Ирина Борзенко

Про мужність та рішучість

Це було наше спільне рішення. Моє і, насамперед, жіночки, яка вирішила стати мамусею попри, як то зараз кажуть «обмеження життєдіяльності».

Мені навіть дуже неприємно казати цю фразу. Бо я те «обмеження» не побачила і не відчула.

Таку заботу та любов до своєї дитини не завжди зустрінеш у людей без всіляких обмежень.

Вона інвалід 1 групи по зору.
Та, на превеликий жаль, одинока мати.

Але ні те, ні друге, не знищило бажання виносити цю вагітність самотужки та народити шикарного Олексія вагою 3950 грамів.

У війну! У Харкові!

Безумовно, шлях розрідження був кесарів розтин.

Та я не буду довго писати про це, бо зі сторони лікаря ніякого героїзму та чогось видатного не трапилось.

Я просто поділюся декількома фото і відео про те, як ця жіночка справляється із своєю дитинкою.

Для того, щоб інші жіночки із «обмеженнями життєдіяльності» не боялися вагітніти та народжувати.

Як сказала Оля: «Якщо цей пост допоможе хоча б однієї дівчинці зі схожими проблемами завагітніти та народити - я вже буду щаслива».

І, нам усім треба працювати над інклюзієй. Це повинно бути важливішою задачею нашої спільноти.

До речі, Оля дозволила дати свій номер телефону. Якщо люди із схожими проблемами потребують допомоги чи консультації - вона завжди готова.

+380 (67) 513 26 31 Оля

Мій телефон знають багато людей. Я теж завжди готова. Та це не новина.

Цікавий випадок із сьогоднішнього чергування.

У впродовж останніх дискусій що до епідемії кесарівих розтинів не можу не розповісти про пологи однієї жіночки.

Вона потрапила до нас із Балаклеї вчора ввечері.

Перші пологи закінчилися шляхом кесарів розтин з приводу патології органів зору

Другі - знов кесарів розтин з приводу двійні.

Потім двічі стрімкі пологи, діточки вагою 2100 та 2900.

Надійшла вона із переймами, тож ми вирішили народжувати самостійно.
Це було дуже хвилююче, враховуючи два рубця на матці, передбачувану вагу дитинки 3600, та забарвлені меконієм води.

Але й були, безумовно, ознаки та певні надії на позитивний результат.

Тому під постійним контролем стану дитинки та породіллі ми народили Віталіну вагою 3605, зріст 50 см та із оцінкою 8-9 балів за шкалою Апгар.

Дуже вдячна черговій бригаді!

Цей пост я написала саме тому, що це є унікальний випадок.

І по-друге: не треба вважати що ми не вміємо вести складні пологи, чи не бажаємо цього робити.

Ми вміємо, ми бажаємо.
Але завжди є сукупність факторів, і саме від цієї сукупності і залежить успіх.

І ми максимально, повсякчас хочемо найкращого результату і це наша сумісна робота.

Тож успіхів нам усім!

Говорят
Полезно подводить итоги года


Говорят, поможет это. В следующем году. Потому, надеюсь и подвожу.

Продолжается война. Невозможно привыкнуть к этому.

Я отношусь к числу людей, которым страшно засыпать. Особенно, после встречи с детьми. Слава Богу, двое из них не в Харькове. С этим проще.

Просто, после встречи с ними в безопасном месте, посещает ужас возможного отсутствия следующей.

Ссука - война. Столько семей разлучила!

Есть ещё одно нехорошее следствие войны. Даже те, кто не на передовой, истощаются морально. Страхом смерти.

В этой ситуации, с одной стороны, все остро нуждаются в любви, нежности, заботе и понимании.

С другой стороны - из-за невозможности отомстить далекому истинному врагу, люди ищут компенсацию в окружающих.

В друзьях, коллегах, в любимых.
От этого только хуже. Не только другим, но и самому.

Тем не менее.

Родов становится больше. И это прекрасно! Это - надежда на светлое будущее.

