🇺🇦30 вересня 2014 року в історії, теперішньому та майбутньому Донецького національного університету імені Василя Стуса.
Леонардо да Вінчі приписують наступні слова: «Пам’ятай! Життя є дар, великий дар, і той, хто його не цінує, цього дарунку не заслуговує». Продовжуючи цю ідею, можна підкреслити, що і цінувати інколи недостатньо. Бувають часи, коли за життя треба боротись, а результат цієї боротьби визначить майбутнє. Колектив і здобувачі нашого Університету, як ніхто інший, відчули на собі істинність цих слів.
У липні 2014 року російські бойовики захопили гуртожитки, а 16 вересня 2014 року -- адміністративні будівлі Університету в Донецьку. З цього і почалася наша боротьба під гаслом «Врятуй Alma Mater!»: боротьба за Університет, боротьба за право самостійно обирати своє майбутнє, боротьба за українську ідентичність та європейські цінності.
Її результатом став Наказ МОН України №1084 від 30 вересня 2014 року «Про організацію освітнього процесу Донецького національного університету України в місті Вінниця», що спонукав й інші заклади вищої освіти Донеччини, Луганщини та Криму організувати навчальний процес на підконтрольних нашій державі території. Цей крок колективу та студентства Університету був відзначений Премією Атлантичної ради Freedom Award за захист і просування цінностей свободи у світі.
Сьогодні минає рівно 10 років від тих подій. Університет не лише вистояв, а й впевнено конкурує на ринку освітніх послуг із навчальними закладами, які ніколи не зіштовхувалися з випробуваннями «переміщення», виконуючи при цьому багато соціально важливих функцій, що виходять за межі навчального процесу. І в цьому – наша сила, бо отриманий досвід спільно з висновками, зробленими під час пандемії та повномасштабного російського вторгнення, кристалізувалися в soft-skill під назвою «Resilience» або «Стійкість», що передається кожному новому здобувачу в Університеті та якої сьогодні вкрай потребують наші громадяни й держава.
Ця ж навичка слугуватиме фундаментом, на якій буде будуватись нова стратегія розвитку Донецького національного університету імені Василя Стуса з 2025 року. Вона не лише закріпить минулі здобутки, а й підвищить цінність нашої Alma Mater для українського суспільства, України та Європи.
А завершити хотілося б словами Василя Семеновича Стуса «… не спиняйся, йди. То шлях правдивий. Ти – його предтеча».
Бо Ім’я зобов’язує!
З повагою
Ваш Ілля Хаджинов
