблено і ніжно, з масажем і ароматичними свічками, або жорстко, зі зв’язуванням і поркою. Але якби це не було, для мене головне, щоб це було довго, тривало, різноманітно, і ЕМОЦІНО ЗАРЯДЖЕНО.
Очевидно, що такий секс потребує відповідного місця, підготовки і часу.
Тому, підсумовуючи вищесказане: у мене скоріше звичайне середнє лібідо, просто для мене краще раз на тиждень потрахатися тричі за ніч з фантазією, аніж тричі поспіхом перед роботою/перед сном але кожен день.

Зовсім інше питання: як довго я можу обходитися взагалі без сексу. Зараз я уже не встигаю про це розказати, тому другу частину даної теми обіцяю висвітлити в наступному пості.

Я тут нарешті трохи розреблася з роботою, і згадала, що я колись обіцяла дати розгорнуту відповідь на коментар одного мого підписника. Відповідь вийшла занадто розгорнута, тому я вирішила її викласти окремим постом))
Питання було про різний рівень лібідо…


Частина перша.

Насправді я не вважаю, що у мене екстремально високе лібідо. Я би навіть сказала, що сексуальні можливості/потреби у мене скоріш за все абсолютно середньо-статистичний. Так, я багато думаю про секс і постійно його хочу, але це лише «від постійного недотраху». Я реально останні шість років живу в режимі постійного статевого голоду. Тому, так, - я багато думаю про секс. Але це не означає, що я реально займалася би сексом по три рази на день, якби у мене був постійний статевий партнер та технічна можливість.

По-перше, давайте розглянемо секс як різновид фізичної активності.
Я багато працюю. Переважно розумово, але частково і фізично, - і це дуже мене виснажує, тому насправді я майже ніколи не займалася сексом під час робочого тижня. Ну реально, який секс після 12-14-годинного робочого дня (а у мене такі дні часто…)??? а спати коли?))) Ні, звісно, якщо суто лягти на спинку і ноги розсунути - то я звісно можу))) але може статися як в анекдоті «будеш трахать - не буди», бо якщо я лежу на спині більше 5 хв - я як ноутбук, переходжу у сплячий режим автоматично. Тому коли я була заміжня, ми з чоловіком майже ніколи не трахалися по будням. Переважно по вихідним, ну і у відпустці звісно - і то, лише коли добре виспалися, а не тоді, коли наприклад, провели весь день на ногах в поході/не екскурсії і т.д.. Більшість моїх улюблених поз/позицій в сексі вимагають активних рухів, і на це не завжди вистачає в першу чергу фізичних сил. Звісно, можна і на боку в позі «ложечки»: обійтися мінімальними зусиллями, так би мовити. Але я люблю раком, по-офіцерськи (без поняття, як називається ця поза зараз, але в часи моєї молодості її називали саме так))), наїзницю, - і все таке інше, - пози в яких як мінімум один партнер має рухатися активно.
Тому часто бувало/буває так, що психоемоційне бажання сексу присутнє, але сил на його фізичну реалізацію немає жодних. Тоді мені простіше подрочити нашвидкуруч, якщо вже геть нетерпець, - і не заморочуватися.
Крім того - для мене вирішальним є питання не кількості статевих актів в одиницю часу, а їх тривалості/якості. У мене понижена чутливість, мені треба багато часу, щоб досягти оргазму від фрикцій, але при цьому я дуже люблю саме вагінальну стимуляцію → → → я люблю тривалі статеві акти, і повторювані статеві акти. Грубо кажучи, мені краще один раз 30 хвилин, аніж щодня по 10 хвилин. (А ще краще - рази три по 30 хвилин). Короткі «перепихончики» я не сприймаю взагалі. Для мене секс, що триває 5, 10, 15 хв - це просто «ні про що». Я не встигаю ні налаштуватися на секс, ні збудитися нормально, ні відчути задоволення. Це, між іншим, дуже корелює з моїм режимом харчування. Хтось любить легкі перекуси кожні дві години, а я люблю калорійні сніданки/обіди, багаті білками і жирами так, щоб хоча би годин шість про їжу не думати взагалі.

