Мій toxic trait - підступно вмовляти всіх починати писати про їжу 😅 Ось і мою подругу Аню ця чаша не оминула. Взагалі Аня дуже крута копірайтерка, поетка, голова Креативної Січі навіть попри те, що з початком вторгнення життя її перенесло з Харкова до Нової Зеландії. Фактично завдяки їй я пишу так як пишу, адже вона була добровільною редакторкою моїх перших лонгрідів та інтерв’ю, пояснювала чому так не пишеться. Люди, які знають як писати - дуже важливі люди.

Так ось, в Ані є свій маленький затишний канал Fish & Chips, де вона пише про своє життя в Новій Зеландії й те, що її там вражає. Чи знали ви, що фейхоа в сезон це таке саме прокляття для місцевих як кабачки у нас? Всі тобі намагаються їх підсунути.

А зараз Аня поїхала у відпустку в Японію. І я витребувала з неї звітувати хоча б про їжу і супермаркети. Тому, якщо вам цікаво постежити в форматі серіалу за зануренням в Японію від людини з небанальним поглядом і яка не є ресторанним критиком, проте палким шанувальником смачної їжі - підпишіться. А я вам скидаю перший пост про рамен.