game of stories

​П’ять порад як покращити власні тексти від письменника Джона Стейнбека

1️⃣Не думайте про те, що ви коли-небудь закінчите свою історію. Думайте не про 400 сторінок, а про одну на день. Це допоможе. І коли ви напишете все, то здивуєтесь, що кінець настав.

2️⃣Пишіть вільно й якомога швидше викладайте все на папір. Ніколи не виправляйте та не переписуйте текст, поки все не буде написано. Переписування в процесі, частіше всього, це виправдання, щоб не продовжувати писати. Це також втручається в потік і ритм, які можуть виникнути лише через несвідоме спілкування з матеріалом.

3️⃣Забудьте про свою загальну аудиторію. По-перше, безіменний, безликий читач налякає вас до смерті, а по-друге, на відміну від театру, його не існує. У письмовій формі ваша аудиторія — це один читач. Іноді допомагає вибрати одну людину — реальну людину, яку ви знаєте, або вигадану особу, і написати історію для неї.

4️⃣Якщо сцена або її частина бере гору над вами, а ви певні, що вона вам потрібна — залиште її та продовжуйте писати далі. Коли ви закінчите все, поверніться до тієї сцени й тоді ви можете зрозуміти проблему, яка вам заважала. Ви можете зрозуміти, що причина в тому, що сцена зовсім не потрібна для загальної історії.

5️⃣Коли ви пишете діалог — промовляйте його вголос під час написання. Тільки тоді він матиме звук мови.

📝Забронюй індивідуальну консультацію

📱Реєструйся на інтенсив «Сторітелінг для соцмереж»

🎬Підпишись на game of stories

​Вчора вийшов перший епізод другого сезону «Дому дракона».

В чому різниця цього серіалу від «Гри престолів»?

Я б зупинився на одному ключовому моменті. «Гра престолів» — це більша та ширша історія. Тут ми з персонажами подорожуємо всім всесвітом. А самих персонажів — купа. В першому сезоні «Дому дракона» ми зосереджуємось навколо однієї теми. Кількість персонажів і локацій теж менша.

Сама оповідь ведеться про конкретний епізод — боротьбу спадкоємців за трон.

Ще варто згадати, що Джордж Мартін колись казав, що письменників можна поділити на архітекторів і садівників:

Перші — це ті, хто все контролює й знає кожен крок персонажів. Другі — дозволяють їм органічно розвиватися. Мартін себе відносить до другого типу. І в тому до речі можна побачити проблему фіналу «Гри престолів», що він дав персонажам і темам розростися, але ще не завершив їх. І, здається, не поспішає це завершувати взагалі. Бо, можливо, не знає як це зробити.

«Дім дракона» — це екранізація завершеної історії, тому і оповідь тут легша.

📝Забронюй індивідуальну консультацію

📱Реєструйся на інтенсив «Сторітелінг для соцмереж»

🎬Підпишись на game of stories

​У всіх є своя історія.

Розберемо кілька унікальних запитань, які допоможуть вам зрозуміти свою.

Історії зосереджені навколо трьох стовпів:

▫️герой (ви)
▫️цілі героя
▫️перешкоди героя

Наступні запитання призначені для того, щоб допомогти вам визначити кожен із цих стовпів:

1️⃣«Що змушує вас вставати з ліжка вранці?»

Мета: розкрийте те, що вас мотивує.

2️⃣«Що про себе ви б не сказали своїм дітям?»

Мета: визначте сфери свого життя, які ви хочете покращити.

3️⃣«Що б ви сказали своїм (нинішнім чи майбутнім) дітям про свої переконання?»

Мета: з’ясуйте те, у що ви вірите. Адже всі ми у щось віримо й необов’язково це повинна бути релігія.

4️⃣«Який період(и) у вашому житті був найскладнішим?»

Мета: визначте перешкоди, які ви подолали.

5️⃣«Що вас стримує?»

Мета: визначити перешкоди, які вам потрібно подолати.

6️⃣«Що б я робив, якби мені не було страшно?»

Мета: допомогти подолати страх невдачі.

7️⃣«Що мене найбільше хвилює в майбутньому?»

Мета: назвіть те, чого ви очікуєте.

8️⃣«Якби вам довелося сказати щось про себе з єдиною метою похвалитися, що б це було?»

Мета: змусити себе знайти те, що, на вашу думку, найбільше вражає в собі.

9️⃣«Що збуджує вашу уяву?»

Мета: Визначте, чим вам слід більше займатися.

📝Забронюй індивідуальну консультацію

📱Реєструйся на інтенсив «Сторітелінг для соцмереж»

🎬Підпишись на game of stories

​Хтось говорить: «Мій процес написання текстів — суцільний хаос і безлад».

Або: «Мій процес змінюється кожен місяць».

Коли ви розвиваєтесь, змінюються ваші системи, методи та підходи.

Але завжди залишається найважливіше правило: «Продовжуйте писати».

