Поки наша команда займається підготовкою однієї цікавої події, яку ми вже зовсім скоро анонсуємо, поділимось продовженням історії Соні Морозюк. Окрім того, що Соня платить 5% податків, а не 20%, як мала б, та
наявності токсичної малоросійської матусі, що цькує крутих харківських муралісток, її роботи все ж отримали оцінки від людей, які справді тямлять у мистецтві. До того ж, перформанси Соні зробили внесок у розвиток методик збору донатів - з'явилось мінімум двоє жартівників-художників, які хочуть за рахунок своїх "картин" підтримати ЗСУ.
Що ж, виставка в установі, афілійованій з Національною академією мистецтв України, мала дати пропуск Соні в символічну "вищу лігу" в арт-сфері. Проте як виявилось, творчість міс Морозюк... вторинна. Зокрема, вона прямо копіювала
картини Олени Крючкової. Богдан-Олег Горобчук помітив велику схожість із зірками американського стріт-арту, які жили в сквотах і мали право зватись
голосом вулиці. А дівчина, яка як художниця і арт-кураторка стала відомою завдяки Аллі Добкіній, ним бути не може.
Соня вирішила запатентувати написи на полотні як свій авторський стиль,
проте вона і тут "не встигла". Як харків'янка, вона точно мала знати, хто такий Гамлет Зіньківський - зірка харківського стріт-арту, відомий завдяки графіті з алегоричними написами. Був ще такий художник-аутсайдер, харків'янин Олег Мітасов, який розписував усе навколо себе дивними написами, що стали свідченнями розпаду його особистості. Наша зірочка брала свої написи з ванільних пабліків, парканів і переклала дещо українською, "позичивши" в московської художниці Лізи Сідоріної.
Супутньо виявилось, що мурал з минулого допису робили підрядники, адже Соня не є художницею-монументалісткою за освітою. Ще один мурал, з рекламою проєкту 1+1, знаходиться на стіні пам'ятки архітектури на Андріївському узвозі. І коли блогер Роман Бутурлакін обурився, якого біса ці рисунки роблять
на будівлі зі сторічною історією, вона прийшла в коменти і написала в зневажливому тоні щось на кшталт: "о, зібрались тут, захисники архітектурної спадщини". Власне зневага стосовно тих, хто роками бореться за збереження історичної архітектури і проти спотворення міста всіляким несмаком і є причиною, чому ми пишемо тут про цю плагіаторку. Сподіваємось, вдруге і востаннє.
Лишимо ще лінк на велику статтю
про стріт-арт і байрактарщинуДе мистецтво, копія, жарт, спробуйте розібратись самі :)