Тревожность мешает рожать нормально, и это, тоже, нормально!

Растёт количество кесаревых сечений. Не только у нас, на конференции «FIGO» в Париже целый доклад был посвящён «эпидемии кесаревых сечений» во всём мире.
И как с этим бороться.

А зачем бороться? Ведь главное - здоровая мама и здоровый ребёнок.

Беременность бесценна сейчас!

Есть возможность обучаться и совершенствовать знания. Пользуйтесь!
Развивайтесь, стремитесь вперёд.

Не идите назад, там неинтересно, Вы там были. Не ссорьтесь, не унижайте. Это путь к Старшему Брату.

Уважайте окружающих и почаще улыбайтесь.

От этого растёт самооценка и удовольствие от самого же себя и своей жизни.

Жизнь ведь одна. И, блин, короткая.

На честь дня оргазму вирішила написати пост про оргазми та де їх взяти

Дуже довгий час у країнах постсовдепа існувала думка що
⁃ жіночого оргазму не існує
⁃ тестостерон у жіночому організмі - це зло.

На щастя, медична наука не стоїть на одному місці та рухається вперед.

Що повинні знати сучасні жінки.
⁃ тестостерон повинен бути в організмі кожної жінки
⁃ він утворюється в жіночому організмі і саме тестостерон є попередником жіночих статевих гормонів! І естрогенів, і прогестерону (тому, мабуть, історія про те, що Єва виникла з ребра Адама має сенс))
⁃ саме тестостерон відповідає за оргазми
⁃ правильна концентрація цього гормону сприяє красивій фігурі та підтягнутим м'язам і шкірі. Як би Ви не займались спортом, при зниженому рівні тестостерону Ви ніколи не досягнете бажаного ефекту.
⁃ зниження рівня тестостерону викликає хронічну втому та депресію (бо не має ж гарного настрою без оргазмів)
⁃ ви ніколи не схуднете при низькому рівні тестостерону

Є багато досліджень, що низький рівень тестостерону може бути причиною тяжкого перебігу Covid

А також, що він є профілактикою при онкологічних захворюваннях.

Це є гормон, який на 100 відсотків швидко відновлює жіночий організм після пологів.

Але про це пізніше. Сьогодні всім жінкам та чоловікам бажаю правильного рівня тестостерону та більше оргазмів.

Пишіть у коментарях - чи знали ви про це. Та може, ще бажаєте дізнатися про цей головний гормон у жіночому організмі)

8 березня

З’явилося як день захисту прав жінок у всьому світі.

У цей день в 1857 році робітниці фабрик у Нью-Йорці влаштували демонстрацію. Жінки хотіли рівних прав із чоловіками що до зарплатні, освіти, трудових умов та прав голосувати на виборах.

Так стали організовуватися жіночі профспілки.

На початку 20 віку мітинг у Нью-Йорку повторився. Тоді туди вийшло близька 15 тис жінок.

Пізніше, у Данії пройшла друга міжнародна конференція жінок. На ній усім відомі Роза и Клара й запропонували почати святкування Міжнародного жіночого дня.

Тож прийнято жінкам дарити подарунки та квіти у цей день.

В Італії дарять мимози, в Китаї на підприємствах скорочений робочий день, в Іспанії феміністки влаштовують мітинги, в Уганді жінки танцюють, аби задобрити вищі сили.

Тож, зі Святом усіх жінок.
Мира нам усім та щастя 💛💙
Здоров’я та кохання 🇺🇦

І, як любить говорити моя сестра @ Olga Kudina «Бажаю відчувати себе частіше жінкою, та рідше конем»

Сьогодні день передчасно народжених діточок.

Чим меньш термін вагітності, тим складніше таким діточкам адаптуватись до довкілля.

Та і сам процес, навіть, фізіологічних пологів може бути травматичним для такої дитинки. Бо до пологів вони, теж, не адаптовані.

Тому ми дуже ретельно підходимо до тактики розродження у разі передчасних пологів.

