How to book

Ділюсь добіркою 10 моїх найочікуваніших англомовних нон-фікшн книг у 2025 році

Знаю, що ще багато новинок не було анонсовано, тому впевнена, що схожі списки буду публікувати не раз, але поки маємо ось що —

1. Dianaworld
2. Destroyer of Worlds
3. Atrocity
4. The Loves of My Life
5. Bad Friend: How Women Revolutionized Modern Friendship
6. Things in Nature Merely Grow
7. Selfhood in the Digital Age
8. To Those Who Have Confused You to Be a Person: Words as Violence and Stories of Women's Resistance Online
9. Rot: A History of the Irish Famine
10. Bibliophobia

Ну що, цей день настав — я щойно почала УКРАЇНСЬКОМОВНИЙ ТікТок 🥹

Посилання тут

І поки мене тут не взяли й остаточно не переманили на сторону англомовного ТТ (такі спроби є), я буду дуже рада, якщо ви підпишетесь, поставите лайк/ коментар та просто підтримаєте мене

Що ви можете очікувати: багато про Сідней, літературу, моє життя, ще більше літератури й мій досвід (вже третьої) еміграції + поради для тих, хто хоче писати, починати блог і багато-багато чого ще 🫶🏻

🪶 Реєстрація на лекцію — Японська міфологія: боги, демони, привиди та всі посередині!

Коли: 26/01/25 (неділя) о 12:00 по Києву
Ціна: 450 гривень

Що тебе очікує:
— орієнтовно 2,5-3 години лекції з маленькою перервою + Q&A сесія
— вступ до японської міфології, історія заснування, її основні теми, мотиви та інтерпретації
— основні персонажі японських легенд: від богів-засновників Ізанагі та Ізанамі до демонів, духів, привидів та тварин з магічними здібностями
— ти дізнаєшся про основні японські легенди та вірування: від легенди створення до щоденних забобонів
— ми поговоримо про японська міфологія у сучасному контексті: від літератури до аніме

Що ти отримаєш:
— список додаткові матеріали для опрацювання (від статей та книг до лекцій та подкастів)
— список основних японських божеств, демонів та духів
— доступ до відеозапису “Японська міфологія: боги, демони, привиди та всі посередині”, презентації та чату протягом 60 днів після завершення лекції

Записатися на лекцію зі зниженою ціною можна ось тут!

P.S. Якщо ви вже записались, але через іншу форму, то команда вам відпише до кінця завтрашнього дня, записуватися повторно не потрібно!

І ще дуже хочу поділитися деякими враженнями від лекції "Японська міфологія" тоді, коли я її востаннє проводила 🥹

Я завжди дуже багато часу й сил вкладаю в створення лекцій і щиро радію, що я можу пропонувати унікальний для українського ринку продукт у сферах своєї компетенції

Мрію нарешті зробити наступний крок цьогоріч та створити власний Ютуб (чи хоча б почати вести ТікТок) 👀

📖 Три книжкові запитання до... Ірени Карпи!

Ірена Карпа — українська письменниця, журналістка, співачка, лідерка гурту "Qarpa", яка відома своїми феміністичними романами та активною громадянською позицією.
Ірена Карпа також людина, яку я пишаюсь називати своєю подругою.

Отже, книжкові запитання до Ірени наступні —

1. Який книжковий персонаж нагадує тобі тебе?

Коли книжка добре написана, будь-який протагоніст може нам нагадувати нас. Просто це якісь аспекти, які яскравіше виражені саме в його характері. Хоча, звісно ж, є й такі, з якими себе навіть через силу не можеш ідентифікувати: є кілька зіркових авторів в українській літературі, чи їх прозових книжок я просто не можу читати, бо фізично стає боляче за вибори їхнього протагоніста. Нерішучість, наступання на горло власним інтересам, оце все змішування себе гімном і підкреслено нещасність. Я завжди за персонажа цікавого, сповненого життя, навіть якщо поламаного, він мусить збирати себе докупи і йти далі.

Зі смішних прикладів, я напевно Арія Старк із фіналу «Гри престолів»: поки всі ділять трон, вона збирається і пливе в нові землі. А так то з дитинства уявляла себе швидше хитрим Растіньяком, ніж норопашною пані Боварі, в юності запросто «вживалася» зі старим філософським пʼяницею з Буковскі.

2. Яка книга стала джерелом розради у важкі часи?

Я можу дуже багато разів перечитувати Кейт Аткінсон в перекладі Ярослави Стріхи. Звісно ж, я читаю англійською в оригіналі, але тут просто гілці плеєр читати цю чудову українську мову перекладачки. «Життя за життям» мій топ.

Хоча це книжка про війну, вона не викликає чомусь 3 травматизації так, як викликає Ремарк, якого я також пробувала прочитати на початку війни. Дійшла до сцени, де коні горять заживо, і відклала, зрозуміла, що не зможу.

Чомусь зараз дуже добре заходять книжки про Другу світову. Напевно тому, що ми розуміємо, що війни закінчується і світ триває далі. Ось зараз задоволенням читаю історію бармена готелю Ріц, новинку автора Філіпа Колена. Париж часів німецької окупації. Дуже цікаво.

Ну і звісно ж, є книжки, які завжди дають ресурс. Як от Тореадори з Васюківки Всеволода Нестайка. Коли мені погано чи сумно, я відкриваю цю книжку. Вона в мене завжди біля ліжка на тумбочці!

