#Цей_день_в_історії@chyznaetevy
186 років з Дня народження Івана Нечуя-Левицького!
Цього дня, 25 листопада 1838 року — в місті Стеблів (нині смт у Звенигородському районі Черкаської області) у родині сільського священика народився Іван Нечуй-Левицький, видатний український прозаїк, письменник та перекладач, а також автор «Миколи Джері» та «Кайдашевої сім'ї».
Іван Левицький закінчив київську духовну академію і заручився з Надією Сольською, сестрою однокласника. Але її рід мав графську корону, тому до вінчання не дійшло. Так і прожив однолюб самітником.
Кілька років Левицький викладав у дівочих гімназіях Речі Посполитої російську. І хоч Іван був непоганим вчителем, його вразливу душу краяла думка, що мимоволі став русифікатором краю. І він попросився на інше місце служби. Його не пускали, та Іван Левицький через скандал — єдиний у своїй службовій кар'єрі — наполіг і переїхав до Кишинева. І хоч вода Кишинева шкодила його здоров'ю, від неї він нажив виразку шлунку. Там і служив до пенсії без жодної відпустки. Скромний чиновник дослужився до статського радника (генерала), отримав спадкове дворянство; мав ордени Св. Анни II та III ступеня, Св. Станіслава II ступеня,
Вільний від служби час Іван Семенович віддавав Музі: написав понад 50 творів, нагадуючи світові, що українська література ще існує.
До кінця життя Іван Нечуй-Левицький жив майже у злиднях, у маленькій київській квартирі, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Крім прози Іван Нечуй-Левицький доклав руку до перекладу Біблії. Василь Тарнавський оплатив цю роботу, редактором був Іван Пулюй. Книгу повністю переклав Пантелеймон Куліш, але після його смерті чверть рукопису загинула. Нечуй-Левицький закінчив роботу, пишучи кулішівкою.
В 1917 році Іван Нечуй-Левицький лежав у Софійській лікарні, в так званій «лікарні для самотніх людей», потім був притулок для шляхетних самотніх людей на Дегтярівці, де й помер без догляду в 1918 році.
186 років з Дня народження Івана Нечуя-Левицького!
Цього дня, 25 листопада 1838 року — в місті Стеблів (нині смт у Звенигородському районі Черкаської області) у родині сільського священика народився Іван Нечуй-Левицький, видатний український прозаїк, письменник та перекладач, а також автор «Миколи Джері» та «Кайдашевої сім'ї».
Іван Левицький закінчив київську духовну академію і заручився з Надією Сольською, сестрою однокласника. Але її рід мав графську корону, тому до вінчання не дійшло. Так і прожив однолюб самітником.
Кілька років Левицький викладав у дівочих гімназіях Речі Посполитої російську. І хоч Іван був непоганим вчителем, його вразливу душу краяла думка, що мимоволі став русифікатором краю. І він попросився на інше місце служби. Його не пускали, та Іван Левицький через скандал — єдиний у своїй службовій кар'єрі — наполіг і переїхав до Кишинева. І хоч вода Кишинева шкодила його здоров'ю, від неї він нажив виразку шлунку. Там і служив до пенсії без жодної відпустки. Скромний чиновник дослужився до статського радника (генерала), отримав спадкове дворянство; мав ордени Св. Анни II та III ступеня, Св. Станіслава II ступеня,
Вільний від служби час Іван Семенович віддавав Музі: написав понад 50 творів, нагадуючи світові, що українська література ще існує.
До кінця життя Іван Нечуй-Левицький жив майже у злиднях, у маленькій київській квартирі, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Крім прози Іван Нечуй-Левицький доклав руку до перекладу Біблії. Василь Тарнавський оплатив цю роботу, редактором був Іван Пулюй. Книгу повністю переклав Пантелеймон Куліш, але після його смерті чверть рукопису загинула. Нечуй-Левицький закінчив роботу, пишучи кулішівкою.
В 1917 році Іван Нечуй-Левицький лежав у Софійській лікарні, в так званій «лікарні для самотніх людей», потім був притулок для шляхетних самотніх людей на Дегтярівці, де й помер без догляду в 1918 році.