Найважливіші моменти при цьому це:
⁃ термін вагітності;
⁃ ймовірна вага плоду;
⁃ у якому положенні така дитинка знаходиться у матці та яка частина є передлеглою.

Інші покази не відрізняються від показань при доношеній вагітності.

Якщо пологи ведуться через природні пологові шляхи, то ми ведемо їх вкрай обережно.

Методика кесарського розтину відрізняється тим, що дитинку ми намагаємось вилучити у цілому плодному міхурі, повільно і дуже акуратно. Також, максимально довго не перетискаємо пуповину, бо додаткові порції крові часто мають рішуче значення.

Таку дитинку держимо у заздалегідь сухій, підігрітій та стерильній пелюшці, яка повинна огортати дитинку відразу після народження із плідного міхура.

Здоров‘я, щастя та мирного неба всім новонародженим та їх батькам!

Слава Україні!

Пост о чувствах

О моих в военное время.

Из самых тяжёлых — ожидание. Когда это всё закончится?
И чем? Это выматывает.

Тревога. За родных и близких, за работу.

Работа…. Кто там бывал, понимают, что для меня это значит. Моё отделение, лучшее в мире. Моя вторая семья. Предмет ревности у первой. Очень тоскую….

К вопросу о трудоустройстве в других местах ещё Высоцкий пел «У них тут гинекологов одних, как собак нерезаных»

Вина. Что не осталась в Харькове. Что многим несказанно хуже. Некоторых нет в живых.

Отчаяние. От того, что ты не можешь повлиять на ситуацию.

Страх. Где брать средства к существованию.

Обида. На близких людей, для которых ты очень много хорошего сделал. А они считают тебя предателем. Несмотря на то, что знают обстоятельства. Даже, трубку не берут.

Ничего не поделаешь. Даже «В общественном парижском туалете есть надписи на русском языке.»

Боль. У моего любимого @Alexander Kovalenko уничтожен офис. Фото пожара на заставке поста. Этот офис был его домом и сердцем.
В ещё большем огне будет гореть хуйло и к.

Из хорошего:

Мои родные и близкие видят солнце.

Дети в безопасности, кроме старшего Вити. Он остался в Харькове.

Я очень им горжусь. Он 24/7 волонтёрит психологом в месте, о котором узнаете после Победы. Ничего не рассказывает. Только по глазам понимаю, как ему больно и тяжело.

Надежда. Ведь нет ничего вечного. «Однажды всё пройдёт, неважно боль или восторг»

Благодарность. Спасибо нашей Армии. Нет слов, какие вы все крутые ребята.

Спасибо мужчинам, которые охраняют свои семьи.

Радость мелочам. Сегодня, вот, нашла пробник духов из Брокарда. Восторгу не было предела.

Счастье. Мне звонят мои беременные. Консультируются. Хотят родить со мной. Я нужна!

Жизнь продолжается. Поют птицы. Первый день второго месяца вечны. День смеха.

Месяц непрерывных дней рождений.

Все буде добре. Все буде Україна. Героям слава. российский корабль пошёл на хуй.

Родиться необходимо

Пишу пост для всех беременных в это тяжёлое время.

И для тех, которые думают, забеременеть или нет. Конечно да! Война войной, а любовь по расписанию.

Также для тех, которые забеременели внепланово. Рожайте, девушки!
Если не мы, то кто же???

Значительная часть беременных уехали из Харькова. Это правильное решение, потому что самое главное для беременной девушки — сохранить беременность и родить представителя нашей прекрасной нации.

Которую хотят уничтожить не первое столетие.

Драгоценные беременные! Сейчас вам всем очень некомфортно.

Мало того, что Вы находитесь в незнакомом месте. Не знаете докторов, которые там работают. Куда бежать, если что?

Если Вам удалось пересечь границу Украины, к этим волнениям присоединяется чувство тоски за папой ребёнка.

Который остался защищать нашу Родину.