3. Яку книжку ти не читала, але казала, що читала?

Біблію! Ану підніміть руки ті, хто її повністю прочитав. Мій найкращий друг прочитав. Казав, що стільки повторів, ніби автору платили за кількість знаків. Гггг.

Тепер запитання — відповіді від кого ви б хотіли побачити у цій рубриці наступного разу? 🙂

Тепер декілька слів про Ролана Барта та його есе про задоволення від тексту!

Зізнаюсь, що вперше читала есе, якому читання порівнювалось з еротичним досвідом, але це було дуже цікаво! Текст для Барта — це тіло, яке поступово розкривається перед читачем.

Тобто під час читання важливі не лише явні смисли, але й «складки» тексту — недомовленості, паузи, розриви, бо саме в них часто ховається особлива насолода. Ну бо чи є тут хтось, хто колись не отримував певне мазохістське задоволення від інтерпретації мовчання коханки/коханця? Певних любовних неоднозначностей? Нерівномірностей?

Мені дуже подобається, що читач у концепції Барта перестає бути пасивним споживачем і стає співтворцем смислів. Він вільний грати з текстом, створювати власні інтерпретації, знаходити нові значення. Важливим стає не стільки «правильне» розуміння тексту, скільки сам процес взаємодії з ним, той особливий досвід, який виникає під час читання.

«Те, чим я насолоджуюсь у наративі — це не безпосередньо його змістом чи структурою, а радше тими подряпинами, які я наношу на його гладеньку поверхню: я щось читаю, я щось пропускаю, я від тексту відриваюся і потім знов в нього поринаю».

Особливу увагу Барт приділяє перечитуванню. Для нього повторне звернення до тексту — це не просто відновлення вже відомого, а можливість відкрити нові смисли, поглибити розуміння, отримати нові форми задоволення. Кожне нове прочитання створює новий текст, нові можливості для насолоди.

Тому що ми маємо пані та панове: читаємо текст, дряпаємо його, а потім перечитуємо!

П.С. А ось дуже класне, коротке та креативне відео про його есе!

🖋 Що таке герменевтика, чому вона важлива та як ми можемо ліпше тлумачити прочитані тексти

Отже, починаємо з основного — що таке герменевтика? Простими словами, це наука/теорія/мистецтво інтерпретації текстів, яка первинно використовувалась для аналізу біблійних текстів, але з часом стала універсальним інструментом розуміння будь-яких текстів (але особливо тих, де від читача вимагається включення).

Власне тому «Якщо подорожній одної зимової ночі» ідеально підходить для герменевтичного аналізу, бо Кальвіно затягує читача та змушує його ставати частиною твору.

Але фішка в тому, що герменевтичний аналіз тексту ніколи не зводиться просто до прочитання тексту. Як колись казав мій японський бос:

«Дано, мало просто сказати щось, важливо подумати над тим, як ці слова будуть зчитані іншим».

Тут схожа логіка. Чи правильно ми зрозуміли текст? Чи правильно ми зрозуміли автора? Чи справді це просто яблуко, чи символ? Чи справді це яблуко, чи це алюзія (наприклад, відсилання до яблука розбрату)? 

Також важливо пам'ятати, що коли ми читаємо текст, ми вступаємо в складний діалог між нашим власним горизонтом розуміння та горизонтом тексту. Цей діалог формується нашим історичним контекстом, культурним багажем, особистим досвідом, тому так важливо перед тим, як ми починаємо читати (особливо зарубіжну чи класичну літературу) звіритися з собою й якомога ліпше наблизити себе для розуміння того чи іншого тексту. Саме тому я постійно наголошую, що по-справжньому насолоджуватися японською літературою неможливо без розуміння хоча б базових її контекстів.

Тому ми маємо, що врахування герменевтики під час читання важливе з трьох причин:
— воно допомагає розкрити багатошаровість значень тексту через розуміння історичного та культурного контексту;
— воно дозволяє побачити зв'язок між власним досвідом читача та текстом;
— воно також розвиває критичне мислення через постійний діалог з текстом.

Тепер переходимо до практичних порад для герменевтичного читання, отже —

1. Почніть «подвійний щоденник» — розділіть сторінку навпіл: зліва записуйте цитати з тексту, справа — як вони резонують з вашим досвідом та знаннями.

2. Спробуйте дослідити «сліпі плями»тексту:
— що автор замовчує?
— які припущення робить?
— та запитання з зірочкою: чиї голоси у тексті відсутні й чому?

3. Порівнюйте різні переклади одного тексту (якщо є така змога, бо навіть в клубі ми помітили скільки контекстів додається, коли ми це робимо!) — це показує множинність інтерпретацій

4. Простежуйте еволюцію власного розуміння:
— записуйте початкові враження від тексту;
— відзначайте, як змінюється ваше сприйняття, коли ви прочитали третину, половину, весь текст тощо;
— проаналізуйте, що вплинуло на зміну вашої інтерпретації.

5. Створюйте інтертекстуальні мапи (ось це для тих, хто просто обожнює глибокий аналіз):
— створіть мапу з хронологіями: літературними, історичними та із життя автора;
— шукайте неочевидні зв'язки з іншими текстами.

📖 Також я підготувала додаткові матеріали для тих, кому інформації було мало: ось тут (стаття), тут (відео-лекція), тут-о (відео про герменевтичне коло), ще трішки ось (відео-лекція про це коло від Yale University) й для тих, хто хоче ще, то ось (підручник у відкритому доступі)!