Мій Ізмаїл

🛵 БпЛА з Чорного моря в напрямку Білгород-Дністровського району Одеської області!

Вдячний всім, хто підтримав у важку годину втрати близької людини.

Батько був яскравою особистістю та безумовним авторитетом не тільки для нас, його родини. Проте головним був характер. Саме він допоміг йому встояти перед викликами долі. Він ріс первістком у родині військового, вчився у першій школі, завчасно пішов працювати – та завершував набувати середню освіту у вечірній школі.
Працював в автопарку, відслужив строкову службу, потім прийшов на судноремзавод та відпрацював докером-механізатором майже сорок років, здобув чисельні відомчі почесні грамоти та відзнаки. Його фото було на міській дошці пошани!
Захопився спортом до армії – саме атлетика (силові дисципліни) навчила його дисципліні та вмінню не сходити з дистанції. Мав перший розряд зі штанги, був кандидатом в майстри спорту з легкої атлетики.
Він рано втратив матір… Він не пригадував про те, наскільки було важко родині, де немає матері та ростуть двоє дітей…
Мине деякий час, і батько буде організовувати та облаштовувати спортивні зали для звичайних «дворових» хлопців, тому що був впевнений: спорт вкрай необхідний і для здоровʼя, і для життя. Так зʼявилися невеличкі зали в житловому будинку на вул.Франка, потім – у спортивній залі школи №9, дитсадочку «Парус», у славнозвісному «Котигорошко», у будівлі педінституту.
За всім цим була колосальна організаційна робота, про яку сторонні навіть не здогадуються!
Саме в таких залах росла активна молодь міста.
До речі, батько тренував після роботи на безкоштовній основі.
Його, Вʼячеслава Олександровича Абрамченка, називає своїм першим тренером неодноразовий чемпіон світу та чемпіон Європи з пауерліфтингу Сергій Дідовик.
…Батько був представником покоління Валентина Полякова, Олександра Чаадаєва, Тетяни Мардашової, Геннадія Уколова – саме того, яке складало спортивні традиції нашого міста та будувало для містян Центральний стадіон. Народне будівництво – брали участь всі! – подарувало Ізмаїлу спортивну споруду, яка і зараз активно використовується за своїм прямим призначенням.
Саме тут, на бігових доріжках стадіону, він зустрів нашу маму… Вони займались у різних тренерів – проте, було щось, що привабило, а потім і поєднало їх…
Він марив рибалкою, з радістю співав та із задоволенням малював… Влітку перетворювався в Лебедівці на казкового Нептуна, а взимку в Ізмаїлі – на справжнього Діда Мороза.
Вчив нас своїм прикладом та до останнього займався спортом, тому що був впевнений, що навантаження на мʼязи – це кращі та дієві ліки від усього...
Кохав, поважав та цінував нашу маму... Як і вона його…
Він був справжнім в усьому.

…Важко прийняти те, що його немає.

Вдячний всім, хто поруч.