У некоторых беременность проблемная. У кого-то мало, или нет средств к существованию.

Неопределённость будущего, вообще, невыносима.

Держитесь! Вы — герои. На Вас надежда нашей страны. За вас сражается Украинская Армия.

Помните, будущее — это то, чего сейчас не существует.

Сейчас есть настоящее. И в этом настоящем Вы живы и носите настоящих украинцев.
А это самое ценное, что может быть.

Что касается меня — готова консультировать в любое время.

Все буде Україна! До зустрічі у пологової зали Харьковського перинатального центру!

Пост в месяц войны

Сижу, читаю свои посты, написанные в мирное время. Некоторые кажутся такими смешными…. К примеру, про клизьму и брить лобок. Или, вот, что брать с собой в роддом.

АКМ. Первое, что приходит на ум. Танк бы, тоже, не помешал.

Про себя расскажу. Как и у многих харьковчан, было несколько иллюзий.

Первая — три дня постреляют и перестанут.

Потом — ну, максимум, дней десять. Ну, куда они все едут… ну…
Даже пост выложила. Типа: не бойтесь, работаем 24/7

Потом снаряд взорвался возле областной администрации, где на работу ездит много людей (и я, в том числе) В том же месте, в тот же час.

Начали бомбить жилые кварталы.

Я испугалась, скажу честно. Больше всего за Максима. Ему 12 и я у него одна из живых родителей.

После двух дней круглосуточного нахождения на паркинге мы решили уехать.

Ну, думали, на неделю.

И вот. Месяц прошёл. Сейчас, у многих харьковчан спроси, как ты? Ответят — День Сурка.

Большинство беременных родили на Западной Украине. В городах, в которых хотели. Спасибо большое коллегам, помогли.

Сколько это всё будет продолжаться? Этот весь ужас? Который не укладывается в голове. Не поддаётся логике и здравому смыслу.

У того, кто начал эту войну, нет логики и здравого смысла. Есть только цель.

Весь мир его боится. Кроме маленькой Украины. Мы все сопротивляемся, как можем.

Кто — на передовой. Кто в тылу. Мы говорим на украинском, или на русском.

Не имеет значения. К патриотизму так точно.

Недавно спросила у одного военного, на передовой который. Почему нам никто не помогает, тяжело же, ведь.

«Есть только два плеча,на которые ты твёрдо можешь положиться.И каждый раз ты убеждаешься,что эти плечи твои собственные.» Тургенев

Печально, но факт.

Многие беременные надеятся, что к маю закончится всё.

— Ирина Борисовна, у нас роды в мае. Мы мечтаем, чтобы только Вы у нас приняли роды.

Ирина Борисовна, тоже, очень надеется. И хочет принять роды в мае. В Харькове. Как обычно. Не видит себя Ирина Борисовна в другой локации.

Мирного неба нам всем.

Недоношенные дети

Это детки, которые родились в сроке от 22 до 36 недель.

Понятно, что чем больше недель, тем выше шанс у таких деток выжить и быть здоровыми.

Среди недоношенных следует выделить, так называемых, глубоко недоношенных новорожденных. Их вес менее 1000 грамм .

Они не дожили внутри мамы много недель и совсем не адаптировались к внешнему миру. У них незрелые все органы и системы.

И современная медицина направлена на то, чтобы создать таким малышам условия, максимально приближённые к материнскому организму.

Для этого во всём мире организована сеть перинатальных центров.

Наш перинатальный центр — не исключение.

Сначала мы делаем всё возможное, чтобы сохранить беременность.

Если преждевременные роды начались, стараемся их провести способом, наименее травматичным для ребёнка (например, извлечение в целом плодном пузыре во время кесарева сечения), пользуемся методикой продлённой пульсации пуповины.

Отделение реанимации новорожденных оснащено современной аппаратурой, и выхаживание недоношенных детей соответствует международным стандартам.

В год у нас проходит около 200 преждевременных родов.
Есть случаи выхаживания деток весом до 700 грамм.