По-друге, якщо розглядати секс з точки зору психоемоційного бажання - див вище))) Психоемоційно я стомлююся на порядок більше, аніж фізично. Сексуальне збудження і задоволення - це теж робота мозку, на виконання якої потрібен ресурс. У мене нелінійне навантаження на роботі, і реально бувають тижні, коли ні про який секс в реальності навіть мови не йдеться. Просто як в тому старому анекдоті «чи задовольняє вас ваша робота?»))) Звісно технічно можна трахатися і в такому стані, але зазвичай це марна витрата решток своїх сил - ніякого кайфу я не отримаю. Коли збудження немає в голові - маніпуляції зі статевими органами не приносять справжнього задоволення. Колись я натрапила у Змійки на дуже вдалий вислів (щоправда там він використовувався у трохи іншому контексті) - «пизда відвалюється». Насправді у мене теж часто трапляється дисконект між головою і пиздою. Але частіше у формі «пизда не проти, але мозок зайнятий іншими задачами»))).

Почала учити німецьку.
Розваги заради, та на пам'ять про мого крайнього/дай бог не останнього/найкращого коханця.

Заучую відмінкові питання.
Давальному відмінку у німецькій мові відповідають запитання:
Wem? Wo? Wann?
Мозок тут же придумує мнемонічне речення-доповнення до цих слів.

Wem? Wo? Wann? - Geben einen Blowjob.

Дякую, підсвідомість. Я завжди знала, що у мене одні хуї на умі))


UPD:
Чомусь згадався старий, тупенький, нетолерантний анекдот на цю тему.

Син підходить до батьків і запитує:
- Що таке мінет?
Батьки в шоці, але робити нічого, мовляв, краще нехай від нас дізнається, ніж на вулиці. Батько киває матері. Вона:
- Ну, синку, це коли до рота беруть...
Батько схоплюється і дає матері тріщину:
– не беруть, а дають, дура – у нас син росте!


насправді я тут задумалася, чи дійсно вищенаведений приклад - це правильний переклад виразу "робити міньет".
Поки що я не вивчала окремо цю тему з німецької, тому якщо серед читачів є люди, що знають німецьку добре - буду вдячна за підказку/виправлення.

Люблю цю еволюцію, яку проходять чоловіки, які мало мене знають. Від "О, ти така скромна!" до "Блядь, я не вивожу твій темперамент, і взагалі, могла би бути і поскромніше".

Їжте, блін, що замовляли!!!

Підсумки року, кажете??
Ну-ну...

Це був хуйовий рік, а наступний, побоююсь, буде ще гірший.
Повний треш і піздець одним словом. Купа марно витрачених зусиль, часу і грошей. Я багато бухала, курила і трахалася. Перші два пункти - напевне найбільше, аніж будь коли у своєму житті.

Але все ж таки, що у підсумку?
Я не померла, і не поїхала кукухою остаточно.
Мій будинок цілий і неушкоджений, мої рідні і близькі, і мій кіт - усі живі і майже здорові.
Чого і вам бажаю в новому році.

Вірю в ЗСУ. Слава Україні.

Йоль.

Період "між часом".

Спогади.

Я завжди сприймала цей період року, як час, коли треба впасти на дно і не рипатися.

Дожив до Йоля??? Молодець!
Але це ще не означає, що ти переживеш Зиму. Замри. Не рухайся. Бережи ресурси.
Святкувати??? Що святкувати??
Ми ледь-ледь перевалили за половину Зими. Так, перевалили, але все найскладніше, найважче - ще попереду.

Похвалити себе, що дожила до Йоля - і завмерти. Дати собі трохи перепочинку.
До Весни ще дуже далеко. Треба берегти сили.
Зимові канікули добре відповідали моїй потребі трохи перепочити в середині зими.
Сидіти вдома, читати казки Андерсена, приймати всі обмеження, які накладає Зима (обмеження на пересування, на проведення вільного часу, тощо) з тією ж покірністю (ніколи раніше мені не спадало на думку це порівняння!), з якою нижня приймає усі примхи свого верхнього.
Ну сказали ж тобі: сиди і не рипайся!
А я що? Я нічого! Сиджу, укривши ноги пледом. Читаю книжки. Не рипаюсь.

