Кострича поволочилися по хребтуТільки відкрийте вікно, бо місцями може бути душно)
В кожному хребті є гора, чи урочище, від яких походить його назва. В Костричі мені завжди видавалося дотепним, що всі її називають по-різному: Кострича, Кострич, Костриця. На хребті є вершини з такими назвами, але жодна з них, не стала тою єдиною))
Спільний корінь всіх цих назв, очевидно, походить від трави «костричі лежачої», яка росте в полонині.
Хребет простягається між Прутом і Чорним Черемошем, майже впритул до Чорногори. З одного кінця Костричі село Завоєлля (так називається то село, де треба платити гроші за підйом на Говерлу), з іншого село Красник. Під самий хребет з північного боку «тулиться» село Великий Ходак. З південної сторони між Чорногорою і Костричею губиться село Бистрець.
Полонин по хребту багацько, практично весь його пологий південно-східний бік навернутий до сонця, і тут можна прогодувати багато худоби, що й робили гуцули століттями. В минулому Кострича була важливим економічним регіоном в околицях Верховини.
Через безпосередню близькість до Жаб”є, духовного центру Гуцульщини, Кострича здавна облюбована етнографами, і, відповідно, здавна згадується в літературі.
Так само здавна, через Костричу і Чорногору, гуцули ходили на торги до мадярів. Пішки, в бесагах, носили на базар бринзу. Без компаса, мембранки, та інтегрованої системи приготування їжі.
Впевнений, вони не парились тим, скільки міліметрів водяного стовпчика витримує гуня.
Яків Головацький
співзасновник об'єднання «Руська трійця», співавтор збірника «Русалка Дністровая»
у 1839 році описав цей маршрут у листах до свого приятеля.
Етнограф тоді ночував на стаї, і дуже смачно описав цей досвід
Книгу залишу в коментарях,
можете почитати про це в четвертому листі,
на сторінці 44
Серед туристів Кострича популярна через масове цвітіння крокусів, зручну логістику добирання, відносну простоту маршрутів, діючі полонини, і, як наслідок, «живі» колиби, неймовірну панораму Чорногори.
Найпопулярніший маршрут на хребет починається з Кривопільського перевалу, і це логічно, бо це найвища стартова точка, до якої можна доїхати рейсовим автобусом.
Моторний турист в хорошу погоду може пройти Костричу за один день, але я не вважаю цей хребет простим, бо підйом з перевалу на найвищу точку хребта, еквівалентний підйому на Говерлу з Заросляка. І північний схил, що припадає на першу частину маршруту, доволі срімкий.
Спускатися з хребта я люблю через Великий Ходак, варіантів зійти селом дуже багато, і кожен по-своєму цікавий. Ще не всі пройшов, на кілька років ще вистачить, з усіх пройдених найцікавіший через Данцовище, що спускає на межу між Ільцями та Красником.
Об’єктивно на Костричі можна загубитися, різних закутків, стежок, цікавинок там вистачить на тиждень, а може і більше.
Все залежить від рівня вашої вибагливості, як мандрівника.
P.S.
Традиційно, закликаю вас поділитися фото з Костричі в коментах. Завжди цікаво глянути на гори вашим оком)