📝Забронюй індивідуальну консультацію

📱Реєструйся на інтенсив «Сторітелінг для соцмереж»

🎬Підпишись на game of stories

​У 1971 році Філ Найт викладав бухгалтерський облік в університеті штату Портленд.

Одного разу він випадково почув, як студентка графічного дизайну сказала, що не може дозволити собі відвідувати уроки живопису.

Найт заплатив їй 35 доларів за розробку логотипу для своєї нової взуттєвої компанії.

Коли він побачив дизайн, то сказав: «Я не знаю, чи мені це подобається, але, можливо, воно допоможе мені».

Найт мав дедлайн, тому і не розмірковував довго над логотипом. Він підписав контракт із фабрикою на виробництво 3000 пар першого взуття Nike.

Головний операційний директор запитав у Найта, чи подобається йому логотип. «Мені не подобається, але часу вже немає. Доведеться робити», — відповів Філ.

Якби не це обмеження у часі — нічого б не вийшло й Nike не отримав свій легендарний «свуш».

Подібна історія була і з Джорджем Лукасом. Він роками працював над чернетками перших «Зоряних воєн».

«Весь цей час сценарій не був ідеальним для мене», — згадує Лукас. Але потім він уклав угоду з керівником відділу кіно з United Artists. Тому закінчення сценарію стало зобов’язанням.

«Якби мене не змусили зняти фільм, я б, безперечно, досі переписував його», — каже Лукас.

Таким чином обмеження можуть допомогти завершувати роботу над продуктом або історією, а не перероблювати це десятки разів шукаючи «ідеальності».

📝Забронюй індивідуальну консультацію

📱Реєструйся на інтенсив «Сторітелінг для соцмереж»

🎬Підпишись на game of stories

​У фільмі «Щелепи» ви не побачите акулу до 1 години 21 хвилини фільму. Як так?

Це був не план. За сценарієм механічна акула «Брюс» повинна була отримати більше екранного часу.

Коли Брюса випробували в резервуарі з прісною водою, це спрацювало. Однак проблема була в іншому. «Щелепи» мав стати першим великим фільмом, знятим в Атлантичному океані. Коли Брюс вперше потрапив в океан, його механізм був зруйнований солоною водою.

Тому режисеру Стівену Спілберґу довелося знімати фільм без головного героя.

Замість того, щоб показувати акулу в кожній сцені, Спілберґ відобразив багато страху людей у ​​воді. Наприклад, дії акули ми бачили від першої особи, як вона дивилась на ноги людей з води і рухалась до них.

Це дало фільму більше саспенсу, ніж класичному горору.

Спілберґа запитали, якби у нього була акула, коли вона була треба, він зняв би інший фільм?

«Я б зняв фільм, який не мав би такого успіху. Я думаю, що фільм заробив би десь половину з тих грошей, які ми заробили без акули», — сказав Стівен.

«Щелепи» зібрали рекордні на той час 7 мільйонів доларів вже у перші вихідні та 100 мільйонів доларів за перші 59 днів, випередивши «Хрещеного батька» як найкасовіший фільм в історії кіно.

Цей приклад показує, що очікування страшніше, ніж зустріч із самим монстром. І це можна використовувати у створенні власних історій. Сенека писав: «Ми більше страждаємо в уяві, ніж у реальності».


📝Забронюй індивідуальну консультацію

📱Реєструйся на інтенсив «Сторітелінг для соцмереж»

🎬Підпишись на game of stories

​Одного разу «майстру саспенсу» Альфреду Гічкоку поставили два запитання:

1. Яка різниця між сюрпризом і саспенсом?
2. Як ви використовуєте саспенс, щоб занурити людей у свої історії?

На обидва запитання він відповів однією аналогією — «Бомба під столом»:

«Зараз у нас невинна бесіда. Припустімо, що під цим столом між нами лежить бомба. Нічого не відбувається, а потім раптом «Бум!». Лунає вибух.

Люди здивовані, але до цього сюрпризу вони бачила абсолютно звичайну сцену, без особливих наслідків. Тепер візьмемо саспенс-ситуацію.

Бомба знаходиться під столом, і люди знають про це. Мабуть, тому, що вони бачили, як анархіст встановив її туди. Люди знають, що бомба вибухне о першій годині, а в приміщенні є годинник. І вони бачать, що вже без чверті перша.

У цих умовах та сама нешкідлива розмова стає захопливою, оскільки в сцені бере участь публіка. Глядачі прагнуть попередити героїв на екрані: «Не варто говорити про такі дрібниці. Під вами бомба, і вона ось-ось вибухне!»

У першому випадку ми подарували публіці п’ятнадцять секунд несподіванки в момент вибуху. У другому ми забезпечили їм п’ятнадцять хвилин саспенсу.

Висновок полягає в тому, що за можливості необхідно інформувати людей. За винятком випадків, коли сюрприз — це поворот, тобто коли несподівана розв’язка — сама по собі родзинка історії».

📝Забронюй індивідуальну консультацію

📱Реєструйся на інтенсив «Сторітелінг для соцмереж»

🎬Підпишись на game of stories