🪖
Коли тато не поруч - голосові зменшують відстань розриву та додають близькостіПочути голос свого тата - мрія всіх дітей сьогодні. Діти військових хвилюються та чекають, якщо можуть - радісно вітають та обіймають найрідніших.
А коли повернеться тато?Запитання, яке каменем лягло на душах всіх дітей, які перейшли в режим очікування..
Працюючи з дітьми військових та спілкуючись з їх татами, я намагаюсь осмислити наслідки тривалого розділення дітей зі своїми татами/матерями. Але ця публікація про інше..Як тати (або матері) розділені з дітьми можуть скоротити емоційну відстань один з одним?
📍Відправте дітям голосове, нехай ваш голос буде поруч із ними.
📍Говоріть з дітьми про свої почуття - що я відчуваю сьогодні?
📍Говоріть про свої мрії - чого мені дуже хочеться?
📍Запитуйте дітей про їх почуття.
📍Розповідайте дітям про свій побут: що ви їли, як поживає кицька, яка живе у вас в окопі.
📍Кажіть дітям в голосових про їх якості, про їх сильні сторони, якими ви захоплюєтесь та цінуєте, бо таким чином ви стверджуєте їх потенціал.
📍Навчіть дітей молитись. Це не про релігію, це про віру та відносини. Домовтесь про спільний час, пару хвилин молитви, тоді дитина відчуватиме міцний зв’язок, знаючи, що в цей час і вона і тато - моляться.
📍 Доручайте дитині прості та зрозумілі відповідальності по дому, а коли дзвоните - хваліть, що діти тримають це під контролем. А тим, хто лишається з дітьми вдома, зазвичай це мама:▪️Постійно нагадуйте дітям, що тато скучає, любить та чекає на зустріч, і що настане день і ви всі знову будете разом.
▪️Складіть, занотуйте й намалюйте з дитиною план: 5 речей, які ви зробите всі разом, коли тато повернеться. Обговоріть цей план з татом, щоб він був спільним.
▪️ Час від часу готуйте улюблену татову страву, та відправте татові фото-відео, скажіть, що чекаєте його, як тільки він повернеться, ви приготуєте це знову.
▪️Не відкладайте життя, нехай діти знають, що ваше щасливе життя - це те, за ради чого тато сьогодні на фронті. Діти мають бачити, що тато радіє та підтримує коли бачить своїх рідних щасливими.
😓
Але є діти, життя яких завмерло. Бо вони отримали страшну звістку про втрату тата. Тому, наша національна, громадська та персональна відповідальність - знати та підтримувати діток, які втратили опору, і вітають своїх татів біля сталей пам‘яті під синьо-жовтим
Прапором. Підтримайте цих дітей сьогодні, їм найважче, і вони мають відчути нашу турботу
🙏🏻P.S. Вибрав цю світлину, на якій близькі мені друзі, очі дітей такі невизначені, пів року не бачили тата, але знову разом
Бажаю всім нам скоріше почути слово Перемога!