Gura Anton

Какие учителя и образование.
Важнее кэш бек и пожрать в вагонах

⚡️ Підвищення зарплат вчителям не буде: ці гроші підуть на Кешбек, «1000 Зеленського», безкоштовне харчування для всіх, УЗ-3000 тощо, — нардеп Ярослав Железняк.

Стадо баранов

Хочу поделиться публикацией с Фейсбука тех, кто мне ещё в 2023 году доказывал ( когда я делал пост про продажу Краматорска, Славянска и Константиновки), что я не прав. РФ не сможет. А я говорил не только сможет, а в случае продолжения боевых действий, она разрушит пол страны.

Текст написан языком оригинала.


Кінець залізниці. Україна тихо виходить із Донбасу

Україна поступово залишає Донбас. Без гучних заяв, без офіційних коментарів — просто, крок за кроком. І, здається, вже зовсім скоро ця земля залишиться лише у пам’яті тих, хто її знав справжньою — живою, шумною, працьовитою.

Останні символи Донбасу — вокзали Слов’янська й Краматорська та стела «Донецька область», — тепер лише спогад. «Укрзалізниця» скасувала всі потяги в напрямку Донбасу та навіть внутрішні приміські поїзди.
Ми більше не почуємо звичне: «Швидкісний поїзд Інтерсіті+ за маршрутом Київ — Краматорськ відправляється з другої платформи».
Для тисяч сімей цей звук був ниткою зв’язку з війною — чоловіками, які служили на сході, дітьми, що чекали на батьківських обіймів.
Тепер вокзали спорожніли. І ці перони більше не бачитимуть сліз, прощань і коротких зустрічей перед фронтом.

Ще зовсім недавно потяги ходили до Костянтинівки, Покровська, Авдіївки.
Тепер ці маршрути — закриті.
Україна відступає. І не лише армією — залізницею, логістикою, присутністю.
Донбас, який колись був одним із найбільш індустріальних регіонів країни, нині перетворюється на зону руїн і безлюддя.
Краматорськ і Слов’янськ — більше не умовно безпечні.
Дрони атакують їх щодня. Люди виїжджають, розуміючи, що фронт уже поруч.
Колись агломерація цих двох міст налічувала понад 600 тисяч мешканців.
Сьогодні — ледь кілька десятків тисяч.

На тлі цього телевізор продовжує транслювати оптимізм.
З екранів лунає: «Ми стоїмо. Ми не здамо жодного міста».
Та все більше українців бачать різницю між офіційною риторикою і реальністю.
У The Washington Post вийшла стаття в якій говориться, що Україні, ймовірно, доведеться залишити Покровськ.
І для влади постане питання, яке ми вже чули не раз: зробити це зараз — зберігши життя і техніку — чи повторити історію Бахмута й Авдіївки, коли тисячі гинуть, а результат усе одно той самий.

Та, схоже, влада знову обере варіант «триматися до останнього».
Цей підхід уже став не стратегією, а звичкою.
Оптимісти кажуть, що все не так страшно — мовляв, потяги ще ходять до межі Харківщини, а далі можна добратися маршруткою.
Але всі ми розуміємо: Донбас для України, по суті, уже закінчився.
Питання лише в тому, чи зможемо ми колись повернути не територію — а відчуття, що ця земля була частиною нашого життя.

Поищите у меня на канале, историю этих публикаций.
Пока все кричали Орки и Рашисты, я внимательно проанализировал всё!

Проснулся от жуткого сна.
Украина
Большой город ( возможно Киев)
Я стою на крыше одного жилого дома и вижу как недалеко падает реактивный шахед прямо в жилой дом.
Крики людей которые живут в доме, было слышно во всей округе.
Был большой пожар и горели все квартиры!
Из-за попадания шахеда, было нарушено ЖД сообщение и поезд пустили по трамвайным путям.
На какой-то момент идёт полная темнота, пытаюсь выбраться с крыши и помочь людям.

Меня обнимает кто-то и говорит «успокойся, ты предупредил кого нужно, они тебя услышали»

Проснулся.
Спать не могу, вижу эту «картину» становится ужасно жутко