Життя — постійне змагання
з вирішення проблем на швидкість
заради можливості у майбутньому,
де тебе приковано до ліжка
кайданами метастазів,
вимовити нечітко
крізь кляп інсульту:
"Сізіфова праця".

Граю на випередження
і кажу зараз,
бо так визначаюся, хто я,
розглядаючи питання
у різних розрізах.
Так вийшло —
маю що сказати тоді,
коли звідти обираю
насичені гемоглобіном чорнила
для образів.

Краще збиратиму їх
для творчості, ніж для терапії,
бо дістати ножа з рани
куди болісніше за удар,
а так хоч буде хороший текст.
Тому моя творчість —
фрикції леза у рані.

Часто чую:
купа хорошого навколо
для отримання натхнення.
Найчастіше апелюють
до твоїх почуттів.

Дружба — ілюзія любові,
за якою сховався взаємний гешефт.
Любов — ілюзія звички
до зручного побуту
та задовільного сексу.

Так залишаються тільки
війна та анамнез.

Мені вже не варто лікуватись.
Точніше, так —
вже варто не лікуватись.
Від перестановки складників
сума не змінилася,
але вже видна
геометрична прогресія
у вигляді фігур
в площині свідомості.
І ця прогресія незабаром
захопить свідомість
повністю.