Донтворі [мандри Пандори]

*бачить повідомлення про зліт ту і кричить в стіну сто годин*

Якимось чином пропустила вірш, який написав Валерій Пузік. Очевидно що про Мирослава Лаюка та його книжку "Бахмут" (але у вірші це, звісно, не називається).

Ось вірш:

ПЕРЕХІД НА ОСОБИСТОСТІ

якось
в одного новоспеченого
воєнного письменника-документаліста
який їздив туристом
у зникаюче з мапи України
місто
під анонсом його нової книжки про війну
бачив коментар:
"ти навіть не уявляєш
чого мені коштувала ця книжка"
з тих пір я думаю про ціну
кожного тексту
що їх пишуть військові
про ціну кожного слова
і можливість говорити
а ще про смерть автора
про смерть
"ти навіть не уявляєш
чого мені коштувала ця книжка" - писав він
а потім розповідав
про диктофон
про записаний звук
помирання військового
в стабілізаційному пункті
про те що відчував коли слухав
цей звук
вдруге чи втретє
він говорив про дистанцію яку потрібно зберігати
про дослідження та класифікацію чогось там
про нову українську літературу в часи війни
про її майбутнє
про якісь незримі речі
механіка війни - говорив він -
це звичайні солдати
це окопи
медики
цивільні
капелани
ми поїхали туди на 10 днів
подивитись як військові
святкують Різдво
і новий рік
подивився
написав книгу про зникаючий вид людей
в одному інтерв'ю його запитали:
- порадьте книги військових які варто прочитати
він нічого не сказав
проте згадав
свою книжку
яка мала скоро вийти друком
і хочеться на це все
сказати лише одне:
грьобаний ти чорт
кандидат філологічних наук
викладач кафедри літературознавства
воєнний сука документаліст
сходи ще на пару ефірів
розкажи про війну
і ще
я думаю
про ціну
яку він заплатив?
що це за ціна?
останнє дихання бійця на диктофоні?
чи тріщина на айфоні?
і ще
більш риторичне:
чому військові які були
у зникаючих містах
і писали про них книжки
зникають так само як і міста
але про міста пишуть інші
а про військових тільки рідні
про військових
лише в рідкісних випадках некрологи
і чорно-біле фото в мережі
хтось проросте квітами
когось змиє водою
хтось залишиться безвісти зниклим
і лише
письменники-документалісти
злітатимуться
на згарища
на місця катастроф
і битв
ніби птахи
на падаль
аби
писати свої книжки
про міста привиди
про людей привидів
про життя і смерть
аби вписати своє ім'я
в історію
до якої вони не причетні
аби
отримати премію
переклади
грант
аби
аби
аби
війна для когось -
час трагедій та втрат
війна для когось -
вікно можливостей
такий факт

давайте по 5 нічних гривників на банку 👇

а я вам нове відео Персика, який їсть вкусняшку.

https://send.monobank.ua/jar/8GM9SYDRAP