*Подумки: і хотіла би може рипнутися, але сил в кінці року все одно немає. Кінець чверті/семестру/року.*

Весь перший семестр першого курсу свого першого вишу я просиділа на знеболювальних.
Влітку перед вступом до вишу мені зробили хірургічну операцію, яка пройшла вцілому вдало, але інколи нагадувала про себе болями. Не сильними, абсолютно не сильними. Але ці болі відволікали мене від мого "головного завдання життя": учитися, учитися, і ще раз учитися. Тому коли я сказала матері про це, вона була не проти, щоб лікар прописав мені знеболювальне, аби лише я не відволікалася від навчання.

Ні, жодного специфічного кайфу від цих препаратів я не ловила. Вони просто дуже швидко стали частиною мого метаболізму так, що БЕЗ них мені було зле. Повторюся, мені не було добре З ними. З ними мені було просто нормально. А от без них... Без них було хреново.

Тому я приходила до хірурга ще, і ще, і ще.
І постійно підвищувала дозу.
Аж поки мене не вирубило прямо на парі .

Цього я дозволити не могла.
Я могла дозволити собі ВСЕ, абсолютно все, аби це не заважало мені бути високопродуктивною соціопаткою.
І коли знеболювальні почали заважати, я зрозуміла, що від них треба відмовлятися.

Коли я блискуче здала свою першу сесію і мої батьки нарешті ненадовго відєбалися від мене, я подумала, що це вдалий момент. Короткий перепочинок. Да і лікар уже переставав мені вірити в мої історії про хронічний біль.

Так ось.
Зима.
Зима того року видалася дууууже холодною.
Але я нарешті була щасливою.
Від мене відєбалися усі.
Я виходила з дому раз на два-три дні "в магазин за хлібом". Крім хлібу я приносила додому пару літрів дешевого пакетованого вина, і сиділа собі тихесенько в своїй кімнаті, потягувала вино прямо з чашки, читаючи своїх улюблених Камю та Андерсена. Літр вина денне.
Не пяна, але і не твереза.
Завжди в одному і тому ж ахуєнному стані і настрої.
Батькам як завжди було не до мене, вони нічого не помічали.
Не шляюся ніде, сиджу вдома, читаю книжки. Збс!

Шкода, що цей період "між часом" так швидко промайнув...

А чому мені це власне згадалося?
Ах, да.

Я зараз у відпустці. Дожила таки до неї. Не поїхала кукухою, і то молодець. Закрила великий проект на роботі. Новий напрямок, я одна. Чужа країна, чужі порядки. На старий напрямок чотири інженери мого рівня, на новий взяли мене одну.
Але нічого, я впоралася, я все встигла (хоча до усрачки боялася, що проєбуся і не встигну). Я молодець. Я закрила всі питання і пішла у заслужену відпустку.
Поїхала додому.

І от я дома.
На днях мені зробили невеличку хірургічну операцію. Дрібниця зовсім, але болить. А я не люблю, коли болить.
І ось, я сиджу, запиваю кетамін вином. Читаю посібник "як виростити з дитини нарциса", ну тобто біографію Моцарта.
Я люблю Моцарта.
І Йоль я люблю.
І взагалі все скандинавсько-німецьке люблю.
Слабкість у мене така.

Хтось пє горілку і пиздить дружину. Хтось голосує за *підставити необхідне*. Хтось читає жіночі романи і вірить у неземну любов.
У кожного свої слабкості...

Я от наприклад кожного року наприкінці іду в запій.
Кожен живе це життя, як уміє.
Дай нам Фрея усім пережити цю Зиму.

А далі ми лягли спати. І те, як ми спали, - це напевне було найпрекрасніше за всю ту ніч.
Спати, - я вам так скажу, - разом з кимось - це вам не просто геніталіями потертися. Спати з кимось - це насправді набагато більше про емоційну близькість, аніж будь які різновиди сексу разом взяті. Просто спати. Я дуже люблю спати з чоловіками. Просто спати з чоловіками *яких я люблю*.
І він цілував мене так солодко і ніжно, - так ніжно, а потім ми заснули обіймаючись так мило - що мені стало страшно!
Настільки страшно, що незважаючи на високу ступінь сп’яніння - я прокинулася о другій ночі (а заснули ми о першій) - від того, що моя інтуїція кричала мені: «ТІКАЙ ВІД НЬОГО! ТІКАЙ! Це найбільший твій жах у цьому житті! Він завдасть тобі найбільше болю! Просто тікай! зараз же!».
Але я не втекла. Треба було би - але я не втекла. Реально уже одяглася, і навіть узулася - але він прокинувся і спитав «а куди це ти власне зібралася?». І я також подумала: а куди це я, власне, зібралася? Ось же воно - твоє щастя! Те, чого ти так давно хотіла. Таке хтиве, і таке ніжне. Бери, користуйся - це все твоє *поки що*.

