10 ХАРЧОВИХ ПРАВИЛ МАНДЗЯКА ВІКТОРА
В моєму тілі близько 10% жиру, і, що не дивно, нещодавній біохімічний аналіз показав, що рівень гормону ситості лептину критично низький в моїй крові, а отже теоретично я маю відчувати звірячий апетит (до речі, лептин - прозапальна молекула, тому низький лептин - це добре, навіть якщо я не попадаю в референтні значення, створені під "суспільство випуклих талій"). Але так як я троха ся розумію в похуданні, я не лізу по стіні з голодухи і не обділений в харчових радостях. Як? Поясню нижче. Припі#довуйся паском безпеки, ми вирушаємо в країну науки і здорового глузду: 10 Вітіних харчових правил.
РАЗ: КАВА З МОЛОКОМ І ЦУКРОМ
Мій день починається з двох флет-вайтів... з цукром, які я поглинаю продовж години за роботою чи чтивом (до речі, кава - це єдині калорії, які я споживаю, відволікаючись на телефон чи написання статті для підпищика). Дві такі кави вартують мені добрих 150 калорій, але для мене це та радість, яка того варта. П'ю дві кави в день і тільки до 13 години, бо зі сном в мене старі не надто дружні стосунки, а кофеїн сідає на аденозинові рецептори в мозку, перешкоджаючи засинанню, і може виводитись з організму близько 16 годин. Я перестраховуюсь.
ДВА: ЇЖА - ТРИЧІ НА ДЕНЬ
В мене три прийоми їжі, розкидані протягом дня. Між ними до рота попадає лише кисень і вода. Не їм за компанію, з нудьги і вже точно не заїдаю стрес (шо за рабська поведінка - заїдати стрес?!). (Вчора був в кіно, мабуть, вперше за рік. Не витримав чавкання і хрускіт попкорну. Цікаво, коли в кіно почнуть їсти ковбасу? А шо, шо за дискримінація обробленого мняса!)
Чому не їм поза межами прийомів їжі? По-перше, так я завжди їм коли дійсно голодний (між прийомами їжі не менше 3-4 годин), а отже навіть дієтична їжа мені добре смакує. По-друге, відсутність імпульсивного харчування добряче зменшує калорійність мого раціону. І є ще одне "чому"...
За роки споживання їжі за столом в конкретний відведений для цього час, я навчив себе не реагувати на харчові стимули довкола, якщо я не за обіднім столом. Їжа довкола може пахнути чи хрустіти на зубах людей, а в мене не виникає ні бажання, ні потягу. Ці стимули перестали для мене бути салієнтними - я їх не помічаю. Не помічати їх - звичка, створена і закріплена практикою, яка полегшує життя і зберігає талію... навіть при критично низькому лептині.
Продовження👇
В моєму тілі близько 10% жиру, і, що не дивно, нещодавній біохімічний аналіз показав, що рівень гормону ситості лептину критично низький в моїй крові, а отже теоретично я маю відчувати звірячий апетит (до речі, лептин - прозапальна молекула, тому низький лептин - це добре, навіть якщо я не попадаю в референтні значення, створені під "суспільство випуклих талій"). Але так як я троха ся розумію в похуданні, я не лізу по стіні з голодухи і не обділений в харчових радостях. Як? Поясню нижче. Припі#довуйся паском безпеки, ми вирушаємо в країну науки і здорового глузду: 10 Вітіних харчових правил.
РАЗ: КАВА З МОЛОКОМ І ЦУКРОМ
Мій день починається з двох флет-вайтів... з цукром, які я поглинаю продовж години за роботою чи чтивом (до речі, кава - це єдині калорії, які я споживаю, відволікаючись на телефон чи написання статті для підпищика). Дві такі кави вартують мені добрих 150 калорій, але для мене це та радість, яка того варта. П'ю дві кави в день і тільки до 13 години, бо зі сном в мене старі не надто дружні стосунки, а кофеїн сідає на аденозинові рецептори в мозку, перешкоджаючи засинанню, і може виводитись з організму близько 16 годин. Я перестраховуюсь.
ДВА: ЇЖА - ТРИЧІ НА ДЕНЬ
В мене три прийоми їжі, розкидані протягом дня. Між ними до рота попадає лише кисень і вода. Не їм за компанію, з нудьги і вже точно не заїдаю стрес (шо за рабська поведінка - заїдати стрес?!). (Вчора був в кіно, мабуть, вперше за рік. Не витримав чавкання і хрускіт попкорну. Цікаво, коли в кіно почнуть їсти ковбасу? А шо, шо за дискримінація обробленого мняса!)
Чому не їм поза межами прийомів їжі? По-перше, так я завжди їм коли дійсно голодний (між прийомами їжі не менше 3-4 годин), а отже навіть дієтична їжа мені добре смакує. По-друге, відсутність імпульсивного харчування добряче зменшує калорійність мого раціону. І є ще одне "чому"...
За роки споживання їжі за столом в конкретний відведений для цього час, я навчив себе не реагувати на харчові стимули довкола, якщо я не за обіднім столом. Їжа довкола може пахнути чи хрустіти на зубах людей, а в мене не виникає ні бажання, ні потягу. Ці стимули перестали для мене бути салієнтними - я їх не помічаю. Не помічати їх - звичка, створена і закріплена практикою, яка полегшує життя і зберігає талію... навіть при критично низькому лептині.
Продовження👇