Але інтуїція мені не брехала. І для того, аби заглушити її голос, - я розвела його ще разок на швидкий секс о третій ночі, після чого уже стало зрозуміло: мені не врятуватися, мені не втекти.

Вранці на секс розвів уже він мене: так, як він хотів. Я була занадто заторможена з похмілля, аби опиратися його бажанням. Він єбав мене в рот (смоктати я була не взмозі, лише відкривати рот), - і лизав мені, і дрочив мені - що я тільки встигала заторможено дивуватися, як він усе це примудряється робити одночасно. От реально, за техніку поставила би 10 із 10.

Ми розставалися абсолютно задоволені одне одним. Весь час цілувалися і обіймалися і не могли відліпитися одне від одного. Це нагадало мені початок наших стосунків з колишнім чоловіком (зайві, зайві спогади - прогнати їх геть!) - коли ми так само не могли «розчепитися» одне від одного до останньої миті - аж поки не приїхали наші таксі, - але і тоді ми ще ніяк не могли припинити. Абсолютна хімія, абсолютна пристрасть - яка трапляється насправді не так часто в цьому житті…

Він сказав: якщо ти хочеш, ми могли би зустрітися ще… І я відповіла: звісно, я хочу! Давай на наступних вихідних.

Післясмак вирішує все. Я їхала додому в таксі з післясмаком абсолютного задоволення на губах.
Абсолютне щастя. Дуже коротке, але дуже госте.

*далі буде*

Повертаючись в минуле.
Цей пост я почала писати після першого разу з ним. Я тоді ще не знала, чи це буде «перший і останній раз». Чи це матиме якесь продовження. Але я точно не могла передбачити, що це завершиться так, як воно завершилось.
Але як би це не завершилось - це було. І це було - ахуєнно!
Так от.
Привітайте мене, я нарешті наєбалася.

Коли я згадую позаминулу ніч, мої думки розпливаються і розпорошуться. Мені важко згадати щось конкретне, крім загального сприйняття, що все було дуже ахуєнно, а ще страшно. Дійсно страшно, без жартів.
Якщо намагатися пригадати візуально, то єдина картинка, яка постає у мене перед очима - ранок - після безсонної ночі - я розпластана на ліжку - чувак стоїть наді мною на ліжку і єбе мене в рот - одночасно примудряючись руками тримати мої ноги розсунутими та видрочувати мені клітор моїм вакуумником… я більше не можу кінчати, це занадто, забагато навіть для мене - але він продовжує «знущатися» наді мною, одночасно тримаючи мої ноги розведеними та в цей же час трахаючи мене в рот до рвотного рефлексу та посміхаючись посмішкою божевільного… і ця посмішка, і цей шалений погляд, яким він дивиться в цю мить на мене - мене дійсно лякають…

Я не знаю, що з цим хлопцем не так. (Але я знаю, що щось не так!). Я занадто п’яна, щоб аналізувати. Насправді, я п’яна в дупель. Я прийшла на зустріч з ним уже абсолютно п’яною. Я пила весь день. У мене був дуже важкий… день/тиждень/місяць/рік. Я прийшла морально і фізично абсолютно виснаженою. Мені хотілося, аби мене виєбали. Просто виєбали, без зайвих сентиментів. І ось, я отримала, що хотіла. Моїм тілом нарешті скористувалися за призначенням.
Ми почали дуже повільно. Враховуючи, наскільки я зазвичай нетерпляча, мене навіть бісило трохи все це: повільні поцілунки, повільні роздягання, - мені хотілося поквапити його, сказати «Чувак, да ну встав ти мені уже нарешті!!!». Але він нікуди не поспішав. Повільно цілував, повільно роздягнув, повільно зняв з мене труси, повільно, довго, старанно відлизав… Насільки добре відлизав, що мені тут же, миттєво, захотілося зробити йому приємне у відповідь.
*ліричний відступ: я дуже довго після розлучення з колишнім не брала в рот. Ну не було у мене бажання смоктати малознайомим чоловікам, яких я з великою долею вірогідності бачу вперше і востаннє, і які ніхуя не старалися для мого задоволення… я настільки довго не брала в рот, що я реально забула, що колись я це діло любила… *

Я була абсолютно п’яна, але коли я розстібнула його брюки і побачила його хуй *а це завжди хвилюючий момент насправді - коли ти вперше бачиш хуй нового коханця* - я була абсолютно задоволена побаченим))) По-перше - обрізаний. А я люблю обрізані суто з практичних міркувань. По-друге: трясця твоїй матері, - це все мені??? а воно в мене влізе???
Я смоктала йому з відчуттями дитини, якій нарешті повернули давно відібрану у неї і майже забуту нею іграшку!!! *подумки: жодних тобі неприємних запахів, жодних неприємних присмаків - такий хуй смоктати - одне задоволення*
Я смоктала йому з думками про те, що я абсолютно забула всю техніку, втратила навики, і смокчу я реально погано. Я смоктала йому з думками про те, що «можливо хоча би ентузіазмом своїм я компенсую абсолютну втрату техніки». Реально, в порівнянні з його куні мій мінет був просто жахливим, і навіть незважаючи на те, наскільки я була убуханою - я це чудово усвідомлювала.

Але, на моє щастя, смоктати мені довелося недовго, і він мене нарешті кинув на ліжко і виєбав.
Бля, мене завжди так бісили ці шаблонні фрази із жіночих романів: «І він кинув її на ліжко!...» але щось в цьому є, коли на ліжко тебе дійсно кидають. Щось збуджуюче…

Кінчити я після першого разу звісно не кінчила. Да і куди там кінчати, коли я була настільки п’яною, що навіть його *реально завеликий для меня* хуй не завдавав мені дискомфорту. Дискомфорту не завдавав, але і фізичного задоволення я особливо не отримувала. Понижена після зловживання алкоголем чутливість. Такі її наслідки. Зате він кінчив так бурхливо і солодко, що мені аж трохи заздрісно стало.

Заходжу в бар.
Прямо так, як валялася вдома: домашні джинси, наспіх накинуте пальто, без ліфчика.
Я би не пішла в бар, але мені потрібно випити, а магазини тут в неділю зачинені.
Прошу горілки. Бармен, сцуко, традиційно питає мене:
- Вы говорите по-русски?

Блядь, я говорю, я говорю чотирма мовами, але блядь, що я маю тобі відповісти?

Випиваю горілку прямо там, не відходячи від барної стійки. Чекаю 30 секунд, поки в голові проясниться.
Але ні, ніхуя, для мене нічого не прояснюється.

Він одружений.

Мій найкращий статевий партнер за останній рік.. та ну нахуй, кому я брешу? Мій найкращий статевий партнер ща усе моє життя - він одружений. Просто забув мені про це сказати.

Вирішив сказати сьогодні.

Ну що ж... краще пізно, аніж ніколи? Краще так.

Підбиваючи підсумки року: це просто якийсь йобанний піздець!
Кожна моя спроба заводить мене ще глибще в жопу.


Замовляю собі джина з тоніком. Ця сука теж любить джин з тоніком. То чому я називаю його сукою? Ну подвмаєш, забув відразу сказати, що одружений. Ну з ким не буває? Склероз...


Але я не трахаюся з одруженими чоловіками. Я шукаю свого. Вільного.

Але немає. Не існує такого.

Допиваю джин з тоніком. Дописую пост. Лягаю спати.

Він одружений.

Я переживу.

Я багато чого переживала. І це переживу.

- От, сука! А все ж таки він мені подобається! - сказала я сама собі, - от сьогодні я з ним і потрахаюсь ще разок.
Одним словом, все пройшло стандартно і передбачувано, за винятком двох моментів. І обидва моменти були неприємними для мене.
Як я уже згадувала, у мене понижена чутливість, а під впливом алкоголю вона очевидно знижується ще. Тому я дійсно часто не відчуваю, чи є на чоловікові презерватив. Короче, цей мудак зняв гандона і кінчив всередину мене. Але помітила я це не відразу. Коли почала пред’являти претензії - чувак почав переконувати мене в тому, що він безплідний. «Мені, каже, 44 роки, і від мене ще досі жодна жінка не завагітніла!». *рука-лицо*
* Не єбися з довбойобами - ось що мають перше розповідати дівчатками на уроках статевого виховання! *
А на додачу до цього, коли він потягнувся за своїм телефоном, аби подивитися котра година - я побачила на заставці фото, де він цілується з якоюсь жінкою. Суто по-приколу спитала, хто це така. І він не перемінившись в обличчі відповів, що це просто подруга. (Побачила потім його профіль у фб, там де у них купа спільних фото і статус «в стосунках» стоїть ще з квітня місяця).
Короче, я плюнула і вкотре подумала, що моя любов до єблі доведе мене колись до біди.
На ранок я не вагаючись випила постинор, тому що вагітніти зараз в принципі не входить в мої плани, а вагітніти по власній дурості від такого мудака - тим паче.
Постинор я вживала вперше у житті (так, і про старуху буває порнуха…), тому уявлення не мала, як він подіє на мене та яких побочок чекати. На щастя, особливо ніяких жахливих побічних ефектів не було, не рахуючи відчуття печіння внизу живота та передчуття, що місячні мають ось-ось початися. Як не дивно, місячні почалися тоді, коли і мали початися, але до того жодних кровотеч чи виділень не було. Думаю, мені просто пощастило.
Загалом, мене дійсно хвилювало, якої шкоди я завдала собі після уживання постинору і чи не піде по пизді мій цикл після цього… (Спойлер: ще не знаю, поки все норм, але час ще покаже….) Після початку повномасштабної цикл у мене на фоні стресу уже ішов по пизді, і я його потім старанно налагоджувала…. короче, я була страшенно зла на саму себе за властну дурість…

Події того неприємного дня/ночі я постаралася на наступний же день «перебити» іншими враженнями (але це вже інша історія, наступного разу…)

Але все таки написати про це я вирішила, тому що мене повеселила дуже сильно «остання серія» пару днів тому: сиджу в їдальні, нікого не чіпаю. Обід - це святе. Голодна я зла як чорт, краще мене, поки я їм, не чіпати.
Підсідає це чудо (я реально уже встигла забути/перебити подальшими подіями спогади про цей свій черговий фак-ап і навіть не злилася на нього - що з довбойоба візьмеш?). І починає зо мною балакати за життя: «А чому ти мене уникаєш? А чому ти не відповідаєш на мої дзвінки? І на повідомлення не відписуєш?» і т.д.. Мене в цей момент пробило на хі-хі - настільки це було схоже на якийсь тупий американський серіал про «службові романи». Та і продовження бесіди було достойне:
- У тебе, - кажу, - баба є, - а я не тягаюся з одруженими/зайнятими чоловіками.
- Коли тобі уже встигли розказати??? - на обличчі обурення і подумки пошук винного.
- Та мені ніхто нічого не розказував. У тебе в фб все видно: і статус, і фото - забув???
- Ні, ти все неправильно зрозуміла, то просто моя подруга!

Та ну блядь вашу мать!
Ідіотська ситуація, але все через те, що я порушила основне правило блядок двічі (двічі-за-один-раз, навіть так я би сказала!). Я переспала з чуваком з роботи, і який живе там же, де жила я.


Мораль цієї історії проста, як п’ять копійок, і описана вище, але повторюся:
1. Не їбіться з довбойобами!
2. Не їбіться там, де живете та/або працюєте!

Всього дві ложки цього диво-засобу… ой, не те… Всього дві хвилини на день… Ой, знову не те! Всього дві прості вправи допоможуть позбутися… Та ну, блядь!!! Знову не те!!!
А, згадала: Дотримання всього двох цих простих правил допоможе вам уникнути зайвих проблем та [зберегти ваші зуби білішими] зберегти ваші нерви міцнішими!!!


Люблю, цілую, до наступних історій)))